Фестиваль аудіовізуального мистецтва та нових медіа відбудеться в Дніпрі вперше з часу повномасштабного вторгнення. Темою восьмої «Конструкції», що триватиме з 10 по 12 листопада, обрали «Український хардкор: вивчаючи досвід низових ініціатив». Фестиваль буде зосереджений на досвіді воєнного часу та збере самоорганізовані ініціативи, що працюють на межі культури, активізму та волонтерства. DTF Magazine розпитав директора фестивалю Андрія Палаша та співкураторку візуальної та дискусійної програми Катерину Русецьку докладніше про програму та ідею.
Про історію фестивалю
Перша «Конструкція» стала культурною реакцією на Революцію гідності. 2013 року команда стояла перед вибором: поїхати з міста чи залишитися й ініціювати зміни через культуру. Катерина та Андрій згадують, що 2014 року Дніпро сильно відчував війну. Тепер, зокрема й через те, що це транзитне, тилове місто, відчуття лише загострилися.
«Саме в моменти після шокового стану приходить розуміння, що культура є основою, яку треба розвивати навіть у найскладніших умовах, — сказали вони. — Якщо цього не робити, все зникне і за кілька років доведеться починати з самісінького початку».
Фото: Юрій Стефаняк
Початковою метою фестивалю також було відродити культурний простір Дніпра, яке асоціюється лише з промисловістю. Серед локацій торішніх «Конструкцій» були філармонія, бібліотека, планетарій і музей. У колишній Брянській церкві влаштовували імерсивні та музичні перформанси, у приміщенні залізничного вокзалу — виставку сучасного мистецтва, а в закинутому Палаці Ілліча — рейв.
Щодо локацій цьогорічної «Конструкції» організатори мають план А і план Б.
«З одного боку, ми хочемо, щоб події проходили в облаштованих приміщеннях зі швидким інтернетом, якісним світлом та акустикою. З іншого — постійно думаємо про безпеку відвідувачів та артистів. Поки вирішуємо, як знайти баланс між якістю події та безпекою».
Як «Конструкція» працює під час повномасштабної війни
З початку війни команда перебувала в шоковому стані, проте вже наприкінці березня почала проводити перші події. Вони зосередилися на двох форматах роботи: фандрейзингові заходи за кордоном і поновлення роботи у Дніпрі, посилення співпраці з іншими організаціями, які на той час залишилися в місті.
Більшість часу вони проводили в Центрі сучасної культури у Дніпрі: відкрили простір для аудиторії, влаштовували невеликі події, співпрацювали з гуманітарними й волонтерськими організаціями у форматі соціального хабу.
Фото: Влад Лемм
«Згодом нам вдалося адаптуватися та пережити разом надзвичайно складну зиму, — кажуть Катерина й Андрій. — У настільки критичний і радикальний момент усе одно вдалося зібратися та продовжити більшою частиною команди працювати».
Серед закордонних проєктів 2022 року — участь у розробленні програми музичного фестивалю Unsound у Кракові. Учасники розповідали про виклики, з якими стикається українська музична спільнота, зокрема на теми внутрішнього переміщення, вестсплейнінгу та війни в Україні.
Український хардкор: вивчаючи досвід низових ініціатив
Початково за ідею взяли тему коріння — «чогось, що тримає нас всіх разом, має зв’язок з минулим та водночас є основою для майбутнього». Але завдяки співкуратору цьогорічної дискусійної програми Міхалу Муравському цю ідею трансформували до українського хардкору — фундаменту, який утворюють різні самоорганізовані рухи.
Вперше поняття «хардкор» вжили 1841 року, і пов’язане воно було з будівництвом. Так називали фундамент, що складається з уламків, цегли, сміття. «Це основа, зібрана з максимально різних елементів, іноді будівельних залишків, які здаються неважливими, проте саме на них виростає щось нове, міцне та надійне».
Фото: Юнона Пруд
Фото: Влад Лемм
«Ця метафора зрезонувала нам у контексті українських низових ініціатив, які, на нашу думку, і є фундаментом для розвитку громадянського суспільства, — ділиться Андрій та Катерина. — До того ж вони ідеально описують тяжіння українців до децентралізації, самоорганізації і навіть анархізму певною мірою».
