«Пʼять років тому лише вивчали, що таке “лайнап”… Зараз від перших форматів залишилися тільки назва, квіточки і лимони», — каже засновниця «Лесі Квартиринки» Іванка Ліщук. Перша «Квартиринка» відбулася у майстерні «Космос табору» та зібрала 80 людей. A тепер команда фестивалю готується до проведення вже 17-ї «Лесі» — на кіностудії імені О. Довженка, яка вже стала звичною локацією, — та очікує 2000 «квартиринців»
Напередодні річниці 16 травня DTF Magazine поговорив з Іванкою про шлях та формування «Лесі Квартиринки» протягом пʼяти років, зміни після початку повномасштабного вторгнення, формати та нереалізовані ідеї
Про 17-ту «Лесю Квартиринку»
На двох сценах фестивалю зіграють 10 артистів. A доповнить їх джем-сцена від Jam Street та лекторій від PEN Ukraine.
У лайнапі головної сцени «Лесі» — Yuko, Мар’яна Садовська, «Злипні», «Пʼятий вимір». На сцену також повернеться Антон Крамер, який вперше виступатиме з гуртом. У складі — Анна Рижова, Поліна Майборода, Олександр Явдик та Георгій Левінсон.
На додатковій сцені фестивалю, яку організатори називають «Дружньою», виступлять Petrichor ensemble, Zapaska, Sestro, Indie-ya та дуо «Беня та Оля».
View this post on Instagram
«За п’ять років «Леся Квартиринка» виросла з камерної ініціативи у важливу платформу для незалежних музикантів, художників та міждисциплінарних митців. Фестиваль послідовно формує простір співтворення, де музика, візуальне мистецтво та громадський активізм взаємодіють як рівноправні елементи», — додає команда фестивалю.
Темою фестивалю-річниці стала «пригода», a дрескодом — «авантюра».
Серед інших активностей на «Лесі Квартиринці» — «тиха локація» від «Артдачі», присвячений Криму простір «Кримський авангард» від Crimea Daily, «Кримського дому» та Gylko, a також дейтинг-простір від GEMU, який поєднає спілкування із плетінням маскувальних сіток.
Окрім цього, команда фестивалю збирає мільйон гривень на підтримку Першого окремого медичного батальйону. Серед партнерів 17-ї «Лесі» — Uklon, «Бердичівське пиво», Kiss my apps, PEN Ukraine та Goethe-Institut Ukraine.
Про становлення «Лесі», внутрішні процеси, підходи та плани
— Це інтерв’ю припало на ваше пʼятиріччя. Чи думали ви на старті, що проєкт існуватиме так довго?
— Точно ні, але многая літа йому! Він вивозить на великій любові, дружбі і праці! Відчутно, що «Квартиринка» робить хорошу справу, і хочеться мати сили її продовжувати і масштабувати. Нехай щастить!
— Історія «Лесі Квартиринки» почалася у 2021 році із подій у майстерні «Космос табору» на Кирилівській. Та і сама спільнота частково походить саме з цього обʼєднання, проте про нього знає не так багато людей. Розкажи, чим був «Космос»? І яку роль він відіграв у створенні фестивалю?
— Це люди, котрі дали імпульс і приклад того, як потрібно правильно ризикувати, обʼєднувати, вигадувати. Ми зʼявилися поруч у правильний момент і у правильному місці. Протягом усіх «Квартиринок» «Космос Табір» був поруч, і ми дуже їм вдячні.
— Якщо порівнювати ту подію з тими, що ви робите зараз, які ключові зміни та трансформації відбулися?
— Ми як мінімум розібралися в організаційних процесах! Пʼять років тому лише вивчали, що таке «лайнап», як правильно будувати графіки саундчеків (на першу подію я покликала усіх артистів на чек в одну й ту саму годину…), все робили інтуїтивно і через страх. Зараз від них залишилися тільки назва, квіточки і лимони. Навіть не віриться, що людей, котрі до нас приходять, я здебільшого тепер не знаю. На перших «Квартиринках» я знала усіх)
— Після закриття майстерні «Космосу» «Лесю» декілька разів проводили у Mezzanine, на фестивалі виступили Ragapop. A далі — повномасштабна війна, яка зупинила проєкт на пів року. Чи вплинуло це якось на концепцію «Лесі»?
— Думаю, після початку повномасштабного вторгнення (ПВ) у всіх культурних проєктів змінився не лише контекст, а і внутрішня мотивація. До повномасштабної війни «Квартиринка» була радше про романтику молодої сцени, знайомства, перші виступи, спільність. Після — з’явилося велике відчуття відповідальності за те, що ми робимо.
Людям знадобилося місце, де можна знову відчути життя, красу, близькість одне до одного. Мабуть, саме тоді «Леся» стала не просто вечіркою чи фестивалем, а окремим світом, який люди чекають як на подію, де можна прожити сильні емоції і трохи видихнути.
— Восени 2022 року відбулася перша подія на кіностудії імені О. Довженка. Як це сталося? І чому саме цю локацію ви обираєте вже майже чотири роки?
