25 травня на Каннському кінофестивалі відбулася прем’єра українського фільму «Бачення метелика» Максима Наконечного в секції «Особливий погляд» (докладніше про нього — в нашому матеріалі). На фотокол команда фільму вийшла в образах українських дизайнерів від ETNODIM та FROLOV, а також у футболках з принтам-закликами. DTF Magazine розповідає, який посил був у цих та інших образах режисера та знімальної групи
ЯК ВІДБУВАЛАСЬ АКЦІЯ
«Наша присутність на фестивалі вже буде позицією, яка виражатиметься в усьому: промовах, спілкуванні з медіа, акціях, зовнішньому вигляді, — розповідав у інтерв’ю DTF Magazine режисер фільму Максим Наконечний за місяць до Каннського фестивалю. — Хоча насамперед наше висловлювання — це наш фільм, тому хотілося б, щоб говорив він. У ньому все ясно, незважаючи на те, що там є теми з хитким підґрунтям».
Він також додав: «Хотілось би бути суперагресивним, але не варто. На жаль, наші колеги, які більше 70 років не бачили війни, мають зміщений фокус. Не варто також бути і суперпригніченим та займати позицію жертви».
За словами художниці з костюму «Бачення метелика» Софії Дорошенко, фактично з перших днів після того, як команда дізналася про участь у Каннському кінофестивалі, почали обговорення підготовки, а також де, як і коли продюсерська, режисерська чи акторська команда матиме можливість говорити публічно.
«Інтерв’ю та короткої промови режисера під час світової прем’єри нам було замало, і ми хотіли говорити серед натовпу на вулиці, в ресторанах, кафе, зі сцени, хотілося кричати в Каннах про війну в Україні, бо там її не хочуть чути та бачити, — розповідає вона. — Ми не помилились: розмірені, розпечені сонцем Канни у Франції — саме те місце, де про війну хочуть дивитись лише красиві фільми. Так з‘явилась ідея мерчу для української делегації для зустрічей, публічних виступів і просто на вулицях (були ще листівки)».
Софія Дорошенко каже, що «прем‘єра фільму конкурсної програми це і є червона доріжка для команди цього фільму, і можливість висловлювання, традиційно через костюм». Вона разом з продюсеркою Дар’єю Бассель детально розбирали, хто, коли і де повинен з‘явитись під час прем’єри.
Уже 25 травня, у день прем’єри в Каннах, команда фільму вийшла на червону доріжку під звуки сирен та закрила свої обличчя символом перекресленого ока, що в Інстаграмі означає «Потенційно неприйнятний контент. Ця світлина може містити сцени жорстокості або насильства». Водночас вони тримали постер із написом «Russians kill Ukrainians. Do you find it offensive and disturbing to talk about this Genocide?» («росіяни вбивають українців. Ви вважаєте, що говорити про цей геноцид — це потенційно неприйнятний контент?»).
«Все, що відбувається в Україні для всієї команди є особистим, кожен із нас волонтерить, документує військові злочини і свідчення війни чи воює. Tabor Production на війні з 2014 року та Майдану. Протест у команди в крові, — каже Софія. — Канни — це червона доріжка, свято, розкіш і промені слави, цю давню традицію фестивалю теж не можливо проігнорувати, до того ж червона доріжка має суворий регламент та дрес-код. Будь-які несанкціоновані акції неможливі, сек’юріті там працюють і поводяться не гірше колишнього “Беркута”».
«Минуло вже 3 місяці після повномасштабного вторгнення росії в Україну, і найкраще, що може продовжувати робити міжнародна кіноіндустрія — це надавати голос українським митцям, — прокоментував акцію режисер фільму Максим Наконечний. — А наша справа, відповідно, — продовжувати боротися за те, щоб Україна була на порядку денному».
За словами продюсерки фільму «Бачення метелика» Дар’ї Бассель, позначка «потенційно неприйнятний контент» — це точна метафора, що показує як комунікує Україна та світ уже багато років, називаючи війну конфліктом.
«Навіть після 24 лютого багато європейців продовжили називати вже повномасштабну війну росії в Україні — конфліктом, — каже вона. — Тільки жахливі злочини росіян відкрили багатьом людям очі на правду, але люди не хочуть чути про те, що українців вбивають. Правда болісна, але вона має бути сказана повністю, навіть не на половину».
«Візуальну естетику ми взяли з соцмереж, які переповнені як джерело новин і інформації, і це також відповідає естетиці фільму, який теж наповнений медіаестетикою. Нам також було важливо — перестати говорити про росію, заперечувати її, і таким чином — згадувати, — розповідає Софія. — Важливим було здобуття власного голосу на міжнародній арені і пряма комунікація з цивілізованим світом. Хоча, росія заслуговує знищення, а її культура — забуття».
Читайте також: «Хочеться бути суперагресивним, але не варто», — режисер Максим Наконечний про участь у Каннах
СИМВОЛІЧНІ ФУТБОЛКИ НА ФОТОКОЛІ
Режисер Максим Наконечний, продюсерки фільму «Бачення метелика» Дар’я Бассель та Єлізавета Сміт, а також виконавці головних ролей Ріта Бурковська і Любомир Валівоць у день прем’єри відвідали фотокол. Актори одягнули білий та червоний штанні костюми від українського бренду FROLOV, а режисер і продюсерки — футболки з принтами-закликами, влаштувавши ще одну акцію протесту.
