Електронна музика як еволюція джазу

Свінг, імпровізація, гра з формами та поліритмією — усе це так чи інакше прийшло в електронну музику з джазу, та вплинуло на її розвиток. Можна сказати ще категоричніше — без джазу не було б ані техно, ані хаузу у в тому вигляді, у якому ми їх знаємо сьогодні. І ось вже третій рік поспіль бренд Beefeater підтримує київський експериментальний фестиваль Am I Jazz?, присвячений симбіозу цих двох жанрів. 

Напередодні п’ятого Am I Jazz?, який наживо транслюватиметься 25—29 листопада із київського Closer, DTF Magazine разом Beefeater склали гід із впливу джазу на електронну музику — від детройтського техно до українських реалій. На наше прохання продюсер та діджей Олександр Первухін на кількох знакових прикладах, думках і прийомах розглядає, як ідеї джазу знайшли продовження в електронній музиці

Зміст:


Нью-Йорк, джазовий бекграунд і свобода імпровізації


Джазовий бекґраунд завжди був сильний у Нью-Йорку: це естетика задимлених, прокурених маленьких клубів, вечірки для своїх та авангардне трактування джазових стандартів, продиктованих безупинним культурним розвитком Великого яблука.

По суті, багато нью-йоркських продюсерів (і не важливо, хауз чи хіп-хоп) з’явилися на світ саме в джазових сім’ях. У одному з найголовніших, мабуть, хіп-хоп альбомів в історії — Illmatic Наса — чого тільки варте соло на трубі, яке виконав батько Наса.

Схожа ситуація з хаузом: стовп нью-йоркської хауз-школи Керрі Чандлер також народився в сім’ї джазового вокаліста, тому джазом (а також соулом, блюзом, фанком) його композиції пронизані наскрізь. Соло на клавішних, джазові акордні прогресії пове́рх свінгованого запрограмованого ритму незмінної драм-машинки TR-909 — на цьому й побудовані найбільш знакові треки Чандлера з 1990-х. А сам він досі вносить у свої діджейські сети елемент джазового лайву: грає в уже готових композиціях інколи імпровізаційні, а інколи не дуже клавішні пасажі.

 
«Мій дід відправив мене вчитися класичної гри на фортепіано, і я буквально ненавидів цей процес. Я завжди хотів уміти грати на джазовому органі, тому і пручався своїй класичній музичній освіті весь час. Бо особливість класики в тому, що в ній так мало імпровізації: ви просто граєте по формулах. Із джазом усе зовсім по-іншому. Він звертається до вас: мовляв, а гляньмо, як усе це працюватиме під іншим кутом зору. У джазі ви можете робити все, що завгодно, якщо правильно до цього підійдете. Ось як він працює!», — Керрі Чандлер.

Майбутні електронні продюсери ще змалку звідусіль чули джаз. І цей факт можна розглядати як один із найголовніших аргументів того, що електронна музика — прямий нащадок саме джазу. Цілком логічним здається й те, що, обравши своїм ремеслом музику, американські музиканти й далі переосмислювали закладені в дитинстві музичні ідеї. Про це прямо й говорить ще один піонер нью-йоркського хаузу Jovonn:

«Під час домашніх джазових посиденьок, які влаштовували мої тато й дядько, я чомусь сприймав цю музику саме через її елементи. Клавішні малюнки, джазові акорди, „адліби” та вокальні імпровізації — усе це було так прекрасно, що в мене не було іншого вибору, окрім як навчитися грати щось схоже, але у власній манері»,

 
Jovonn

Детройт: техно, як еволюція джазу


Ідею технологічного переосмислення джазу взяли на озброєння й учасники однієї з найвпливовіших та найавторитетніших команд в історії техно — Underground Resistance (UR). З початку 90-х її головний ідеолог Майк Бенкс у межах проєкту Galaxy 2 Galaxy еволюційно розвивав ідею високотехнологічного джазу. Фактично музика, створена в час цієї формації, і була чимось середнім між джазовим бендом та електронним лайвом.

В живих виступах Galaxy 2 Galaxy ейсідові арпеджіо легко чергуються з суто джазовими скетчами й саксофонними соло. Моментами навіть важко зрозуміти, що в цій музиці є від того самого техно. Послухайте трек цього енігматичного детройтського проєкту.

