«Довженко-Центр» склав підбірку фільмів, «які допомагають краще зрозуміти те, що відбувається в Україні»

На прохання The Guardian кінознавці Довженко-Центру зробили список з 20 фільмів, «які допомагають краще зрозуміти те, що відбувається в Україні». Ось який він має вигляд

1. «Кисневий голод», 1992 рік

Один із перших приватних фільмів незалежної України. Це історія українського солдата, який бореться з традиційними знущаннями з новобранців, «дідівщиною», у радянській армії. Фільм заснований на реальному досвіді режисера Андрія Дончика та письменника Юрія Андруховича.

2. «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів», 1986

Фільм Володимира Шевченка став одним із перших фільмів, знятих після аварії на ЧАЕС. Його зйомки почалися 14 травня 1986 року, в день, коли по центральним телеканалам СРСР транслювали промову президента Міхаіла Ґорбачова.  Цей виступ став першим офіційним висловлюванням генерального секретаря через після більш як два тижні з дня аварії.

У фільмі підкреслюється невидимість радіації, та натомість звучить її «голос» — специфічні звукові шуми. Знімальна техніка також постійно виходить з ладу, створюючи характерні плями на плівці. У стрічці зафіксовано, як приймалися ключові рішення з ліквідації наслідків аварії — про будівництво саркофагу «для вічного захоронення», закачку рідкого азоту в палаючий реактор, евакуацію населення з забруднених територій тощо.

Зйомки відбувалися, як у кабінетах чиновників, залах засідань, так і в найбільш «гарячих точках». Оператори і режисер стрічки, попри застереження науковців-атомщиків, фільмували події з даху сусіднього до епіцентру аварії третього енергоблоку реактора. По завершенню зйомок в червні цього ж року, у всіх учасників знімальної групи діагностували дозу опромінення в рази більшу за допустиму, частину з них одразу ж госпіталізували.

Володимир Шевченко помер у березні 1987 року внаслідок надмірного опромінення.

3. «Завтра свято», 1987

Документальний чорно-білий фільм Сергія Буковського про робочі будні працівниць птахофабрики у Київській області. Як і більшість документальних фільмів того часу, він був створений коштом державного фінансування, однак у метафоричний спосіб представив досить критичний погляд на радянську державу.

4. «Стіна», 1988

Російськомовний чорно-білий документальний фільм режисера Ізраїля Гольдштейна, відзнятий на Українській студії хронікально-документальних фільмів.

Стрічка розповідає історію київських художників Ади Рибачук та Володимира Мельниченка, які понад десять років працювали над проєктом Парку пам’яті на Байковій горі в Києві. Поряд із всесвітньо відомою будівлею залів прощання київського крематорію, створену у співпраці з архітектором Авраамом Мілецьким, Рибачук і Мельниченко розробили Стіну пам’яті — серію монументальних авторських рельєфів розміром понад 2000 квадратних метрів, що представляли різноманітні ключові трагічні події з історії людства. Вона мала стати центральним елементом Парку пам’яті — неоавангардистського твору мистецтва, який задумали Рибачук та Мельниченко.

Однак на початку 1982 року місцева влада прийняла рішення припинити роботу над Стіною і залити бетоном кількасот квадратних метрів готових рельєфів. Це рішення призвело до одного з наймасштабніших актів художньої цензури в СРСР. Фільм Гольдштейна став першим публічним виступом на підтримку художників, які тривалий час боролися за відновлення своєї роботи.

5. «Щаблі демократії», 1992

Документальний фільм Георгія Шкляревського, що розповідає історію заміни однієї системи на іншу і феномени «гласності», «перебудови» і перших років незалежності України.

На фоні послаблення цензури та інших форм державного втручання Шкляревський зміг підняти теми про неефективність радянського державного устрою, становище виключених категорій громадян СРСР, катастрофу на ЧАЕС, Голодомор, масові демократичні рухи.

