Команда фестивалю документального кіно Docudays UA відкрила доступ до безкоштовного перегляду чотирьох українських та одного зарубіжного фільмів. До 31 грудня їх можна подивитись в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE
Всі стрічки показують мовою оригіналу з англійськими субтитрами. П’ять фільмів з переліку доступні до перегляду на території України, а за її межами можна подивитись лише одну — «Портрет на тлі гір».
Які стрічки можна подивитись
Фільм розповідає про художника Анатолія Лютюка — «колишнього антирадянського активіста, а нині монаха у миру». Він живе в середмісті Таллінна, у старовинній кам’яній вежі, та створює саморобні книги.
Від початку війни на сході України у 2014 році Анатолій їздить туди із гуманітарними місіями. Він постійно бере із собою маленьку фігурку дерев’яного коника — саме вона «стає головним героєм» його оповідань з фронтових територій, представлених у форматі анімації.
В центрі сюжету — Іван Приходько, якого називають одним із останніх народних художників України. Він всьому вчився самостійно, а живе і працює на маленькому хуторі, в хаті, збудованій більше сотні років тому.
«Він самоук, але все, що створює пензлем або різцем, перетворюється на мистецтво, десь наївне, але чесне. Іван Приходько з тих, чиє світосприйняття та внутрішній світ генерують лише красу та радість», — говориться в опис стрічки.
Одного дня майстра запрошують до Мистецького арсеналу, щоби показати свої роботи. Одне з головних питань, що підіймається у стрічці: «Чи проміняє він маленьку сільську хатинку на гламурне міське життя, розливи Дніпра, сади та поля — на галерейні зали й товариство арт-критиків та агентів?».
Стрічка про гуцульську фотографку та художницю Параску Плитку-Горицвіт. У 2015 році, через 17 років після смерті мисткині, художники з Києва випадково знайшли коробку з її негативами.
«З цієї знахідки починається містична мандрівка в пошуках зв’язку сьогодення і минулого, відображеного на випадково знайдених фотонегативах», — говориться в синопсисі.
Стрічка заснована на однойменній книзі журналіста Станіслава Асєєва. До початку війни у 2014 році та після окупації міста він створював репортажі з Донецька для українських медіа, а у 2017 році потрапив у полон. Він провів там 962 дні, більшість з яких — у концтаборі «Ізоляція», який окупанти влаштували на території місцевого артпростору на вулиці Світлого шляху. Всі події того періоду Станіслав занотовував.
В центрі сюжету — дівчина Яна, яка «щодня прокидається з думкою про кінець світу». Думки вчених, які вважають, що у 2030 році людство запустить ланцюгову реакцію та призведе до свого кінця, підштовхує Яну заглибись в активізм.
«Залученість до кліматичного руху починає грати головну роль у її повсякденному житті: робота й навчання відходять на другий план. Активізм перетворюється на форму дії, яка дає їй силу та надію. Посеред ландшафту вугільного кар’єру, що нагадує поверхню Місяця, вона усвідомлює, як далеко може зайти, щоб зупинити це. З цього моменту закінчується відчай і починається розробка тактики».
Цього року Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA мав відбутись з 25 березня по 3 квітня. Через повномасштабне російське вторгнення 24 лютого команда перенесла івент та провела його в оновленому «мандрівному» форматі.
Протягом листопада та грудня команда провела серію показів «Надзвичайний стан» в різних областях України.
