22 березня у харківському просторі Some People мала запуститися мультимедійна виставка проєкту «Жінки Лота» від колективу Memory Lab, присвячена, як і в цілому діяльність Memory Lab, темам пам’яті, тілесності та деколонізаційних процесів в Україні. Через російські обстріли виставка відкрилася лише наступного дня, 23 березня, на генераторах в умовах блекауту Харкова. «Жінки Лота» — дебютний виставковий проєкт у просторі Some People, будівництво якого стартувало у вересні 2023 року. DTF Magazine поговорив з командою Memory Lab та розповідає про проєкт докладніше
Про проєкт «Жінки Лота»
Виставковий проєкт сформувався з театральної вистави «Синя Борода»режисерки Соні Погребеник та хореографки Ксеніі Погребеник, яку Memory Lab показали у серпні 2024 року в Івано-Франківську, та став її певним продовженням.
Тоді група учасниць з різних регіонів України спільно з режисеркою Сонею Слюсаренко та хореографкою Ксенею Погребенник «досліджували історії свого роду, формуючи мапу індивідуальних та колективних пам’ятей». Участь у виставі взяли жінки з Бахмута, Харкова, Дніпра, Києва, Херсона, Миколаєва, Львова та Тернополя.
«Сімейні історії, віднайдені учасницями, часто підсвічували проблему “білих”, або ж “сліпих” плям. Це історії, що з різних причин були віддані забуттю», — йдеться в описі вистави Memory Lab.
У коментарі DTF Magazine співзасновниця галереї сучасного мистецтва «Асортиментна кімната» Анна Польомкіна розповіла, що під час роботи над виставою вони проводили перформативні воркшопи, якими шукали, як «можна розповідати історії, часом травматичні, через тіло». Великий період під час роботи вони виділили створенню відеоробіт, які на виставі транслювались на екранах разом з живим перформансом. Частина матеріалів, відзнятих під час підготовки до вистави, лягла в основу харківської виставки.
Режисерками відео виступили мисткині Кріс Войтків та Діана Дерій.
Переглянути цей допис в Instagram
«Жінки Лота» фокусується на «феномені голосу, як частини тілесності, та інструменті артикуляції, відтворення пам’яті». Назва проєкту відсилає до однойменного вірша однієї з учасниць проєкту Машики Вишедської, присвяченого героїні біблійного сюжету, дружині Лота, яку покарали за погляд на руйновані міста Содом і Гомору, перетворивши її на соляний стовп.
«Машика родом з Бахмута і у вірші вона розповідає, як покидає своє рідне місто. Вона згадує біблійний сюжет і сама собі говорить “не обертайся, жінко Лота, тобі є куди втікати“, — розповідає Анна. — З одного боку, ми розуміємо цю історію про покинення міста, бо історія про нього стирається через руйнацію самого міста. Одночасно з цим, історія про жінку Лота — це історія про безіменну жінку, ім’я якої ми ніколи не дізнаємось. Це підходить нашій концепції про забуті імена, забуті історії та про те, що саме жіночий голос часто був непроявленим».
Пояснюючи вибір міста для першої виставки, Memory Lab розповіли, що одна з учасниць проєкту, Ірина Лоскот, родом з Харкова, а для них в пріоритеті стоїть «будування зв’язків між територіально віддаленими містами України, посилюючи тим самим процеси децентралізації».
«Простір, в якому відкриється виставка, Some People — наші добрі друзі та партнери. Нас надихає те, яку роботу робить ця команда, запускаючи новий масштабний центр культури в Харкові у такі часи. І ми щасливі, що можемо якось долучитись до цієї ініціативи та підтримувати культурні процеси у прифронтових містах, адже тут насправді живе багато людей».
Про виставку
Експозиція розділена на дві окремі частини, які представлені у різних кімнатах.
Перша частина присвячена спогадам про виставу «Синя Борода» та складається з фоторобіт з творчої резиденції, де проходила підготовка, та власне з самої вистави, а також відео, що відтворює частину відеозапису вистави.
Друга кімната — це «тотальна інсталяція», яка складається з відеоробіт, звукових, текстових та сольової конструкції, яка відсилає до біблійної історії в назві проєкту.
У межах виставки представлені фотороботи Ксенії Погребенник та Олександра Галущака, аудіоінсталяції художника Макса Йоса, а також відеоінсталяції Діани Дерій та Кріс Войтків у співавторстві з учасницями вистави: Іриною Лоскот, Машикою Вишедською, Катериною Музикою, Ксенею Погребенник, Дариною Фединою, Ганнусею Ярмоленко, Анною Потьомкіною, Алісою Епіфановою та Олею Гонтар.
Відеоінсталяція складається з 10 відео, які, за словами команди, «мігрують великими та малими екранами в просторі».
«Те, що ми бачимо на екранах, не розповідає напряму конкретних історій, це радше індивідуальні перформативні жести, які з цих історій випливають. У кожного відео свій власний ритм та своя динаміка, тому роботи часом існують у просторі окремо, часом входять в діалог одна з одною. Для нас це також про ідею спільного тіла, з якою ми працювали на виставі, де кожна з частин може бути проявленою і почутою, але жодна не забирає на себе центральну увагу».
У Memory Lab. додають, що у виставці вони не хотіли розповідати конкретну історію чи наратив, а хотіли «дати глядачам можливість самостійно обирати вектор руху, прислухатись та приглядатись до різних елементів, звуків, образів та залучати власну пам’ять».
Окремим елементом виставки стала саунд-інсталяція, яка супроводжує експозицію у другій кімнаті. Її написав Максим Йосипенко — один з учасників Memory Lab, а більшість звуків він записав під час резиденції колективу в селі Верхній Вербіж (Івано-Франківська область).
«Звук лунає з чотирьох різних каналів і прописаний окремо для кожного. Матеріалами для роботи стали записані саундскейпи, голоси учасниць вистави, окремі звуки. Розташований навколо сольової інсталяції у просторі, звук ніби стає голосом цієї солі, часом входячи в діалог з відеороботами, часом функціонуючи самостійно. Більшість звуків записано влітку 2023 року під час резиденції і в них ми чуємо звуки річок, лісу, птахів. Нам цікаво як ці звуки, що ми часто асоціюємо зі спокоєм та безпекою, можуть існувати у контексті колишньої заводської будівлі та загалом міста Харкова, де сьогодні ми стикаємось з зовсім іншими, часто небезпечними звучаннями».
Виставка відкрита з четверга по неділю, з 17:00 до 21:00. «Жінки Лота» працюватиме до 19 квітня.
Memory Lab — мистецьке об‘єднання, яке працює з питаннями індивідуальної та колективної пам‘яті через мультидисциплінарні проєкти: на перетині театральних та перформативних практик, візуального та музичного мистецтва, взаємодії з простором та інтуїтивного дослідження.
Центр нової культури Some People — ініціатива харківського об’єднання Some People. Він об’єднує мультижанровий концертний майданчик, простір для аудіовізуальних перформансів, коворкінг для митців, снікер-хімчистку Sneaker Mate, студію звукозапису та фотостудію та так звані. Локація — колишній завод торгового машинобудування поблизу історичного центру міста.
Докладніше про простір ми розповідали в нашому матеріалі.
Проєкт «Strategic Media Support Program» реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки People in Need (PIN) та Pioneer Foundation.
