Перший повнометражний фільм Максима Наконечного одразу потрапив у другий за важливістю конкурс Каннського кінофестивалю — «Особливий погляд». Стрічка лишилася без нагород, але з низкою схвальних відгуків європейських та американських кінокритиків. Ми зібрали деякі з них
Про що фільм
«Бачення метелика» (з колишньою назвою «Спас») — це жорстка та сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Втім, біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню.
Сценарій до фільму написали режисер Максим Наконечний (продюсер «Цей дощ ніколи не скінчиться») та Ірина Цілик (режисерка «Земля блакитна, ніби апельсин»). Головні ролі зіграли Ріта Бурковська («Парфенон»), Любомир Валівоць (актор Київського академічного театру юного глядача на Липках), драматургиня Наталка Ворожбит («Погані дороги», «Спіймати Кайдаша») та волонтер Мирослав Гай. У фільмі також є непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, у тому числі колишні полонені.
Премʼєра фільму на Каннському фестивалі відбулася 25 травня. На фотокол команда фільму вийшла в образах українських дизайнерів від ETNODIM та FROLOV, а також у футболках з принтам-закликами. Який посил був у цих та інших образах режисера та знімальної групи, ми розповіли в окремому матеріалі.
Deadline
«Цей похмурий і тверезий документ про Україну, здається, змішує театралізовані сцени в стилі «правдивого кіно» (коли художній фільм стає більш схожим на репортаж) з телевізійним та іншим надзвичайно похмурим візуальним матеріалом. Як і хто зголоситься випустити його в прокат там, де його найбільше оцінять, поки незрозуміло, адже «депресивний» надто слабкий прикметник, щоб описати цю стрічку.
Потрібно бути чесним: це важкий фільм, справжній парад нещасть, сумної історії, мерзенних вчинків, непотрібних страждань та смертей. Заповнений зал на прем’єрі в Каннах сидів у напруженій тиші, коли нещастя навалювалося на нещастя, а відеоматеріали показували такі звірства, які за всю попередню історію люди не могли спостерігати на власні очі.
Картина не має ні тонкощів, ні двозначності, але вона пропонує образи, яких не було раніше, і, без сумніву, стане корисною для натхнення аудиторії на всіх відповідних територіях на подальші дії та надію».
Читайте повну рецензію в оригіналі тут.
Screen Daily
«Дебютний фільм українського режисера Максима Наконечного, знятий до вторгнення росії на його батьківщину, — чуттєва, тонка медитація про війну та її вплив на психіку людей та народів.
Цей жорсткий, але переконливий фільм сподобається прихильникам артхауса, які прагнуть вийти за межі чорно-білих новин і соціальних мереж, що розповідають про війну. Або ж тим, хто просто хоче подивитися універсальний фільм — з магнетичною грою Рити Бурковської у головній ролі — про жінку, яка намагається прокласти свій власний шлях, переживши травму, тоді, коли всі навколо кажуть їй, що вона має робити та думати».
Читайте повну рецензію в оригіналі тут.
The Wrap
«Бачення метелика» розповідає про наслідки війни як для українських солдатів, так і для цивільних, які чекали на них вдома. Майже неймовірно, що Максим Наконечний зміг завершити «Бачення метелика» і привезти його в Канни, де він виступив зі зворушливою промовою про ризик згасання української культури. Ще дивніше мати в результаті таку жахливо своєчасну стрічку.
Цей фільм — стримана, спокійна драма, в якій мало драматичних підйомів і спадів, і майже немає кольорів, які не були б сірими та зеленими. Безпристрасна Лілія не показує багато емоцій і мало говорить про свою вагітність, як і не втрачає спокою, коли з’являються інші потрясіння. Її друзі та суспільство загалом теж реагують не так бурхливо, як можна було б очікувати. Яким би гідним і щирим не був фільм, його важливий посил здається недостатньо опрацьованим, а дилеми недостатньо вивченими, особливо нині.
Якби стриманий фільм Наконечного вийшов рік тому, його сприйняли б як поважну, серйозну роботу від перспективного режисера-початківця. Враховуючи обставини середини 2022 року, ця стрічка розриває серце, але не так сильно, як могла б».
Читайте повну рецензію в оригіналі тут.
«Хочеться бути суперагресивним, але не варто», — режисер Максим Наконечний про участь у Каннах
International Cinephile Society
«Зважаючи на драматичну ескалацію конфлікту в останні місяці через агресію росії, своєчасність «Бачення метелика» безпрецедентна, фільм справді доносить до глядача свою ідею. Бачити жахливі історії, про які ви чуєте тільки в новинах, які несподівано розгортаються перед вами на екрані, — це протверезний досвід.
Наконечний виконав свою роботу щиро й сумлінно. Він відмовляється від занурення у жахливі подробиці полону головної героїні. Протягом фільму у Лілії з’являються спогади, які приходять до неї, як поштовхи електрики, з часом стаючи яснішими. Але ми ніколи не бачимо, сцен її катування або, слава богу, зґвалтування (можливо, одне з кількох), що призвело до зачаття. Так само сцена її візиту до гінеколога викликає багато страждань і емоцій, але Наконечний стримано знімає сцену з-за ширми у кабінеті лікаря, дозволяючи працювати голосам акторів і власній уяві глядача. Не зосереджуючи увагу на зображенні жахів і натомість препаруючи завдану психологічну шкоду, режисер уникає сенсацій на користь автентичності.
Рівною мірою ця стрічка належить його головній акторці Риті Бурковській. Очі Бурковської здатні змусити порожній погляд висловити безліч емоцій, а її спектакль позбавлений драматизму і тому ще драматичніший. І все-таки фінал фільму — це, на диво, надія на людяність, що залишає глядачів з думкою про те, що, подібно до метелика з кокона, одного дня краса може знову з’явитися в Україні».
Читайте повну рецензію в оригіналі тут.
Cineuropa
«Тут особисте переплітається із соціальним, приватне з політичним, а війна проникає у кожен маленький простір і руйнує життя. Лілія, позивний якої під час війни був «Метелик», не може спати, і її сни піксельні. Спогади героїні повертають її в моменти тортур, але особи злочинців залишаються прихованими. Роль Лілії грає Рита Бурковська, яка тонко передає стан стійкою, незламної жінки, що пройшла через незлічені випробування та негаразди.
Говорячи про вплив на аудиторію, цей фільм можна порівняти з румунською новою хвилею або роботами [мексиканського режисера] Амата Ескаланте».
Читайте повну рецензію в оригіналі тут.
