6 березня в «Українському домі» в Києві відкриють нову виставку «Весна. Жіночі імена бойчукізму», присвячений українським художницям, чиї імена і творчість довгий час залишалися в тіні. Це перший проєкт, що об’єднає роботи 15 мисткинь-бойчукісток у спільному виставковому просторі
«Їхню присутність знищували, художню мову забороняли, імена викреслювали з канону. Стерті двічі — як модерністки і як жінки — ці мисткині опинилися на периферії історії мистецтва. Проєкт прагне проявити їхню творчість у всій складності й самостійності, наповнити жіночими голосами простір мовчання», — йдеться в описі «Весна. Жіночі імена бойчукізму».
Серед художниць чиї роботи представить виставка — Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика, Віра Бура-Мацапура, Марія Котляревська та інші мисткині.
Переглянути цей допис в Instagram
Експозиція триватиме до 12 квітня.
Більше про бойчукізм
Напрям в українському художньому мистецтві 1910–1930-х років, названий на честь засновника — художника-монументаліста, одного з засновників Української державної академії мистецтв Михайла Бойчука. Мистецька школа бойчукізму поєднувала традиції візантійського та давньоукраїнського сакрального малярства з новітніми тенденціями європейського модернізму, ставши одним із визначальних явищ у формуванні модерного українського мистецтва початку 20 століття.
Бойчук та його учні наслідували у своїх творах давні мистецькі техніки — фрески і мозаїки — й розвивали новітні художні практики — дизайн, текстиль, кераміка.
Бойчукісти створили понад десяток монументальних ансамблевих розписів, зокрема — Луцьких казарм у Києві, санаторію імені ВУЦВК на Хаджибейському лимані й Будинку преси імені Михайла Коцюбинського в Одесі, Червонозаводського театру в Харкові.
У період радянського терору наприкінці 1930-х років бойчукістів звинуватили у пропаганді буржуазно-куркульської стихії, націоналізму й формалізму, проголосивши їхню творчість ворожою радянському устрою. 1936 року Бойчука заарештували, як «одного з керівників націонал-фашистської терористичної організації», а в 1937 митця розстріляли, як і дружину, художницю Софію Налепинську-Бойчук, і більшість його учнів.
Монументальні роботи бойчукістів знищили — до наших днів збереглася лише невелика кількість ескізів, малюнків і малих робіт.
