27 й 28 лютого в Києві у павільйоні КИТ на ВДНГ відбудеться прем’єра незалежної театральної постановки «Орландо» за романом Вірджинії Вулф. Це незалежна вистава, зрежисована Тетяною Костинюк, що обʼєднає акторів з різних театрів для підтримки Сил оборони України та дитячих проєктів. Це перша постановка «Орландо» на українській театральній сцені, яку її команда називає «способом поговорити про складне через сміливість, естетику і чесний діалог».
На прохання DTF Magazine режисерка Тетяна Костинюк, сценографка Анна Шкрогаль та шоуранерка проєкту Марина Кошкіною коротко розповідають найважливіші факти про виставу в КИТі
Чому саме «Орландо» Вірджинії Вулф?
Однойменний роман Вулф Марина Кошкіна прочитала задовго до роботи над проєктом, але тривалий час їй не вдавалося знайти режисера, який міг би поставити цю історію. Після перегляду вистави «Гойзум» Тетяни Костинюк, Кошкіна зрозуміла, що знайшла потрібну людину.
За словами команди вистави, цей проєкт для них — насамперед дослідження людини у світі постійних змін. Орландо стає символом незмінного «я», яке мандрує крізь епохи, гендери й соціальні ролі, зберігаючи здатність кохати, страждати й творити.
Проєкт свідомо проводить паралелі із сучасною Україною: війна змінила соціальні ролі, уявлення про силу, вразливість, гендер і тіло. У цьому контексті історія Орландо звучить не як екзотична фантазія, а як метафора гнучкості й виживання. Вистава не говорить про війну прямо, але розповідає про людину, яка змушена змінюватися та шукати себе в нових реаліях.
«Тема пошуку себе, своєї ідентичності, яка є центральною в “Орландо”, резонує з настроями багатьох українців, особливо молодих, які намагаються зрозуміти, ким вони є в новому світі, — пояснює Кошкіна. — Це історія про нас з вами: про країну, яка після темряви й обмежень виборює своє право бути живою, різною, вільною. Війна змінила реальність українців: розмила гендерні стереотипи, змінила соціальні ролі, змусила щодня заново шукати себе. У цьому сенсі Україна сьогодні дуже схожа на Орландо».
Незалежний формат
Такий формат роботи обрали свідомо, щоб не мати без прив’язки до конкретного театру чи інституції. Це дало можливість обрати акторів й простір і сформулювати власні меседжі без компромісів.
Водночас через такий формат усі організаційні процеси довелося вибудовувати з нуля: від виробництва декорацій до комунікації, пошуку партнерів і синхронізації графіків акторів, які працюють у різних театрах, знімаються в кіно або навчаються.
Актори та команда проєкту
«Орландо» обʼєднає на одній сцені акторів Театру імені Івана Франка, Молодого театру, Театру «Золоті ворота», Театру імені Лесі Українки, Театру драми й комедії на Лівому березі Дніпра, Малого драматичного театру, Театру на Подолі та Київського театру ляльок.
У виставі зіграють: Олена Хохлаткіна, Марина Кошкіна, Ілля Чопоров, Марія Рудковська, Христя Люба, Антон Соловей, Ігор Іванов, Артем Ємцов, В’ячеслав Бабенков («Ховаючи колишню»), Катерина Рубашкіна, Марія Моторна, Анастасія Король («Ховаючи колишню»), Марія Шуліка, Олександра Городецька та Наталія Налімова.
Режисерка Тетяна Костинюк — учениця майстерні Івана Уривського і Акмала Гурезова, авторка вистави «Гойзум» і перформативної частини фестивалю «Вирій» (разом з Максимом Свецьом).
Ілля Чопоров приєднався до проєкту спершу як актор. Проте в ході роботи над виставою команда зрозуміла, що хоче залучити до процесу постановки його композиторський талант, позаяк актор вже має досвід роботи з музичним супроводом різних вистав.
Велика сцена і насичена історія вимагали мови руху, яка доповнює текст. Саме тому до команди запросили Катерину Фірсову, солістку Freedom Ballet, яка працювала над пластичним рішенням «Орландо».
Текст вистави створила драматургиня Людмила Тимошенко, а сценографією займалася художниця Анна Шкрогаль, яка, зокрема, працювала над костюмами для вистави «Я бачу вас цікавить пітьма» за однойменним романом Ілларіона Павлюка.
Переглянути цей допис в Instagram
Локація
«Орландо» показуватимуть щомісяця протягом двох днів. Покази проходитимуть у безбарʼєрному перформанс павільйоні КИТ на ВДНГ.
«Нестандартні простори — моя мрія, виклик і захоплива подорож, — каже Анна Шкрогаль. — Важливо, щоб глядач розумів: театр може бути в будь-якому просторі, будь-де. Це тільки здається чимось незвичним, та насправді для театрального мистецтва це природне явище. Простір — головний союзник театрального постановника, він підказує певні рішення, і до нього потрібно дослухатись, або навпаки, йти з простором в конфлікт, проте робити це виважено, не випадково. Технічні обмеження — частина процесу, вони є в будь-якому місці, і я до цього ставлюся абсолютно спокійно».
Сценічне рішення створюють спеціально під павільйон: КИТ має велику довжину та висоту, що передбачає відмінний від класичної театральної сцени підхід до роботи з мізансценами та глядацькою зоною.
Благодійна складова проєкту
Увесь прибуток від показів вистави передадуть на підтримку українського війська та дитячих проєктів разом із фондом «Мистецький Український Рух».
Кошти з перших двох вистав задонатять 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Актуальний запит військових — наземний роботизований комплекс «Воля-Е».
Квитки на «Орландо» доступні за посиланням.