«Найкрутіше у високотехнологічному джазі — це те, що я можу виразити себе музично, а потім додати трохи техно і зробити дещо, що не зміг би зробити в рамах традиційного джазу»,

каже Майк Бенкс (Underground Ressistance) про Galaxy 2 Galaxy та поняття hi-tech jazz.

Через відстань і час музиканти з Детройта не зупиняють свого особливого діалогу з джазом. Один з ключових персонажів в історії техно-сцени — Джефф Міллз — не лише постійно насичує джазовими ідеями свої канонічні біти з драм-машини Roland TR-909, а й паралельно рухається в бік звичного для більшості слухачів джазового саунду.

2017 року на своєму лейблі Axis він видав дебютну ЕР джазового квартету Spiral Deluxe; там він відповідає за ритміку і програмні партії. Саунд цього проєкту — посередині між класичним техно й контемп-джазом. Послухайте, які вони наживо.

Що ще ріднить джаз та електронну музику, так це відчуття вільного джему, який не має початку й кінця. Цей основоположний елемент став зникати і з самого джазу відповідно до того, як жанр почав комерціалізовуватись і заганятись у стильові межі.

У чорних кварталах американських міст музиканти зазвичай є одним великим ком’юніті, тому дуже рідко вони розділяються за стилями. Навіщо це робити, якщо хіп-хоп-продюсери легко грають у живих бендах, а техно-музиканти працюють над платівками з сесійними музикантами?

Одна з історій, яка демонструє весь цей котел стилів без рамок, — історія треку The Shit Baby від представника нової детройтської хвилі Омара С. Пове́рх хаузового ґруву впродовж усієї композиції чуємо клавішні джазові перебори, які створюють відчуття радше концертної імпровізації, аніж продуманого та зваженого аранжування. Історія цього треку максимально проста: до Алекса Сміта (його справжнє ім’я) під час одного з джемів зайшов сусід, джазовий піаніст Д. Тейлор, який просто хотів скористатися його інструментом і попрактикуватися. Результат такого спонтанного джему — трек, у якому джаз звучить під монотонний хаузовий ґрув.

 

 

 

 

 

 

Чікаго, Ларрі Хьорд і глибока сторона хаузу


Якщо в Детройті все побудовано на технологічних ідеях і переосмисленні музики через технологію, то хауз, що розвивався в Чикаго, набув атмосфери диско та легкості цієї музики. Клавішні рифи, вокал, тексти про вечірки та любов — усього цього удосталь в перших хаузових треках.

До речі, британське видання про електронну музику Resident Advisor так надихнулося цим феноменом, що присвятило Ларрі та його інноваційному підходу до хаузу короткометражний фільм. За короткий час журналісти наочно показують, що між хаузом і джазом відстань набагато менша, ніж може здатися на перший погляд.

Європа: вплив Людовіка Наварре та лейблу Warp


Що стосується джазового впливу на європейську електронну сцену, то першим варто відзначити французького продюсера Людовік Наварре, про якого завдяки його проєкту St. Germain дізнався весь світ. Кількість джазових покликань і навіть освітніх функцій, закладених у ньому, дійсно вражає. Тут і семпли з джазової класики, і гра з ритмами, і залучення сесійних музикантів… Уся дискографія проєкту St. Germain ставить музичним критикам лише одне питання: перед ними представник джазу, який зробив крок у технологічний бік, чи електронний музикант, який прагне бути джазменом?

Особливим прикладом в історії музики, коли джаз буквально вріс в електроніку, є каталог ще одного надважливого для європейської електронної сцени лейблу — Warp Records. Aphex Twin, LFO, проєкт Річі Ховтіна F.U.S.E., Speedy J — усім їм «зелене світло» дали саме пластинки, які видав Warp.

В каталозі й компіляціях лейблу тогочасна передова європейська електроніка йде пліч-о-пліч із приджазовим хіп-хопом від Nightmares On The Wax і платівками повністю «живого» бенду Red Snapper. Окреме місце посідає альбом Music Is Rotted One Note соратника Афекса Твіна Squarepusher. І це приклад справжнього авангардного сучасного джазу.

