Історія київського бренду O(FourFour) почалася 2019 року з колекції одягу для водного спорту та бігу. Проте постійні експерименти команди та українська реальність внесли корективи — асортимент бренду розширився, а завдяки останньому дропу із речей O(FourFour) можна сформувати тотал-лук.
Концепт нової лінійки, створеної вже під час війни, бренд описує терміном «сіті-туризм». До дропу ввійшли пухові жилети, що відсилають до бронежилетів, штани з оригамі-кроєм та светр із італійської пряжі, що під час розтягування розкривається зелено-жовтим кольором. Загалом колекція демонструє ще одну особливість бренду — технологічність. Відшиваючи речі в Україні, O(FourFour) працюють із неочевидними матеріалами та тканинами, як-от Yulex — екологічний неопрен, із якого шиють речі, зокрема й Patagonia.
DTF Magazine зустрівся із креативною директоркою та графічною дизайнеркою бренду Машею Гавриш і засновницею та продюсеркою Вітою Ноздрачовою, щоб розпитати, чому O(FourFour) не бере участі в тижнях моди й не світиться на міжнародній фешн-сцені, як спланувати роботу команди в різних частинах України з різною безпековою ситуацією, чому деякі бренди спекулюють на темі війни та як синдром меншовартості впливає на українську фешн-індустрію.
«Ми впливаємо на середовище, а це середовище впливає на нас»
— Ви починали як бренд, що робить одяг для тренувань, зокрема для водних видів спорту й бігу, а в жовтні випустили колекцію, з якої можна зібрати тотал-лук. Ви з самого початку тримали в голові ідею такого масштабування чи вона вже виникла в процесі?
Віта: Коли ми починали, ніхто не міг уявити, що буде ковід, війна і стільки нового, що постійно змінюватиме наш курс. Можливо, якби все було так, як ми планували, ми б і надалі створювали водний одяг. Був серйозний попит на те, що й нам дуже сильно подобається, — на секондскін-форми; саме цю естетику ми розвивали.
Ми не мислимо ідеями, що треба взяти й створити тотал-лук, але за час існування бренду команда сильно еволюціонувала.
Ми впливаємо на середовище, а це середовище впливає на нас, і ми в Україні, де є чотири сезони. Хоч як нам хотілося комунікувати лише водними речами взимку, ми зрозуміли, що є запит на нашу естетику, але в іншій формі, тому дуже обережно почали додавати щось нове.
Торік ми зробили кімоно. Брат Маші займається джиу-джитсу, і ми адаптували ці кімоно до нашої стилістики й отримали суперхітовий комплект, який сподобався людям: вони носили його і вдома, і надворі, стилізували штани й верх окремо.
Останній дроп складний з конструкційного погляду, і кожна деталь не зайва й не спонтанна, а максимально вивірена. Мабуть, коли ми вже доросли, то змогли цей челендж прийняти. Війна на нас вплинула так, що ми вирішили для себе, що залишаємось. Ми творитимемо, ми нікуди не їдемо; тому ми нібито дозволили собі фантазувати на максималках.
Кімоно SHH
Маша: Може здатися, що, наприклад, жилети, які в нас нещодавно вийшли, зовсім відірвані від усього, що ми робили раніше, але внутрішній взаємозв’язок є.
Минулого літа ми знімали кампейн, у якому використали надувний жилет, куплений на пляжі. Ми подивилися на нього й зрозуміли, що хочемо створити подібну зимову пухову конструкцію, яка стане таким рятівним айтемом. На той момент ми не знали, що почнеться війна й цей айтем матиме психологічні сенси. Ми зробили так, щоб він виходив за межі речей і переходив уже в категорію якихось об’єктів, які допомагають, оберігають.
Кампейн O(FourFour), знятий влітку 2021 року
— Ви розробляєте й шиєте одяг у Києві. Це власне виробництво чи на базі іншого?
Маша: Ми працюємо з кількома виробництвами в Україні та з різними конструкторами. Одне з найбільших виробництв у Києві, також є на заході України. Наприклад, для зимового дропу ми підключали виробництво, яке більше спеціалізується на пухових речах. Нам зручно працювати в такому режимі, бо це не зв’язує руки, але, звісно, ми мріємо про своє виробництво й експериментальний цех, які можна буде повністю контролювати.