6. «Варта-1», 2015

Фільм Юрія Грицини про те, як 19 лютого 2014 року найважчі дні Євромайдану продовжилися «ніччю гніву» у Львові. Активісти-водії, об’єднані навколо zello-каналу Varta 1, на певний час перебрали на себе функцію правоохоронців у місті. Ця успішна мить низової самоорганізації та тріумфу прямої демократії швидко змінюється конфліктним трилером, щойно один учасників спільноти — водій «Порше Каєн» — порушує правила.

За словами автора фільму Грицини, фільм «пробує поставити кілька запитань про природу революції: Що таке самоорганізація? Як створюється демократія? Хто визначає покарання? Де центр і периферія революції? Де її початок і кінець?».

7. «Майдан», 2014

Цей фільм — хроніка подій повстання громадянського суспільства проти режиму Віктора Януковича, яке відбулося взимку 2013-2014. Стрічка розповідає про хід революції: від мирних мітингів на Майдані Незалежності до кривавих вуличних боїв між протестувальниками і міліцією.

Режисер фільму Сергій Лозниця почав знімати його 15 грудня 2013 року. Січневі протистояння йому допомагав фільмувати оператор Сергій Стеценко. Фільм також містить кадри, зняті журналістами української служби «Радіо Свобода» на вулиці Інститутській та з готелю «Україна». Цю стрічку Сергій Лозниця розділив на чотири частини: «Пролог», «Торжество», «Бойові дії» та «Посткриптум».

8. «Чорний зошит Майдану», 2014

Документальний альманах знятий студентами 2-го режисерського курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого під керівництвом Юрія Терещенка.

На Майдані студенти не тільки шукали своїх героїв, знімали їх та монтували, а й працювали волонтерами. Це історії про людей, для яких Майдан став невіддільною частиною їхнього життя. Від танців і співів у грудні до перших пострілів в січні, від щастя й ейфорії до виснаження і втоми. Це історії про людей, що відстояли свою гідність і готові боротись далі, це розповіді в яких емоції важливіші за слова.

9. Euromaidan: The Rough Cut, 2014

Стрічка українського обʼєднання з виробництва документального кіно «Вавилон’13» та режисера Романа Бондарчука, один з найперших документальних фільмів про Євромайдан та Революцію гідності.

10. «Все палає», 2015

Документальний фільм Олександра Течинського, Олексія Солодунова та Дмитра Стойкова. Згідно з синопсисом, цей фільм не про революцію, що змінила Україну взимку 2013-2014, а радше про універсальну схему певного роду повстань і протестів — тих, котрі закінчуються кровопролиттям.

Спочатку благородне прагнення до свободи стикається з темними силами репресивної влади. Потім, після сум’яття і хаосу, праведний гнів людей змінюється на чисту лють. Після перших втрат з обох боків, незалежно від того, що зовні виглядає чорним і білим, грань між добром і злом починає стиратися в епіцентрі битви. Врешті-решт – все палає.

11. «Зима у вогні: Боротьба України за свободу», 2015

Документальний фільм режисера Євгена Афінеєвського знятий за сприяння платформи Netflix. Номінант на премію «Оскар» 2016 року в категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм».

«Зима у вогні» присвячена 93-денному періоду зими 2013—2014 та показує український рух за громадянські права, що перетворюється на підтримувану мільйонами українців революцію. Частиною стрічки стали інтерв’ю з протестувальниками, записи з місця подій і масштабний погляд на конфлікт громадян та влади.

Наразі Netflix додав цей фільм до списку стрічок для безплатного перегляду.

12. «Земля блакитна, ніби апельсин», 2020

Повнометражний документальний фільм Ірини Цілик про сім’ю на Донбасі розповідає про одиноку матір Ганну та її чотирьох дітей, які ховають страх перед зоною бойових дій за пристрастю до музики та створенням фільмів про себе. Цитата з вірша Поля Елюара формує назву фільму, ідеальну метафору для сюрреалістичного світу між війною і миром.