З початку повномасштабної війни багато ініціатив трансформували свою діяльність. Деякі стали благодійними фондами, які вивозять людей з прифронтових територій, допомагають військовим і ВПО.
«Ми хочемо знову поговорити про колективність, познайомити між собою спільноти з різних регіонів України, які часто не мають часу або простору для такої взаємодії, — розповіла в пресрелізі Катерина. — Дніпро — місто тилове, волонтерське — підходить для цього, адже ми завжди були й залишаємося транзитним містом».
Програма фестивалю
Триденна програма охоплюватиме освітньо-дискусійну, музичну та мистецьку частини, а також кінопокази.
Кінопрограма
Куратор: Олександр Телюк
У фільмах ідеться про групи, які об’єднані на основі світоглядних інтересів, трагічного випадку чи боротьби за справедливість.
Фото: Юрій Стефаняк
«Кожну зі стрічок пронизує ідея, що якісні низові зв’язки та горизонтальна довіра є фундаментальними для українського суспільства», — доповнює команда «Конструкції».
У межах кінопрограми покажуть добірку українських короткометражних фільмів про права людини Civil Pitch 2.0 від Docudays UA, «День українського добровольця» Володимира Тихого та «Зарваницю» Яреми Малащук і Романа Хімея.
Музична програма
Куратори: Андрій Палаш та Олена Погонченкова
Ця секція фестивалю розділена на дві теми: фундамент 90-х, що досі впливає на українську музичну сцену, і низові андеграундні лейбли, які засновуються, зокрема, і під час повномасштабної війни. Серед форматів — лайв та аудіовізуальні перформанси, а також освітньо-дискусійна частина.
Фото: Юнона Пруд
До списку артистів та учасників дискусій увійшли Acid Jordan, Chillera, Євген Гончаров, Ігор Ялівець, Ігор Цимбровський, iiteration, Іван Скорина, Diana Derii + Ksztalt, maxandruh b2b Yuriy Bulychov, Mlin Patz, Motoblok, Mutafory Lili, Олександр Цапенко, Polje, swampdogs, Ujif Notfound, Влад Яковлєв.
Дискусійна програма
Куратори: Катерина Русецька та Міхал Муравський
У дискусійній програмі «Радикальна реконструкція: переукорінення українського спільного» висвітлять теми відновлення культурних відносин між спільнотами та ідею фізичної відбудови інфраструктури й житла. Учасники говоритимуть про стратегії щодо політики, економіки та етики відбудоби, що вкорінені в структуру українського суспільства, спадщини та навколишнього середовища.
Фото: Влад Лемм
У дводенному симпозіумі Radical Reconstruction: Re-Rooting the Ukrainian Commons пропонують переорієнтувати розмову на відбудову від абстрактних і низхідних схем до досвіду низових ініціатив, які виконують роботу з відбудови у вразливих громадах.
Мистецька програма
Куратори: Катерина Русецька та Клеменс Пул
На виставці «Навіть якщо» представлять роботи 11 художників та мистецьких колективів, об’єднаних роздвоєним практичним і творчим досвідом під час повномасштабного вторгнення. Експозицію можна подивитися з 10 листопада до 10 лютого 2024 року.
Учасники говоритимуть про фундамент, на якому тримається діяльність українських митців після 24 лютого. Зокрема, планують знайти відповіді на запитання: «Чи можливе повернення до мистецької діяльності після повного відсторонення від неї? Як зібратися, коли ти розбитий?».
Фото: Арсен Дзодзаєв
У мистецькій програмі представлять роботи Beauty Studio, fantastic little splash, Freefilmers, Ігоря Окунєва, Євгена Коршунова, Петра Ряски, Каріни Синиці, Тамари Турлюн, Терези Яковини, Діани Дерій та Ørjan Amundsen.
Для тих, хто зараз не у Дніпрі, але хоче підтримати Конструкцію, команда підготувала проєкт Remote Construction. Це можливість допомогти з проведенням події та отримати подарунковий бокс з записами дискусій, музичних виступів та додаткових матеріалів фестивалю.
Повну програму можна подивитися на сайті фестивалю.