Про берлінську сцену неможливо говорити, не згадавши Моріца фон Освальда, без якого європейське техно не було б таким, яким ми його знаємо тепер. Від переосмислення ідей музичного мінімалізму та формування мінімал-техно до безпосередньо революційного проєкту Basic Chanel, завдяки якому з’явився термін даб-техно, — Моріц ніколи не приховував свого джазового коріння. Починаючи як перкусіоніст, він рухався через усі відтінки техно та власне декілька років тому продемонстрував це все в Києві на Am i Jazz?

 

 

 

 

 

 

Україна


На українській електронній сцені також є достатньо прикладів того, як джазові ідеї та прийоми були інтегровані в електроніку (хоча це тема для окремого повноцінного матераілу). 

Але точно було б неправильно в контексті симбіозу джазу й електроніки не згадати про каталог лейблу Kvitnu.

Між авангардними експериментами з IDM, нойзом та мінімалістичними формами електроніки прекрасно чути відлуння модального джазу, а в деяких треках — і записані партії сесійних музикантів. Чого лиш у мініальбомі Viter від Zavoloka вартий контрабас джазмена Антона Жукова!

Цікаву форму еклектичного поєднання ходів, характерних для електронної музики і джазу, можна прослідкувати у творчості львівського артиста Manu. Михайло Балог, спершу, зробив собі ім’я, як джазовий саксофоніст, а вже потім, через свої фундаментальні знання в цій музиці, прийшов у електронну музику, захопивши з собою любов до синкопів, свінгу і поліритмічних малюноків. 

«Джаз і техно — це дуже дотичні жанри. Не стилістично, а за духом свободи і присутності імпровізаційності. Обидва напрямки закликають до змін. Кожен з них — дзеркало епохи, у якій ми живемо. Змінюється джаз — змінюється й техно. Присутність у техно генеративності, поліритмії, синкопованості та навіть свінгу свідчить про глибокий контакт з культурами Африки та Індії. Пряма бочка, яка так дратує прихильників акустичної музики, на мою думку, є своєрідним метрономом, центром тяжіння, навколо якого відбуваються цікаві текстурні, модальні та ритмічні імпровізації. Якби я хотів написати техно-альбом, то точно поєднав би в ньому індійську раґу, джазові поліритми, мінімалістичні фрази та імпровізацію», 

— Михайло Балог a.k.a. MANU, джазовий саксофоніст, засновник та ідеолог школи сучасної музики Vedel School

До речі, всі свої знання він вже і передає учням, відкривши школу сучасної музики «Vedel». Ось, наприклад, як Manu знайшов точку перетину електроніки і бандури, виступаючи разом з KRUTЬ.

Am I Jazz? Можливість почути симбіоз джазу та електронної музики прямо зараз 


Гарною нагодою зрозуміти, що джаз та електроніка вдало доповнюють одне одного, стане другая частина фестивалю Am I Jazz?, яка відбудеться в онлайн-форматі 25—29 листопада за підтримки Beefeater. Щоб розширити горизонт суто джазової програми, у лайн-ап додали два несподівані дуети: Георгій Потопальський (UN) об’єднається з Крістіною Кірік, а Дмитро Авксентьєв (відомий на українській електронній сцені як Koloah та Voin Oruwu) виступить з Деннісом Аду.

«Увесь час ми кажемо, що музика не має жанрів, що жанри виникли внаслідок потреби індустрії, а не природно. Окрім формування каталогів у магазинах, це вплинуло й на формування сцен і спільнот навколо жанрів і, думаю, часто художнього мислення також. Міжжанрові колаборації — це власне практична спроба позбутися цих наслідків. Дуети, що виникли цього року — це не просто поєднання електронних музикантів із джазовими, а і їх знайомство та перший досвід співпраці. Сподіваюся, це стане одним з головних напрямків фестивалю в майбутньому»,

— пояснює цьогорічну концепцію організаторка Am I Jazz? Ольга Бекенштейн.

Кого і коли слухати на Am I Jazz?

Середа, 25 листопада 2020

21:15

Dennis Adu Big Band

Четвер, 26 листопада 2020

21:15

Ihor Tsymbrovsky

П’ятниця, 27 листопада 2020

21:15

Svitlana Nianio

Субота, 28 листопада 2020

21:15

Georgiy Potopalskiy w/ Kristina Kirik

Неділя, 29 листопада 2020

21:15

Dmytro Avksentiev w/ Dennis AduДивитись трансляцію

Матеріал підготовлено за підтримки


Следите за DTF Magazine в Facebook, Instagram, Twitter и Telegram

DTF Special