Видавництво ist publishing започатковує книжкову серію присвячену українському мистецтву «Ви це вже бачили». Відкриє проєкт видання «Сад» — добірка з понад 50 робіт, що досліджують метафору саду: садівник Казимира Малевича, той, хто поїдає плоди у Марії Примаченко, біблійний сюжет Гріхопадіння та орнамент Софії Київської, сади Тараса Шевченка, квітковий простір Катерини Білокур, мапа Павла Макова.
Більша частина видання присвячена традиційним видам мистецтва — живопису, графіці, скульптурі, декоративно-ужитковим практикам. Та кураторська група видання — Лізавета Герман, Анна-Марія Кучеренко та Борис Філоненко — говорить й про інші медіа: фотографію, паблік-арт, відеоарт і кінематограф. Кожну роботу також супроводжує авторський коментар.
На прохання DTF Magazine видавчиня і співзасновниця ist publishing, культурна менеджерка та журналістка Катерина Носко розповідає про «Ви це вже бачили» й «Сад» докладніше
— Як, коли і чому виникла ідея такої серії книжок?
— Ідея серії, яку ми визначаємо як колекцію українського мистецтва, з’явилася приблизно рік тому. На Книжковому Арсеналі-2025 я вперше поділилася нею з майбутніми авторами й упорядниками — кураторами та дослідниками візуального мистецтва Лізаветою Герман, Анною-Марією Кучеренко та Борисом Філоненком. Досить швидко Борис, який також є головним редактором ist publishing, запропонував назву серії — «Ви це вже бачили». Ми погодилися одразу: важко було знайти точніше формулювання за настроєм і сенсом. А 29 травня цього року, у межах Книжкового Арсеналу, ми презентуємо перше видання серії — книжку «Сад». І це справді важлива подія для всієї нашої команди.
За понад 10 років роботи у книговиданні та культурі я не раз переконувалася, наскільки фрагментованим залишається знання про історію українського мистецтва. Ми маємо багато окремих імен, творів, явищ, але бракує доступних форматів, які дозволяли б побачити між ними зв’язки. Тому серія виникла також і з бажання зібрати твори різних історичних ситуацій і медіумів у ширшу розмову про українське мистецтво через такі, скажімо, вічні образи.
— Чому українському читачеві потрібна така серія? Що принципово нового ви хочете йому запропонувати, які прогалини заповнити?
— Передусім тому, що українське мистецтво все ще потребує сучасної, захопливої, інтелектуально переконливої форми представлення. Ми прагнули створити не музейний каталог чи альбом, а витончені книжки, які хочеться читати, дарувати, колекціонувати й повертатися до них знову.
Кожне видання серії розкриває окремий образ — сад, ніч, воду та інші теми — і показує, як він проявлявся у творах різних часів та художніх практик. Кожен твір супроводжується авторським коментарем, що додає контексту, несподіваних інтерпретацій та дозволяє побачити уже знайоме по-новому. Сильна сторона цієї серії — неочікувані поєднання. Ми ставимо поруч роботи, що рідко опиняються в одному полі зору, і завдяки цьому між ними виникає новий діалог.
Частина книжки містить твори мистецтва, які сьогодні зберігаються лише в сховищах без публічного доступу через безпекову ситуацію. Читачі отримають не просто добірку репродукцій, а можливість інакше подивитися на українське мистецтво. Наприклад, у книзі є низка робіт з постатями садівників, які піклуються про сад. Також є і ті, хто насолоджуються плодами, наприклад, як у роботі Марії Примаченко «Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко само упало в рот, а воно його — у лоб». Ще один приклад — мозаїчний рослинний орнамент 11 століття у Соборі святої Софії в Києві. Собор зазвичай не асоціюється з орнаментом як ключовим елементом сприйняття, але Анна-Марія Кучеренко через текст й увагу до цього орнаменту показує, як образ саду впливає на сприйняття всього ансамблю загалом. Так знайоме відкривається з нової перспективи.
Окрім того, для нас як видавництва надзвичайно важило оформлення, тому книжка виходить у твердій палітурці з тканинним корінцем та оригінальним дизайнерським рішенням Остапа Ящука. Він запропонував дизайн-концепцію, у якій трансісторичну подорож, що її пропонує видання, супроводжують відскановані рослини у надзвичайно високій якості. Дизайнер мінімально втручався в ці зображення, залишаючи навіть тіні, які створює сам сканер. Окремі розвороти з цими зображеннями доповнені візуальною мовою таблиць калібрування кольору, що використовуються під час фотодокументації мистецьких творів для точного відтворення всіх відтінків. Зазвичай такі елементи залишаються поза увагою глядача, за лаштунками процесу, однак ми взяли цей технічний інструмент за основу й переосмислили його як своєрідний різнобарвний орнамент, поєднавши з ботанічними сканами.
— Розкажіть, будь ласка, як відбувалася селекція тем для книжок? Чому саме ці образи?
— Коли я приїжджаю до нового міста, перше, що шукаю на мапі, — ботанічний сад і художній музей. Мабуть, саме тому тема саду для першої книжки видавалася мені природною та бажаною. Створення саду в чомусь нагадує книговидання: і те, і інше є способом бути людиною у певний час і в певній культурі.
Робота над книжкою «Сад» у четвертий рік повномасштабної війни не є випадковістю. У час виснаження й нестачі ресурсів ми особливо гостро відчуваємо потребу в просторах відновлення, тиші, турботи та продуктивності. Сад у цьому сенсі є не лише естетичним образом, а й жестом, спрямованим у майбутнє. Водночас образ саду має в українському мистецтві власну насичену історію. Достатньо згадати багаторічну роботу Павла Макова з цією темою, Другу бієнале молодого мистецтва у Харкові «Здається, я заходжу в наш сад», а також низку виставок останніх років, присвячених саду як метафорі пам’яті, культури та співжиття. Нам хотілося додати до цієї розмови власну перспективу.
Інші теми формувалися колективно. Разом із Анною-Марією Кучеренко, Лізаветою Герман, Борисом Філоненком і Настею Леоновою ми склали широкий перелік можливих образів, а потім звіряли особисті пріоритети. Так поступово сформувався тематичний пул серії: «Сад», «Ніч», «Вода» та інші.
— А як відбувалася селекція творів для «Саду»? Чи вдалося кураторській групі охопити все, що хотілося?
— Нам пощастило мати культурний спадок, у якому тема саду присутня дуже виразно. Відбір творів починався з простого запитання: які образи вже живуть у нашій пам’яті, які роботи ми ніби «вже бачили» — у музеях, книжках, міському просторі чи власному досвіді.
Водночас ми прагнули балансу між канонічними, впізнаваними творами та менш знаними роботами, без яких неможливо скласти цілісну картину. Як влучно сформулював Борис Філоненко, йшлося про напругу між «самоочевидним» і тим, що потребує нового погляду. Нам хотілося зібрати мінімально повний світ теми саду в українському мистецтві. Звісно, доводилося шукати консенсус, адже наш лонгліст налічував значно більше робіт ніж увійшло у фінальну версію, адже ми маємо обмеження формату видання: до кожної книжки обираємо орієнтовно 50 творів.
Окремим великим етапом стала робота з авторськими правами. Понад пів року тривало погодження використання всіх репродукцій із музейних та приватних колекцій — від Національного художнього музею України в Києві до музею Стеделейк в Амстердамі, де зберігається «Садівник» Казимира Малевича, включений до книжки. Від деяких робіт, на жаль, довелося відмовитися через неможливість отримати дозвіл.
Передзамовити «Сад» можна на сайті ist publishing.