— Після початку ПВ запланували розширюватися на більшу локацію, і у контексті пошуків наш друг Артемій наполіг на перегляді Кіностудії. Серед усіх павільйонів нам сподобався Звукоцех, потім перейшли у ширший, потім — ще.
Зараз «Квартиринка» вже у першому — найбільшому серед усіх на території Кіностудії. Сама Кіностудія також дуже цікава своєю інфраструктурою і спільнотою, багато фестивалів переїжджають сюди недарма.
— Чи не було побоювань, що з переходом на масштабнішу локацію не вдасться зберегти камерність та затишність «Лесі»?
— Мені здається, затишок — це не про кількість людей, а про увагу до деталей, атмосфери й того, як простір взаємодіє з людиною. Тому з кожною новою «Лесею» ми ще більше думаємо про те, як зберегти це відчуття близькості попри розширення фестивалю.
— Скільки людей відвідувало перші «Квартиринки» у майстерні та Mezzanine, і скільки приходить тепер на Кіностудію?
— Зараз очікуємо приблизно 2000 квартиринців. Щоразу число, на щастя, збільшується. Починали з 80-ти.
— Чи вистачає вам аудиторії, чи вже відчуваєте, що впираєтеся у стелю?
— Навпаки, щоразу є відчуття, що ми тільки починаємо.
View this post on Instagram
— Повна назва фестивалю звучить як «унікальний київський фестиваль авторської музики та декорацій». Для останніх, зокрема, створили окремий департамент. Коли декорації стали частиною «Лесі» нарівні з музикою? І чому це сталося?
— У світі «Лесі» декордепартамент — уже окрема релігія і окрема самостійна організація зі своїм ком’юніті, дуже тісними людськими зв’язками й любов’ю до декорування. Зараз вони працюють не лише над фестивалем, а й беруть багато різних замовлень.
Почалося все ще на третій «Лесі», коли я запросила Марію Зеленкову зробити маркет. Тоді це здавалося просто красивою деталлю, але в якийсь момент усе дуже органічно почало переростати у концептуальне декорування, складніші світи, великі конструкції й великі мрії.
І тепер декорації для нас — не фон для музики, а повноцінна частина історії фестивалю. Через простір ми розповідаємо сюжет і створюємо емоцію.
View this post on Instagram
— Продовжуючи тему департаментів: скільки людей у команді фестивалю? Хто вони?
— Залежно від фестивалю це вже кількадесят, а то і сотень людей. Здебільшого вони — не просто «команда», а люди, які люблять «Квартиринку» й виросли разом із нею.
У нас є окремі департаменти сцен, декорацій, волонтерів, художників, роботи з артистами, фото, відео, SMM та багато інших процесів, які глядач навіть не помічає. І це дуже красиво — бачити, як навколо однієї ідеї формується така кількість талановитих людей.
— Загалом, як відбувається та з яких етапів складається підготовка до фестивалю? Коли вона розпочинається?
— Насправді вона майже безперервна. Думки про фестиваль не закінчуються після його завершення — вони переходять у наступний сезон, у нові форми, нові рішення. Під час підготовки до весняної «Лесі» можуть уже з’являтися ідеї для осінньої, бо щось раптом відчувається більш доречним саме там.
Спочатку народжується тема й настрій, потім починається робота з лайнапом, декораціями, партнерами, сценами, технічною частиною. Паралельно формується візуальна мова, дрескод, концепції зон. А ближче до події все переходить у режим дуже інтенсивної координації сотень дрібних процесів.
— A як і коли виникла ідея дрескодів для фестивалю?
— Мені здається, дрескоди з’явилися природно, бо люди й так хотіли бути частиною цього світу. Спочатку це було щось дуже просте, наприклад, на «Лесі Квалентинці» ми запросили всіх одягнутися у червоне, але потім зрозуміли, що через дрескод можна буквально запросити людей у гру і співтворчість.
Це дуже змінює атмосферу фестивалю, коли ти не просто глядач, а частина загальної історії.
— Як зараз можна описати концепцію «Лесі Квартиринки»?
— «Леся Квартиринка» давно виходить за межі формату фестивалю, де люди просто слухають музику чи проводять час. Для нас це простір живого контакту з мистецтвом у різних його формах.
Цього разу, наприклад, уперше з’явився перший із Pen Ukraine лекторій — і це теж важлива частина нашого руху в бік осмислення, діалогу, обміну досвідом. На «Квартиринці» є музика, танець, спів, перформативність, розмови, випадкові зустрічі. І все це існує як спільне переживання моменту.
Дуже відчувається, що сьогодні люди потребують просторів, де можна не лише споживати контент, а й відчувати себе частиною чогось живого.
— A яка аудиторія «Лесі Квартиринки»?
— На «Лесі» дуже природно перетинаються різні субкультури, різний вік, різні характери і професії. Там можуть однаково комфортно почуватися і зовсім юні люди, і ті, хто вже має великий життєвий досвід.
Здебільшого їх всіх обʼєднує внутрішня відкритість до української культури, молодого мистецтва та бажання бути частиною процесу, який відбувається просто зараз.