Міжнародна прем’єра документалістики стрічки відбулася на американському кінофестивалі «Санденс», де отримала нагороду за кращу режисуру в категорії світової документалістики.

13. «Зошит війни», 2020

Фільм «Вавилон’13» та режисера Романа Любого. Стрічка створена з особистих відеозаписів із телефонів та камер українських бійців. Стрічка запрошує глядача у сюрреалістичну подорож на Схід України. На фронт, у химерне потойбіччя, де панують закони відмінні від звичайного світу — інша поведінка, інші стосунки, інший гумор. Герої прокидаються та засинають, радіють та плачуть, знімають відео та завжди відчувають, що запис може закінчитись у будь-яку мить.

14. «Какофонія Донбасу», 2018

Назва документальної стрічки Ігоря Мінаєва відсилає до пропагандистського фільму про радянських робітників Дзиґи Вертова 1931 року «Ентузіазм: Симфонія Донбасу». Автор розповідає про маніпулятивну ідеологію, що Донбас — головний вугільний регіон не лише України, але й колишнього Радянського Союзу. Цьому протиставляється реальне життя, приховане від зайвих поглядів.

 15. «Сильніше, ніж зброя», 2019

Ще один фільм обʼєднання «Вавилон’13», який розповідає про Революцію Гідності та подальшу війну на сході України. Назва фільму походить від фрази, яку чув один із режисерів: «Ваші камери сильніші, ніж зброя».

16. «Явних проявів немає», 2018

Документальний фільм Аліни Горлової про історію жінки, яка повертається з війни. Розмовляючи з психологами, борючись із ПТСР та панічними атаками, вона намагається повернутися до нормального життя.

17. «Атлантида», 2020

Фільм Валентина Васяновича, події якого розгортаються у 2025 році, після майбутньої перемоги України у війні з Росією. Донбас перетворився на зону екологічної катастрофи, де виживає частина населення, що так і не покинула територію.

Головний герой — колишній солдат, котрий страждає на посттравматичний синдром. Залишившись без роботи, він приєднується до волонтерів «Чорного тюльпану», які розшукують загиблих в зоні колишніх бойових дій.

Всі ролі у фільмі виконали непрофесійні актори — колишній розвідник, волонтер фонду «Повернись живим» Андрій Римарук, парамедик Людмила Білека та доброволець Василь Антоняк.

Зйомки «Атлантиди» відбувалися у Києві та Маріуполі.

18. «Донбас», 2018

Фільм режисера Сергія Лозниці, зібраний з історій про війну на Донбасі. У фільмі показують продюсера пропагандистського телеканалу, міліціонерів, які обшукують блокпости, бандитське весілля тощо. На створення стрічки режисера надихнули YouTube-відео про окупований Донецьк та Луганськ.

19. «Кіборги. Герої не вмирають», 2017

Фільм Ахтема Сеїтаблаєва про події вересня 2014 року та захист Донецького аеропорту. За сюжетом, українські військові четвертий місяць відбивають атаки супротивників, які прагнуть отримати одну з ключових точок для базування й перекидання військ  На двотижневе чергування сюди прибуває група молодих солдат, зібраних із добровольців.

В аеропорті перебувають три типи військових: добровольці, військові служби України, мобілізовані. Добровольці найбільш мотивовані, військові — найпрофесійніші. Найбільше проблем із мобілізованими. Про них говорять переважно роздратовано і зверхньо. Але в аеропорті їх долі міцно переплітаються.

 20. «Додому», 2019

Повнометражний режисерський дебют Нарімана Алієва з Ахтемом Сеітаблаєвим у головній ролі. Сюжет стрічки розгортається довкола кримського татарина Мустафи, у якого помирає первісток Назім. Батько приїжджає до Києва, куди його два сини поїхали після анексії Криму, аби повернути молодшого сина Аліма додому, а старшого поховати на батьківщині в Криму згідно з мусульманськими традиціями.

Дизайн партнер — crevv.com
Разработка сайта — DTF Magazine/don't Take Fake