— Щодо матеріалів. Нам відомо, що ви просите постачальників надавати інформацію про умови виготовлення тканини. Чи так це? І чи стосується це всіх матеріалів, з якими ви працюєте?
Віта: Це не зовсім правильне формулювання. Я поясню на базовому прикладі. Є тканини з перероблених матеріалів, наприклад нейлону, і вони зазвичай більше коштують і складніші в роботі. Ми вирішили, що завжди вибиратимемо найліпше й найсучасніше з того, що є. Серед ресайкл- і нересайкл-тканин ми виберемо першу, якщо вона відповідає нашим вимогам. Для нас дуже важливо, щоб тканина могла довго служити своєму власникові.
Ми, звісно, хотіли б впливати на технологію виробництва. Можливо, ми згодом доростемо до такого рівня, що зможемо щось вигадувати в колабі з виробниками тканини, але це великі масштаби. Наприклад, там, де ми купуємо біфлекс, є лабораторії, де створюють тканини adidas та Oysho.
Рашгард AURA
Але поки ми виділяємо щось для себе й не лінуємося шукати. Є цікавий кейс: ми шили костюми з неопрену й потім побачили, що Patagonia шиє з екологічного неопрену, який називається Yulex. Зв’язалися з цими дистриб’юторами, щоб замовити десять відрізів тканини. Вони сказали, що нам ніхто так мало не продасть. Ми написали Yulex: мовляв, ми бренд з Києва, це Україна, у нас немає поруч океану, але ми хочемо робити речі для вейксерфінгу саме з Yulex. І вони домовилися з дистриб’юторами відвантажити саме стільки, скільки нам треба. Іноді Yulex нас тегає там, де ми, бренд з берега Дніпра, і ще сім світових брендів, які є еталонами серед серфбрендів світу.
Це велика частина інтелектуальної праці — знаходити, комунікувати; бо все це дуже непросто, коли в тебе немає фінансового важеля і ти не можеш прийти й купити сто мільйонів усього, а просиш собі якусь знижку, промо. Ось так крок за кроком шукаємо власні рішення.
«Війна змушує працювати на іншому рівні»
— Ваш останній дроп зрезонував з аудиторією і привернув до себе увагу. Як вважаєте, що саме тут спрацювало: сторителінг, візуальний вигляд речей, їх технологічність чи щось інше?
Маша: Усе разом. І в цьому випадку, я вважаю, є саме вплив війни. Якщо ми далі робимо це, то не допускаємо напівтонів і не погоджуємося навіть на мінімальні компроміси, тому все виходить на іншому рівні. Війна змушує працювати на іншому рівні.
Віта: Для створення цього дропу команда надихалася людьми, які залишилися в Україні та з якими ми щодня контактуємо.
У нас є підрядник з Харкова, який казав: «Сьогодні бомбили, але зараз вип’ємо кавусі і приступимо». Або наші швачки, які відчайдушно це все робили. А коли ще не залончили сайт, наш програміст перебував у Херсоні; у нього не було інтернету, тож він якимись перебіжками ловив його й викатував сайт. Ми на кожному етапі були поруч з цією сильною енергією, яка тепер є всередині країни.
Маша: Дійсно важливо, що наша команда повернулася до Києва, влітку точно вже всі були тут. Це внутрішній вибір кожного — бути саме тут, і я упевнена, що це впливає на результат.
Осінньо-зимовий дроп EXTEND
— На адресу українських брендів, що якось намагаються висловитися про події в Україні, іноді звучать звинувачення у спекуляції і гламуризації війни, біженства та інших дотичних тем. Ви для себе виявили певні правила, як комунікувати через одяг?
Маша: Мені здається, що це всередині команди. Ідеологія кожного з нас збігається. Ми розуміємо, у якому становищі, і в нас, умовно, немає жалю до себе. А коли хтось на цьому наживається, неакуратно або нетактовно використовує якісь речі, думаю, це про рівень розвитку і світосприйняття.
У нас це не комунікативна стратегія, а максимальне продовження того, як ми себе відчуваємо. Це не штучно, ми навіть ніколи не проговорювали це, бо це для нас очевидно. Ми створюємо айтеми, що певним чином відсилають до війни, оскільки тепер, на жаль, це ще один шар нашого середовища, як-от жилет INDRA, бо він схожий на бронежилет і якось психологічно має захищати. Але акуратно з цим працюємо, щоб нікого не образити.
