Об’єднання «Сучасне українське кіно» (СУК) починалося як ініціатива друзів-однодумців, які хотіли знімати кіно. Згодом ця ідея переросла у прагнення відкривати нові імена та підтримувати молодих режисерів, продюсерів і операторів. І це вдалося: серед учасників СУК — одні з найперспективніших представників сучасного українського кінематографу — Філіп Сотниченко, Наріман Алієв, Ярема Малащук і Роман Хімей, Тарас Дронь, Нікон Романченко та інші.
У каталозі об’єднання — 15 короткометражних і п’ять повнометражних фільмів. Серед останніх — «Дім за склом» (2023) і «Із зав’язаними очима» (2020) Тараса Дроня, «Ля Палісіада» (2023) Філіпа Сотниченка, «Зарваниця» (2020) Яреми Малащука і Романа Хімея, «ТЕРА» (2018) Нікона Романченка. Ще шість повнометражних проєктів перебувають у виробництві.
Окрім цього, команда провела понад 200 показів українських фільмів, випустила кілька альманахів короткометражного кіно, організувала конкурси для молодих режисерів «Золотий СУК» і запустила «Кіносереду».
До свого десятиріччя СУК спільно з DTF Magazine презентує три короткометражні фільми, які раніше не були доступні в онлайні. А ініціаторка об’єднання Валерія Сочивець в ексклюзивному бліці згадує ключові моменти цих 10 років і розповідає про нові стрічки, які команда вже зняли чи знімає.
ДИВІТЬСЯ ОНЛАЙН-ПРЕМ’ЄРУ ТРЬОХ КОРОТКИХ МЕТРІВ
QARA, 2014
Режисер — Новруз Хікмет | Оператор — Сеймур Сеїдбейлі
Акторський склад — Сабір Керібов, Сархан Маммадов
Хронометраж: 12 хв
ПРО ЩО ФІЛЬМ?
«Що думає незнайомець, якого ви підібрали на узбіччі дороги? Можливо, він знає, що думаєте ви? Знятий у Баку з непрофесійними акторами, цей проєкт виник випадково, коли режисер зустрівся з Сарханом і Сабіром, двома головними героями фільму. Цей короткометражний фільм дає нам можливість побачити кілька годин дивної долі молодого чоловіка, пов’язаного з кримінальним угрупуванням».
«СИН», 2015
Режисер — Філіп Сотниченко
Оператори — Наріман Алієв, Анна Гольцберг, Роман Хімей, Олексій Тригуб
Хронометраж: 17 хв
ПРО ЩО ФІЛЬМ?
«Під час політичної кризи в Україні молода пара переживає важке розлучення. Мати хоче емігрувати разом із дитиною, але батько не уявляє життя без сина».
«КРОВ», 2016
Режисерка — Валерія Сочивець | Оператор — Кирило Шибут
Акторський склад — Настя Крисько, Юра Катинський, Вова Івануса
Хронометраж: 13 хв
ПРО ЩО ФІЛЬМ?
«Юна віолончелістка Настя закохана в Юру і хоче, щоб він став її “першим”. Але для деяких чоловіків це може бути занадто, тож Насті доводиться ретельно продумувати свою стратегію».
БЛІЦ З ВАЛЕРІЄЮ СОЧИВЕЦЬ
— Уявіть, що читач вперше чує про СУК. Як би ви йому пояснили, хто ви і що робите? У чому суть вашої роботи?
— СУК — це спільнота фільмейкерів-однодумців, які разом створюють кіно та реалізують освітні проєкти. Ми постійно змінюємось ролями, дискутуємо, обговорюємо ідеї та втілюємо їх разом. Така майстерня, де можна проговорити свої ідеї вголос. Окрім того, ми маємо власний продакшен, який допомагає реалізовувати ідеї колективу.
— А хто може до вас приєднатися?
— Однозначної відповіді немає — усе залежить від часу, обставин і спільного бачення. Від 2015 року склад нашої спільноти постійно змінюється: хтось іде своїм шляхом, хтось долучається.
Мені здається, що за ці 10 років ми дуже трансформувалися.
— Чому ви взагалі вирішили створити СУК?
— Це було природне, логічне рішення, що виникло з дружби та співпраці людей, які хотіли знімати кіно. СУК народився в часи Революції Гідності, але офіційно ми зареєстрували громадську організацію в 2015 році.