«Для мене було важливо, щоб у дизайнера була активна проукраїнська позиція, на щастя, мені відповів Іван Фролов, — розповідає художниця з костюму про вибір бренду. — Я давно за ним слідкую, це бренд, у якому поєднується висока мода, сміливість, увага до деталей та персони. Також Іван є ЛГБТК+ активістом, що стало супер комбо».
А дизайнерка ювелірних прикрас Guzema написала продюсерці Єлизаветі Сміт і запропонувала свої ювелірні вироби з діамантами для Ріти та команди.
«Нам вдалося майже все: ми говорили про Україну на міжнародному майданчику, про геноцид і російську агресію, закликали звільнити Тайру, одночасно мали кутюрні сукні та діаманти», — поділилася Софія.
Футболка Free Tyra
В образі режисера Максима Наконечного було багато символічних деталей: на нігтях написано «Воля», в окулярах — жовто-блакитні лінзи, сорочка — з вишивкою від ETNODIM (цей бренд також обрав Володимир Зеленський до Дня вишиванки). Максим також одягнув футболку з написом Free Tyra і принтом портрету парамедика Юлії Паєвської, відомої як Тайра, яка зараз перебуває у російському полоні.
Останні вісім років парамедик Юлія надавала першу медичну допомогу військовим і цивільним у Донбасі, а після 24 лютого — у блокадному Маріуполі. 15 березня військові ДНР затримали парамедика на блокпості Мангуш, у 15 кілометрах від Маріуполя. Перед тим як потрапити до полону, вона встигла передати записи зі своєї нагрудної камери журналістам: про це стало відомо після публікації Associated Press.
Софія Дорошенко каже, що будь-які словесні заяви в Каннах не мають сенсу, потрібна була візуалізація, тому футболка Free Tyra — це і є заява.
«Тайра зараз, як героїня нашого фільму Лілія з позивним “Метелик”, — дружина військового у російському полоні. У Максима це був збірний образ з вигаданими подіями, а зараз це все правда, на жаль, — додає художниця з костюму. — “Free Tyra” — це заклик, не лише зображення. У фільмі теж відбувається додатковий наратив футболок, логотипів, фраз і символів героїв. Я використала це як спостереження з життя і привнесла в фільм, а тепер фільм переходить у життя».
Футболки Ukraine Live
Продюсерки фільму «Бачення метелика» Дар’я Бассел та Єлизавета Сміт вийшли в однакових футболках з написом Ukraine Life: у слові Life перекреслена F утворює Live. На спинах були також позначки sensitive content, а спереду футболок — зображена фотографія із розстрілом багатоквартирного будинку в Маріуполі. Її автор — фотограф Євген Малолєтка, який документував війну у місті. До речі, деякі фотографії з допису Євгена у Інстаграмі, в якому і є фото з будинком, відмічені позначкою sensitive content.
За день до прем’єри фільму таку ж футболку Ukraine Live одягнула виконавиця головної ролі Ріта Бурковська.
«Ukraine life/live» — в цьому меседжі закладено те, що замість щасливого життя в Україні ми маємо трансляцію наживо трагічних подій в Україні, за яким спостерігає світ як за реаліті-шоу, — каже Софія. — До речі, головним зображенням 75-го Каннського кінофестивалю є кадр з фільму «Шоу Трумана», де він в декорації неба шукає вихід в реальність, така от іронія».
Фото Євгена Малолєтки на футболках було побажанням Ріти Бурковської, яке команда розділила. Софія розповідає, що «Маріуполь та геноцид в ньому постійно у нас на обговоренні, наш біль спільний».
«У нас був ще один тип футболок «cancel russian culture», але навіть на кінофестивалі ми вирішили, що геноцид і терор набагато більше характеризує російську культуру, ніж фільми чи інші крадені надбання», — додає художниця з костюму.
Камуфляжна сукня від Поліни Веллер
На червону доріжку прем’єри «Бачення метелика» тренерка з акторської майстерності Іра Нірша вийшла у сукні від молодої української дизайнерки Поліни Веллер. Цю сукню з камуфляжним принтом і подолом-маскувальною сіткою із колекції «Паракод» представили на Ukrainian Fashion Week на початку лютого. Всі образи від Поліни Веллер демонструвалася на «розстріляних» скульптурах із балістичного мила художниці Марії Куликовської.
Це не перший випадок акцій з приверненням уваги до війни в Україні на цьогорічному Каннському кінофестивалі. Так, учасниця французької феміністичної групи SCUM вибігла оголеною на червону доріжку режисера Джорджа Міллера Три тисячі років туги. На її тілі була нанесена жовто і блакитна фарба, а також напис « Stop raping us» («припиніть гвалтувати нас»).Таким чином вона привернула увагу до згватувань, що чинили російські солдати в Україні.
