Видавництво «Видавництво» випустило дослідження української соціальної антропологині й історикині культури Марії Маєрчик «Колоніальність непристойного: сороміцьке в модерному дизайні сексуальности».
У фокусі книжки — як змінювалося уявлення про непристойне в українському суспільстві від давньоруського періоду до 20 століття, як вийшло, що теоцентричне українське суспільство 17–18 століть вільно співало пісні, котрі секулярне суспільство 19–20 століть почало вважати аморальними й заборонило, і як українська культура реагувала на ці процеси.
За словами дослідниці, їй хотілося випустити книжку для масової аудиторії, яка «лоскоче мізки, бентежить, тому що не завжди йде вздовж уже відомих прокладених ліній знань про українську культуру, але водночас спирається на українську культуру, виростає з неї, зачіпаючи ширше коло питань, що стосуються глобальних світових процесів».
На прохання DTF Magazine Марія розповідає про своє дослідження більше
Про книжку
Ця книжка вивчає питання чому те, що не було непристойним у немодерні часи, стало таким в модерні? Чому модерність потребувала нових модусів непристойного? Чому непристойність мала одну конфігурацію упродовж всього Середньовіччя і раннього модерного часу, а йдеться про період в понад тисячу років, і раптом з переходом до модерності виникає потреба в новій її конфігурації.
Дослідження показує, що модерна непристойність пов’язана з основними класифікаційними системами: расою, етнічністю, гендером і сексуальністю, які теж з’являються у 18-19 століттях і тісно пов’язані з модерністю. Тобто нова форма непристойності була потрібна, тому що вона брала участь у конструюванні цих систем, що ними ми послуговуємося і сьогодні.
Ця книжка також і про «традиційні цінності», до яких часто апелюють консервативні сили в Європі і за її межами, щоб виправдати свою політику у сфері сім’ї та гендеру. Але й у нас, апелюючи до традиційних цінностей, дехто обстоює потребу консервативних реформ. А моя книжка зокрема й про те, що так звані «традиційні цінності» є не чим іншим, ніж винаходом колоніальности 19 століття. Вони не мають нічого традиційного, окрім традиції імперіалізму і колоніалізму.
«Колоніальність непристойного» вивчає ті складові традиційної культури, що були відсіяні під час формування культурного спадку. Культурний спадок — це не те, «що було колись». Це матеріал з минулого, елементи культури, які ми відібрали, щоб побудувати свою власну ідею про минуле, яке слугує нашим сьогоднішнім потребам і викликам.
Коли в 19 столітті формувався наш культурний спадок, деякі складники давньої культури, які почали тоді вважати непристойними, було вилучено. Мені ж хотілося дослідити, чи зможемо ми краще зрозуміти сучасність, якщо вивчимо те, що було відбраковано, що не годилося для нашого образу нашого ж минулого.
Також моя книжка про сороміцький фольклор, про історію інтимности, про історію гендеру, а понад те — про традицію і сучасність і їхній тісний інтимний зв’язок.
І зрештою, в книжці я запитую, якщо непристойність пов’язана з колоніальністю і відбраковування традицій пов’язано із колоніальними глобальними дискурсами, то чи існував в українській культурі спротив цим процесам? Спираючись на етнографію і фольклористику, в книжці я досліджую це питання.
Про те, як можна колонізувати непристойність
У наших тілах існує певний тип енергії, драйву, спектр емоцій. Цей тип енергії є об’єктом політик. Коли я кажу політик, я авжеж маю на увазі не законодавство, а суспільні ідеї або дискурси, що регулюють цю сферу життя. У 19 столітті цей тип енергії назвали сексуальністю (певно, ця енергія існувала і раніше, але мала інші назви і регулювалася інакше).
Власне, саме слово «сексуальність» виникло трошки раніше, ніж 19 столія, але спочатку це поняття не конче пов’язували з людською інтимністю, воно приходить із вчення ботаніка Ліннея. Тому у 18 столітті «сексуальне життя» мали тільки рослини. В українську мову це слово приходить лише на початку 20 століття, і звучить спочатку як «сексуалізм».
Прикметно, що коли «сексуалізм» вперше з’являється в українському словнику, його наділяють двома значеннями. Одне з них було пов’язане із вченням Ліннея, який класифікував рослини за зовнішнім видом їхніх квіток, маточок і тичинок. А ближче до 1920-30-х років поняття сексуальність в українській мові набуває того значення, яким ми послуговуємося зараз.
