«НЕМОЖЛИВИЙ ПРОЄКТ»
An Impossible Project
Рік:
2020
Режисер:
Єнс Мойрер.
Хронометраж:
1 год 39 хв.
Країна:
Австрія, Німеччина
Ексцентричний колишній біолог Флоріан Капс має божевільну ідею — викупити та реанімувати останню фабрику Polaroid, яка закрилася 2008 року. Спершу він зазнає невдачі, але шукає натхнення серед прихильників аналогового світу у Кремнієвій долині. Флоріан розпочинає «Неможливий проєкт» з каліграфами, любителями вінілу та фанатами плівки, щоб врятувати завод. Стрічку зняли на 35-міліметрову камеру та записали для неї оркестровий саундтрек відразу на диск, щоб наміри головного героя римувалися з естетикою фільму.
Нагороди та номінації:
— Найкращий фільм у секції Deep Focus на IFFR, 2020.
— Найкращий фільм на документальному кінофестивалі в Салоніках, 2020.
— Участь у секції Spectrum на міжнародному кінофестивалі в Шанхаї, 2021.
Дивіться зараз
ПАРТНЕР ПОКАЗУ — ARARAT AKHTAMAR
Polaroid — знаковий бренд, який пройшов шлях від винайдення поляризаторних фільтрів та 3D окулярів до фотоапарату, який робить миттєві знімки. З 1980-х технології, які запатентував
Як бренд Polaroid зробив неможливе та відновив свою популярність
Історія інновацій та банкрутства
Polaroid — знаковий бренд, який пройшов шлях від винайдення поляризаторних фільтрів та 3D окулярів до фотоапарату, який робить миттєві знімки. З 1980-х технології, які запатентував вчений-ентузіаст Едвард Ленд, прийшли в занепад, коли на ринку з’явилися цифрові фотоапарати. Однак в Polaroid відчули дух часу, де ностальгію та аналог цінують більше, ніж нові пристрої. Саме про порятунок цих цінностей (а не завод, як можна зрозуміти із синопсису) Єнс Мойрер зняв фільм «Неможливий проєкт».
DTF Magazine розповідає, як бренд став інноватором та переродився після оголошення банкрутства.
Ціль винаходу — естетика
Трирічна донька винахідника Едварда Ленда запитала свого батька, чому не можна відразу побачити знімки з фотоапарату. Її запит перетворився на першу камеру, яка змогла виробити фото відразу — у 1948 році вийшла Polaroid Land Camera. До її появи Ленд займався в лабораторії різними винаходами. І хоча на його рахунку 533 патенти, більше їх хіба що у Томаса Едісона — 1093. Ленд описував винайдення у 1947 році так само, як наразі себе позиціонує бренд:
«Ціль винаходу миттєвої фотографії — лише естетика».
Бізнес підприємця фокусувався на найрізноманітніших речах: від поляризованого скла та технології 3D до поставок інфрачервоних лінз на фронт Другої світової. Але будь-яку продукцію бренд намагався зробити доступнішим. Камера, яку презентували у 1940-х, не відповідала фінансовим можливостям покупців, а Model 20 Swinger, яку продавали у 1965 році, коштувала 165 доларів (якщо порахувати інфляцію ціна становить 1500 доларів). Тому спершу це було задоволення для забепечених ентузіастів.
1980-ті були надскладним часом для Polaroid, адже в спину дихала діджиталізація, від якої компанія ухилялася. Власне, це і призвело до банкрутства у 2001 році. Незважаючи на скорочення виробництва та масові звільнення, компанія і надалі виробляла унікальні пристрої: Polaroid Cube (альтернатива GoPro), OneStep+ (камера, що приєдналася до смартфону завдяки Bluetooth) та The Lab (портативний принтер для смартфонів).
Поки Едвард Ленд перебував на посаді CEO, винаходи підкріплюватися ексцентричними презентаціями. Наприклад, він запросив балерину, яка танцювала перед новою камерою, а в 1960-х на його замовлення фотографи та художники Енсел Адамс, Вільям Вегман та Енді Воргол наробили знімків через їхню камеру для колекції Polaroid. Ці фото досі можна побачити в гамбурзькому Музеї мистецтв та ремесел.
Війна з Kodak
Polaroid у 2000-х повністю сфокусувався на ідеї ностальгії та спогадів. Аналогова форма — вимираючий вид в епоху діджиталізації, яка все-таки залишила за собою прихильників вицвілих зображень та яскравих платівок. З 1930-ті до 2000-х компанія намагалася боротися з лідерами «цифри» на ринку, зокрема і Kodak, з якими у них відбувалася довга історія love/hate взаємин.
Kodak купував поляризовані фільтри у Polaroid та доставляв негативи для них у 1950-х та 1960-х роках. Едвард Ленд навіть показував свою продукцію інженеру Kodak. Але через шість після того, як компанія-конкурент презентувала інстант-фотокамеру у 1976 році, Ленд подав на них до суду. Сума позову сягала 12 мільярдів доларів — саме в скільки Polaroid оцінював збитки від продажів нової камери.
В результаті позову у 1990 році Polaroid отримав лише 909 мільйонів доларів. Це трапилося за рік до виходу Едварда Ленда на пенсію, а сама компанія ще 10 років змогла протриматися на ринку відеотехніки, випускаючи камери, високошвидкісні плівки, дискети, обладнання для медиків та систем безпеки.
Підводка до ностальгії
Бренд намагався кілька разів відновити свою популярність. Хоча у 2006 році вийшла остання камера з-під станків заводу, а в 2008 й остання інста-плівка, компанія спробувала залучити до популяризації продукту знаменитостей. У 2010 році Леді Гагу номінально назначили креативною директоркою Polaroid і зробили її портрет на класичний 20×24 фрейм. Але сама співачка та акторка на прес-конференцію не приїхала. Через чотири роки угоду з нею так і взагалі розірвали.
Та справжньої слави компанія зажила на межі 2010-х, коли зачинилась остання фабрика з виготовлення плівки в нідерландському місті Есхен. Колишні співробітники заводу разом з фанатом аналогової фотографії Флоріаном Капсом та директором Едвардом Босманом викупили будівлю та почали власне виробництво плівки. Проєкт жартівливо назвали неможливим, але досягти задуманого вдалося. Вони навіть зуміли випускати плівку під брендом Polaroid. І найкраще наміри Капса та Босмана підсумовують слова самого ж засновника компанії Едварда Ленда: «Все своє життя я присвятив науковим проєктам, які вивчав. Я залишив позаду речі з минулого, щоб творити сьогодні».