Віта: У нас усередині компанії є ще один напрямок — корпоративні замовлення. Ми шиємо речі для волонтерів чи ЗСУ, але робимо це тихо. Можливо, у цьому й помилка, бо кілька разів нам казали про те, що ми взагалі не говоримо про війну.
Але в нас інша позиція. Ми працюємо, сплачуємо податки, даємо робочі місця саме в Україні, і я кажу не тільки про команду, а й про тих людей, яких ми залучаємо, щоб це все відбувалося. І для нас дуже важливо робити все це в Україні.
Креативна директорка та графічна дизайнерка бренду, Маша Гавриш
Що стосується війни, то ми прийняли цей етап і розуміємо, що тепер найліпше, що можна робити, — це продовжувати робити. Я для себе зробила висновок, що коли прокидаюся, у мене є світло й немає загрози життю, то ми просто маємо працювати далі.
Бо, наприклад, наші люди в інших містах не можуть цього робити. Ми завжди підтримуємо одне одного: якщо нестабільна ситуація, то перше, з чого починається наш ранок, — ми пишемо в чат, чи все добре, чи потрібна допомога. У нас працює жінка, що приїхала з Миколаєва зі своїм сином. І якби в нас була можливість більше брати таких людей і швиденько їх адаптувати, ми б це все робили.
Засновниця та продюсерка бренду, Віта Ноздрачова
Для нас війна — це відповідальність творити, бо є така можливість. Тепер у нас дуже багато замовлень з інших країн, з яких раніше не було: з Кореї, Японії, Ірландії. Я думаю, що це дуже круто, коли іноземці довіряють, надихаються, кажуть, що чекатимуть на замовлення. Вважаю, що саме так ми маємо бути представлені світові: що ми непереборна нація, що ми дуже сміливі й показуємо це своєю поведінкою.
Маша: Для нас важливо, щоб передусім іноземці про нас думали: «Як же це круто!» — а вже потім: «Ого, це ще й зроблено під час війни!». Ми ніколи не хотіли зворотного.
«Ми бренд не для онлайну, а для офлайну»
— Нині багато українських брендів беруть участь у попапах і тижнях моди, але ваш бренд не представлений у Європі в такому форматі. Чому?
Віта: Ми брали участь у попапах в Берліні, бо в цьому місті багато людей відгукується на мову, якою ми говоримо в нашому одязі. Також братимемо участь у фестивалі в Парижі. Нам надходить багато запрошень, але дуже важливо, де і з ким ми будемо представлені та якою буде та аудиторія, яка прийде.
Не всі наші речі можуть бути прийняті у форматі, коли вони висять на рейлі й немає того, хто їх презентуватиме.
Ми більше про формат концептстору, коли немає розгалуження й розсіяної уваги на все, і нам дуже важливо, щоб була людина, яка пояснила б, як правильно одягти, якщо ми кажемо про секондскін-речі, і щоб у покупця була можливість приміряти одяг, подивитися на себе; тому ми більш точково вибираємо.
Але ми виходитимемо на міжнародний ринок і хочемо бути представлені в п’яти-шести містах, хоча б по одному концептстору. Ми бренд не для онлайну, а для офлайну, тому коли людина бачить або приміряє наші речі, це вже зовсім інша історія.
Худі GAIA з тканини Polartec
— А на тижнях моди?
Маша: Насправді ми не зовсім любимо цей формат і не вважаємо його своїм, адже ми не тільки про картинку, не про моду в класичному розумінні. І навіть цю класичну сезонність з випусками колекцій нам не хотілося використовувати, ми випускали дропи з тих нагод, які були цікаві нам. Класичний шлях нас не дуже приваблює. Ми все ж такі більш мутанти, і цим ми собі подобаємося.
«У нас немає націнки на бренд, є матеріальний та інтелектуальний складник»
— У вас не найнижчий цінник на речі. Коли бренди не пояснюють аудиторії, чим зумовлена ціна, це може викликати різку реакцію на зразок «Чому я маю стільки платити за український бренд?». Чим зумовлена ваша ціна?
Маша: Саме формулювання питання, яке інколи виникає в суспільстві, що платити за український бренд — це означає не платити, деструктивне. Це такий синдром меншовартості, який люди нав’язують усім іншим. Ми не вважаємо, що український бренд має вписуватися в якийсь фінансовий стандарт.