View this post on Instagram
— Чим особлива «Леся» серед інших музичних фестивалів?
— Певно, своєю щирістю й тим, що вона значною мірою побудована на дружбі та довірі між людьми.
— Чи відчуваєте ви конкуренцію з іншими подіями?
— Ймовірніше, відчуваємо себе частиною хвилі сучасної української культури. Мені здається, у нашому середовищі набагато важливіші не конкуренція, а взаємна підтримка й відчуття того, що разом ми формуємо нову культурну сцену. Без одних не було б інших.
— За якими принципами ви обираєте артистів для «Лесі», чи є якісь параметри? І як вони змінювалися?
— Для нас дуже важлива щирість артиста й відчуття, що він органічний для світу «Лесі» — чи створює ця музика емоцію й чи може вона стати частиною спільного досвіду фестивалю.
— Якими трьома словами ви описали б «Лесю» людям, які ніколи не були у вас, щоб передати унікальність саме ваших івентів?
— Пригода. Спільність. Ніжність.
— Чи думали ви колись про масштабування «Квартиринки» за межі формату фестивалю? Можливо, лейбл?
— Так, ідей дуже багато. Хочеться, щоб «Леся» існувала не лише як фестиваль кілька разів на рік, а як повноцінна культурна платформа і спільнота. Цілком можливо, що згодом це виросте у ще більші формати.
— A яке бачення «Квартиринки»-фестивалю надалі?
— Хочеться рости не тільки в масштабі, а в якості та сміливості. Робити ще більш цілісні світи, підтримувати нову українську музику, вигадувати несподівані формати й залишатися місцем, де людям по-справжньому добре бути разом.
Бліцзапитання
— Коли був ваш перший солдаут?
— Напевно, ще на перших подіях у майстерні — просто тоді це слово звучало менш пафосно, бо йшлося про 80 людей і повністю забиту кімнату.
— Чи є фестиваль прибутковим?
— Іноді так, іноді ні. Незалежні фестивалі — це завжди великий ризик. Але точно можу сказати, що «Леся» існує не через бізнес-логіку, а через дуже велику любов і віру в те, що ми робимо.
— Яку «Квартиринку» відвідало найбільше людей?
— 17-та буде найбільшою. Зараз очікуємо приблизно 2000 людей.
— A яку було найскладніше організувати? І чому?
— Напевно, першу після початку повномасштабного вторгнення. Було дуже багато страху й невідомості, але водночас і сильне відчуття, що культуру не можна ставити на паузу.
— Яка «локація мрії» «Лесі Квартиринки»?
— Великий open-air фестиваль серед гір та баобабів.
— Виступом якого артиста ви пишаєтеся?
— Ті, котрі відновлювали або починали свою діяльність з нашої сцени — «Дичка», Tik Tu, «Сльози каблука». Зараз ми з великим трепетом чекаємо на виступи Актона Крамера і Vymir. Також сильним досвідом було привезти естонців Puuluup, ну і з неймовірним захопленням думаємо про Марʼяну Садовську.
— Найприємніший спогад із «Лесі Квартиринки»?
— Для мене найчутливішим є початок монтажу сцен і перша перевірка звуку, мене тоді завжди пробиває трохи на сльозу.
— Яка декорація за всі фестивалі була найцікавішою?
— Мабуть, та, котру не вдалося встановити. Наприклад, на 10-й «Квартиринці» за планом наша сцена мала перетворитися на величезну щелепу, і під неї декордеп розробляв 32 окремих зуба. Але під час монтажу ми зрозуміли, що тоді декор перекриватиме світло і зуби залишилися відпочивати у майстерні.
Про річницю
— Чим особлива 17-та «Леся Квартиринка»?
— Це наші п’ять років — і, мабуть, найбільш амбітна «Леся» за весь час. Вона дуже символічна для нас, бо ніби об’єднує всі попередні етапи.
— Тема пʼятої річниці — пригоди, a дрескод — «авантюра». Розкажіть про цей вибір. Як вони працюють разом?
— Мені здається, сама історія «Лесі» — це вже авантюра. Ідея почати створювати спільноту у 20 років, а потім не зупинитися під час війни — це досить авантюрна історія.
Тому тема пригоди дуже природна для нашої річниці. Хотілося, щоб люди приходили не просто на концерт, а у сюжет, де можна дозволити собі бути сміливішими, дивнішими.
— Одне з повернень у лайнапі фестивалю — Антон Крамер, який вперше гратиме з гуртом. Як сталася ця колаборація? І чого очікувати від виступу?
— Антон уперше збирає повноцінний колектив. Ми друзі і давно говорили з ним про цю ідею. Планували, щоб це сталося значно раніше, але саме на 5-річчя — для нас велика честь. У його складі чудові музиканти і всі вони зараз дуже готуються і хвилюються. Також цінно, що Антон виступав у нас ще на найпершій події.
View this post on Instagram
Придбати квитки на 17-ту «Лесю Квартиринку» можна за посиланням