Ще у 2013-му існувала програма, а згодом і цілий кінотеатр на фестивалі міждисциплінарних мистецтв GogolFEST. Ця програма називалася СУК. Цю назву запропонував тодішній директор GogolFEST Максим Демський — просто кинув ідею і побіг далі, а ми підхопили.
26 лютого 2015 року відбулися перші збори СУК, а 21 квітня 2015-го — офіційна реєстрація громадської організації.
— Ідея і мета СУК на початку і тепер — наскільки вони відрізняються?
— Спочатку ідея була більш масова й навіть дещо попсова — популяризація і розповсюдження українського кіно. Але, я б сказала, це скоріше надмета.
За ці 10 років наша справжня мета — це відкривати нові імена і допомагати розвиватися молодим режисерам, продюсерам, операторам та іншим представникам кіноіндустрії.
Читайте також: Як «Ля Палісіада» відтворила українські 90-ті — у костюмах, екстер’єрі сучасних міст і колористиці
— Якщо оцінювати десятирічний шлях СУК, які ключові етапи чи події ви б виділили? Що вдалося реалізувати, а що ні?
— Думаю, нам вдалося справді багато. Так, є проєкти, які були задумані, подані на фінансування, але не пройшли — і тепер «чекають свого часу». Та водночас ми встигли реалізувати чимало. Зокрема, перші конкурси «Золотий СУК» у межах GogolFEST, де було показано дебютні роботи Антоніо Лукіча, Нарімана Алієва, Юрія Шилова, Христини Сиволап.
У 2016 році разом з мережею «Планета Кіно» ми провели освітній проєкт «Кіноклас» під кураторством Міри Оуеторо — це був цикл з 50 майстер-класів від провідних українських кінематографістів. З 2016 по 2022 рік ми проводили «Кіносереди» — серію подій у різних локаціях Києва, від АртПричалу до Будинку кіно, а під час карантину — і в онлайні. Загалом організували понад 500 показів у різних містах України та за кордоном, готували спеціальні добірки для фестивалів і кіноподій.
Якщо озирнутись, за нашими спинами — десятки картин, насамперед короткометражних. І найголовніше — нас усіх об’єднує любов до кіно.
Тизер фільму TERA Нікона Романченка.
— Яким ГО СУК бачить сучасне українське кіно? Які ключові зміни ви можете відзначити за останні десять років?
— Зміни в індустрії суттєві — спершу через політичну ситуацію, а до того — через зміну влади. Це позначилося як на самому кіно, так і на способах його виробництва. За десять років ми стали свідками становлення багатьох режисерів, на яких сьогодні покладаються великі надії. Хочеться побажати, щоб у наступне десятиріччя всі режисери нашого об’єднання зняли гідні повнометражні фільми.
— Які ще спільноти в українському кіно вам імпонують? У чому сила таких об’єднань?
— Tabor, Babylon’13, СУК — це об’єднання плюс-мінус одного покоління. Ми всі дружні, спілкуємось, ходимо на події одне одного. З «Табором», наприклад, ми ділимо офіс. І це ніби ще одне ком’юніті. Так легше радитись, ухвалювати рішення і говорити про кіно.
— Чи є у СУК ключові теми, з якими ви працюєте? Чи не обмежуєтесь?
— У нас немає визначених ключових тем. Ще десять років тому ми намагалися сформулювати певну «догму» для виробництва фільмів, але вона так і залишилася на рівні розмов. Бо кожен автор у нас дуже різний. І будь-які обмеження тут недоречні. Вони не стимулюють розвиток, а навпаки — можуть загнати команду в глухий кут.
Трейлер дебютного фільму Тараса Дроня — «Із зав’язаними очима»
— Що для вас було в пріоритеті раніше — короткий метр чи повний? І що тепер?
— У кожного свій фокус — кожен працює над власним кіно, але ми, як і раніше, підтримуємо одне одного. Окрема мрія — відновити «Кіносереди». Це був івент, на який усі чекали: він став не лише майданчиком для показів, а й чудовою можливістю для нетворкінгу.
— Над чим працюєте тепер і чого нового чекати?
Тепер ми зосереджені на повнометражних дебютах. Серед них — «Вшиті субтитри» Новруза Хікмета, «Завіса» Валерії Сочивець, а також друга стрічка Філіпа Сотниченка — «Times New Roman».
У документальному напрямі працюємо над фільмом Томі Гажлинського з робочою назвою «З Радванки» та стрічкою Поліни Кельм — «Тіні». Також на відповіді з фестивалів чекають два нові, «свіжевипечені», короткометражні фільми Кирила Земляного.
