«Поразки — це складно й боляче»: Інтервʼю DTF Magazine з Еліною Світоліною

Українська тенісистка Еліна Світоліна однією з найперших з українських елітних атлетів заговорила про важливість ментальної підготовки спортсменів. Вона багато вкладається у власну психологічну підготовку, а також через свій фонд опікується психологічною підтримкою юних тенісистів. Про це, і також про те, як вона ставиться до перемог і поразок, і як змінилося її звичне спортивне життя з народженням доньки, DTF Magazine поговорив з нею в інтерв’ю


— Як принципово змінилася підготовка до турнірів, а надто найголовніших, як-от Ролан Гаррос, з народженням дочки?

— Для мене трохи змінилася моя рутина перед і під час турніру. Але зовсім трохи. Насправді все залежить від того, з нами Скай чи ні. На Відкритому чемпіонаті Австралії, наприклад, дочка була з нами, і ми намагалися проводити час і з нею. А от на Ролан Гаррос цього року ми її не брали, бо непросто, коли багато справ, а ти намагаєшся провести час з дитиною і приділити час підготовці.

Цього року вирішили сфокусуватися на турнірі, бо не знаємо, скільки років ще зможемо грати. Кожен турнір «Великого шлему» дуже важливий, і треба бути цілковито сконцентрованим на роботі, підготовці, відновленні. Тому важливо не поспішати, приділяти час фізичним вправам.

— Загалом складається таке враження, що саме ваше швидке повернення на корт після народження дочки привернуло нарешті глобально увагу WTA до того, що спортсменки до всього ще й потенційні мами. Як ви думаєте, чому цей момент так довго ігнорувався?

— Так сталося, мабуть, через те, що я дуже непогано виступила на Ролан Гаррос через сім місяців після народження дитини. І на Вімблдоні теж, там я дійшла до півфіналу. Багато людей мене підтримувало, цьому було дуже багато уваги, і це було класно.

Я думаю, що тепер, коли ми живемо в цифровому світі, надзвичайно важливо, що ці моменти підіймаються, люди говорять, що це мотивує їх. Мотивує жінок народжувати й повертатися до праці, до кар’єри. Я рада стати частиною цієї історії, бо вважаю, що жінки дуже-дуже потужні і мають здібності черпати енергію незрозуміло звідки, але при цьому рухати цей світ. І я рада бути прикладом для дівчат, які розмірковують, чи народжувати і як потім повертатися до кар’єри.

— В атлетки вашого рівня вже немає простих турнірів, які вимагають, поза доброю фізичною формою, неабиякої ментальної готовності. Як ви працюєте зі своєю психологічною формою?

— Я багато працюю над психологічним станом, бо коли треба бути в формі 365 днів на рік, маєш завжди працювати і фізично, і ментально. Перельоти, вимушений відрив від родини, час у готелі — це все впливає. Буває дуже сумно і немає мотивації. Це нормально, це треба приймати, намагатися трохи відпочити.

Я завжди після змагань, коли є кілька днів, намагаюся віддати час родині — вимикаю телефон, не заходжу в інтернет, взагалі відключаюся від світу, проводячи час тільки вдома. Для мене ці моменти надважливі. Хай навіть є кілька годин, але це реально відновлює. І ти з новою енергією повертаєшся до важливих справ, тренувань, турнірів.

Такі моменти перезавантажують. Особливо тепер, коли несеться потік новин, і більшість з них погані, важливо знаходити час для себе, щоб подумати, проаналізувати все, що сталося з тобою, і далі рухатися вперед.

— Яка, на вашу думку, роль ментальної готовності спортсменів?

— Я можу казати тільки про теніс. Ми багато подорожуємо, маємо багато моментів, які можуть повпливати. Ментальне здоров’я важливе. Як на мене, це основа всього. Коли ти виступаєш на високому рівні, то тут уже всі знають, як грати, як перебивати через сітку, тому дуже важливо тримати себе, тримати нерви, щоб не перегоріти, щоб бути вмотивованим, повертатися до рутинної роботи, бо вона дуже часто однакова. Тому треба знаходити щось, що рухатиме тебе вперед.

— Коли ви вперше зрозуміли, що треба готувати не лише тіло, а й мозок?

— Мене завжди цікавила психологія. Я багато читаю, слухаю подкасти й книжки, працюю з психологом багато років. Мені важливо знаходити нові моменти, шляхи, які мотивуватимуть мене й рухатимуть вперед.

— Як ви сприймаєте поразки й перемоги?

— Багато залежить від рангу турніру. Іноді, коли граєш пересічний турнір, трохи легше переносити поразку, бо знаєш, що на тебе чекатиме «Великий шлем». Але поразки — це дуже складно й дуже боляче, бо хочеш перемогти, намагаєшся це зробити, але якщо програєш, це неприємно.

Але в мене вже склався ритуал, як проходити через це: проаналізувати, поговорити з тренером і командою, зробити план на наступні кроки, бо за кілька тижнів уже чекатиме наступний турнір. Бути кілька днів у не дуже доброму настрої — це теж норма, але треба проаналізувати, що не так зробив, а потім іти далі й готуватися до наступного.

Для мене важливо налаштувати себе так, щоб і поразки, і перемоги не забирали багато сил. Наприклад, якщо взяти перше коло турніру — щоб перемога в ньому не ставала аж надто великим святом, а поразка надмірною трагедією. Треба тримати баланс і тримати себе паралельно, щоб розуміти, що це норма, це робота, яку треба виконувати. І інколи траплятимуться дні, коли не виходитиме нічого — всі ми люди. Утім, треба налаштовуватися, щоб не було ментальних стрибків, і тримати баланс.

— Який з проєктів вашого фонду найважливіший особисто для вас?

— Для мене важливим є ментальне здоров’я дітей. Особливо тепер, коли триває війна і діти перебувають у незрозумілому стані, бо бачать, що батькам складно. І бачать, що навколо стається багато чого жахливого. Я дужа рада, що ми запустили цей проєкт про ментальне здоров’я. Він для мене найважливіший. Круто, що діти з нашої програми залишаються з нами. Ми шукаємо психологів, щоб вони допомагали їм надалі. Це найголовніший проєкт, яким я дуже пишаюся.


Дизайн — crevv.com
Розробка — Mixis