Під Херсоном зник художник В'ячеслав Машницький. Що про це відомо

У Херсонській області, окупованій російськими військами, зник український художник В’ячеслав Машницький. Про це 19 жовтня у Фейсбуці повідомили його друзі, зокрема Олександр Євстаф’єв. DTF Magazine зв'язався з Євстаф’євим та розповідає, що відомо та які основні версії зникнення розглядаються

Олександр Євстаф’єв спочатку написав пост із проханням знайти Машницького, зазначивши, що останній раз його бачили в районі Потьомкінського остріва поблизу Херсона. За декілька годин у коментарях до цієї публікації Євстаф’єв додав: «Сьогодні на дачній ділянці В’ячеслава були знайдені сліди крові, сліди крові на одязі, верхній одяг, перевернутий стіл, факт пропажі човна марки "Дніпро" та двигун до човна марки Suzuki. Більше фактів повідомити не можу».

Як розповів DTF Magazine Олександр, наразі розглядаються три версії зникнення Машницького: побутова сварка, викрадення колаборантами та окупантами човна для втечі з Херсона, а також помста окупаційної адміністрації через відмову В’ячеслава зайняти одну з керівних посад у сфері культури в так званій Херсонській народній республіці.

«Один товариш по фонду (Благодійний фонд ім. Поліни Райко. — Прим. DTF Magazine) мені повідомив, що до Слави приходили представники тимчасової адміністрації. Я не знаю точно, коли це було, — розповідає Олександр. — Вони пропонували Славі посаду Міністра культури, але, звісно, він не погодився, а тільки посміявся з них. Слава за словом в кишеню не лізе, тож, мабуть, розповів щось таке, що їм не сподобалося. Але це лише одна з версій».

Водночас ми зв’язалися з Семеном Храмцовим з фонду, на якого посилається Олександр. І на питання чи дійсно В’ячеславу пропонували керівну посаду в управління культури Херсона, Семен відповів: «Вся ця історія з міністром культури, вона вже мемом покрилася, я гадаю шо це прикол».

І додав: «Так, до нього приходили познайомитися якісь діячі, вони знали чим він займається, але наскільки я знаю, нічого особливо не пропонували. Зараз по гарячим слідам йде слідство, дещо відомо, але зарано висувати якісь версії і писати що і як».

Семен Храмцов з 2015 року виступає куратором «Музею сучасного мистецтва Херсон». Серед  проєктів — виставки «Критичні дні», «Только пока Славе не говори», виставка, присвячена Стасу Волязловському («Скіфське золото»), а також збереження будинку Поліни Райко в Олешках.

«Я зі Славою регулярно спілкувався в телеграмі, він раз на тиждень приїжджав в Херсон. Все літо я пропонував виїхати, але він вирішив пересидіти на дачі», — розповів Семен.

Олександр зазначив, що в цій історії є «темні плями». На запитання DTF Magazine, чи погрожували представники окупаційної адміністрації В’ячеславу після відмови зайняти запропоновану посаду, Євстаф’єв відповів: «Особисто мені він нічого не казав з цього приводу. Сьогодні була погроза на телефон товариша з фонду, попередження, щоб ви всі “позатикалися”. Сказали: “Cидіть і ждіть. Шо ви там начінаєте устраівать”. На запитання хто це, людина сказала, що її начальство попросило подзвонити та передати. Що за начальство — незрозуміло».

Олександр також додав, що розмовляв телефоном з В'ячеславом близько тижня тому. «У нього був важкий настрій, але він тримався. Це людина відома, медійна, у нього була можливість виїхати з Херсона, але він настільки любив своє місто. Він відмовлявся від усіх пропозицій, він був як капітан та хотів дочекатися перемоги, визволення, хотів залишатися в місті».

Як повідомляється в пості Євстаф’єва, вранці 20 жовтня друзі та знайомі планують пошуки художника.

UPD: 20 жовтня близько 14 години, Олександр Євстаф’єв додав коментар до посту в Фейбуці: « ..Пошуки тривають. Знайдено мобільний телефон та особисті речі. Встановлено та підтверджено свідками, шо до В’ячеслава прибуло двоє осіб, на водному таксі, якийсь час перебували у нього на дачній ділянці, через деякий час встановлено, що саме ці особи заволоділи човном Машницького та відбули у невідомому напрямку».

Через дві години Олександр доповнив пост ще одним коментарем: «На даний час пошук призупинено, низька видимість, висока хвиля, сильний вітер, але не втрачаємо надії…»

В’ячеслав Машницький — український художник, відеоартист, автор інсталяцій, куратор. Народився у Херсоні у 1964 році. Його називають концептуалістом, проте сам В’ячеслав «відносить себе до школи реалізму».

У 1993 році Машницький разом з Володимиром Єршихіним та Костянтином Масловим здійснив одну із перших арт-акцій на українській сцені — вона отримала назву «Далекое, близкое» і «розвінчувала міф про князя Олега».

Роботи Машницького в межах як сольних, так і групових виставок показували в Києві, Харкові, Херсоні, Стокгольмі, Вільнюсі, Москві, Берліні. Його твори зберігаються в НХМУ (Національний художній музей України) та в Херсонському художньому музеї ім. Шовкуненка.

Жив у Херсоні. Разом зі Стасом Волязловським, В’ячеслав заснував Благодійний фонд імені Поліни Райко, де займався підтримкою локальних ініціатив. У 2004 році художник відкрив приватний «Музей Сучасного Мистецтва Херсон».