Поява нового терміну була обумовлена й новими уявленнями про інтимність, взаємини, які завжди регулюються певними дискурсами й правилами. Локальні культури по всьому світу завжди мали власні уявлення про інтимність і норми, але модерна ідея сексуальности поступово витіснила інші системи знань і значень. Сьогодні ми послуговуємося фактично єдиною ідеєю про сексуальність, що з’явилася в 18-19 столітті в Європі.
Ідея сексуальності пов’язана із модерністю і, як стверджують сучасні вчені, — із появою модерного расизму й модерної ідеї про гендер, які, своєю чергою, пов’язані з колоніалізмом, що виникає після мандрівок Марко Поло, Колумба, і з початком експлуатації цих заморських земель, народів, і ресурсів.
Тут слід розрізняти два поняття — колоніалізм і колоніальність. Колоніалізм у своїй історичній формі здебільшого вже не існує, але колоніальність — це форма влади, що породжена колоніалізмом, але пережила його, існуючи в наш час й керуючи сучасним світом.
Сексуальність (поряд з економікою і системами знань, тобто епістемологіями) є одним із доменів цих колоніальних влад. А сексуальність, як відомо, невіддільна від ідеї непристойного. Або, іншими словами, наша ідея непристойного сексуалізована більше, ніж будь-коли раніше в історії. Тому так, непристойне може бути інструментом колоніальности.
Коли ми говоримо про сексуальність, то певна річ, маємо на увазі не тілесну близькість, не інтимність чи копуляцію, а модерні форми влад, які регулюють і надають смисли цим тілесними й нетілесними практиками. Ці влади — знані також як біовлади — регулюють наше життя, проникають в найінтимніші його закутки і великою мірою його визначають.
Про зміни в уявленні про інтимність й непристойне
Ми уявляємо українське суспільство раніших епох, скажімо, 16-17 століття, з одного боку, як глибоко набожне, а з іншого, як буцім сексуально розкуте. Бо, мовляв, як інакше пояснити те, що тодішні люди публічно співали сороміцьких пісень, а неодружені дівчата приймали парубків на ніч?
Ця суперечність була здавна відомою вченим, але не було розуміння, як її пояснити. «Колоніальність непристойного» береться за цю незручну тему, щоб вивчати, як були побудовані етичні системи, коли обидва названі явища несуперечно співіснували в межах одного суспільства.
Водночас, у цій книжці я опоную спробам пояснити цю суперечність тим, що, мовляв, у давнину люди були менш культурні або не мали належних моральних принципів. Певна річ, це не так. Вивчати історію — означає вміти зрозуміти системи знань, ідей, цінностей (або етичні системи) минулого так, як розуміли їх носії культури.
Для тогочасних людей їхня культура була логічною і самоочевидною, так само як очевидною і зрозумілою є наша культура для нас. Наприклад, нам і без пояснень зрозуміло, чому етнографи 19 століття відчищали український культурний спадок від так званих непристойних пісень. Ми знаємо, що вони це робили, щоб витерти ознаки грубости й «нецивілізованости» з культури, щоб позбавитися непристойного і неважливого баласту.
Та через сто років комусь може видатися вкрай парадоксальним те, що вчені переймалися записаними від селянства потішними сороміцькими пісеньками у той само час, коли це селянство ставало об’єктом масового вербування й купівлі дівчат для проституції на колонізованих імперськими державами теренах Азії й Латинській Америці.
Хіба не це є жаскою проблемою і ознакою грубости, на відміну від якихось пісеньок? Чому сталося так, що саме пісеньки видавалися більшою проблемою (і були успішно вилучені), а міжнародна торгівля людьми розвинулася і продовжує успішно процвітати навіть у наш час?
То ж із точки зору майбутнього, наші принципи, що регулюють інтимність і непристойність, теж виглядатимуть парадоксально, якщо не брати до уваги питання ширшого порядку — від колоніалізму до появи держав-націй.
Такі суперечності щонайменше вказують нам на зміни, що відбулися у сфері інтимного і системах непристойного за кілька століть. Якщо те, що неприпустимо для нас, було нормою для теоцентричного суспільства ранньомодерного часу, значить сексуальність і непристойність мають історію. Це не сталі і незмінні явища. Не розкриваючи далі змісту книжки, я запрошую до її прочитання, де можна довідатися як сексуальність і непристойність є складовими ширших соціальних і політичних процесів глобального і локального порядку.
Замовити «Колоніальність непристойного: сороміцьке в модерному дизайні сексуальности» можна на сайті «Видавництва».