Віта: Узагалі коли придумуємо якусь річ і хочемо її реалізувати, то думаємо про те, як її можна зробити найкрутішим шляхом. Ми вивчаємо все, починаючи від того, яке у наш час є класне технологічне наповнення, що це за наповнювачі, хто їх робить, яким чином, як це конструювати, яка є спеціальна фурнітура й тканини.
Після цього дослідження ми вибираємо серед топових матеріалів, з якими працюють великі бренди. Ми ніколи для себе не шукаємо альтернативу — шукаємо найкращі з найкращих тканин. Ми працюємо з тканиною біфлекс, яку використовуємо в серф/свім-колекціях.
Ми співпрацюємо напряму з великим заводом в Італії, приїжджаємо туди, возимо, розмитнюємо. І ось для того, щоб пошити бодісьют, ми маємо замовити тканину, підкладку, фурнітуру, працювати на якісному технологічному обладнанні, і це все дуже складний процес. В Україні не представлена більшість наших тканин, ми все маємо привозити-розшукувати, і це не говорячи про інтелектуальний складник.
Сумка для ноутбука SILEX з тканини, зробленої зі 100% переробленого поліестеру
Якщо казати про собівартість, то в нас є чітке правило. Якщо швачки чи технологи кажуть, що на певну річ треба не чотири години, а шість, то ми платимо за шість, і ніколи не кажемо: «От у країні війна, тому працюй за три копійки». Ми намагаємося, щоб усі учасники нашого процесу були задоволені. Це можуть підтвердити будь-які підрядники, з якими ми співпрацюємо. Ми вибираємо найліпший варіант друку, і взагалі, коли ти щось складне створюєш з нуля, то буде безліч проб і помилок. Ти не зробиш жилет з першого разу. У нашого жилета було вісім прототипів.
Маша: Цей жилет збирається з окремих деталей вручну й набивається пухом.
Процес виготовлення жилета THOR
— До якого цінового сегмента ви себе відносите?
Віта: Мабуть, до середнього сегмента, але в нас такі речі, які ти бажаєш і на які готовий накопичити. Ми й усередині команди купуємо наші речі, стаємо за ними в чергу.
Тепер так склалося, що за курсовою різницею, не за нашим бажанням, усе виросло на 40%. Тобто якщо ми візьмемо вартість нашого жилета й віднімемо 40%, то він не буде так страшно коштувати, як може здатися. Є процеси, які від нас не залежать.
В останньому дропі в нас є светр, і коли постало питання, яку пряжу вибрати, ми дійшли висновку, що найліпша для нас італійська, але вона в порівнянні з турецькою в чотири рази дорожча. Ми пров’язали обома пряжами і зрозуміли, що як і дамо життя цьому светру, то тільки з італійської пряжі. Або не даватимемо взагалі, бо тут уже починається компроміс.
Светр RESS з італійської пряжі, який при розтягуванні розкривається зеленувато-жовтим кольором
Маша: У нас трохи змінився процес роботи. Якщо раніше ми приходили до конструкторів з баченням того, що хочемо, і вони виготовляли айтеми на пробу, то з цим дропом я з конструктором сиділа за столом, і ми будували лекала разом, хоча я взагалі не конструктор. Наше занурення в конструювання виросло в рази, ми ніколи не мали амбіцій влізати в цей процес, але тепер бачимо, наскільки це має інший вигляд. Мені здається, що комплекс самозванця, який у мене є, дозволяє нам робити неочевидні оригінальні речі й підходити з інших боків.
І ось із цими штанами з останнього дропу, які зроблені супернеправильно з погляду конструювання: у них немає бічних рівних швів, вони складаються як оригамі. Для цього потрібне якесь здорове невігластво й сміливість, щоб зробити так, як ніхто не робить, не за правилами.
Віта: Якщо підсумувати, я вважаю, що наші ціни максимально чесні, виправдані й доступні. У речах українських брендів ти платиш більше за собівартість. А коли ти платиш за міжнародну річ, то там, мабуть, маркетингового бюджету відсотків 90, а собівартість — 10; у нас же 50% відсотків собівартості.
Маша: У нас немає націнки на бренд, є матеріальний та інтелектуальний складник.
Штани ORI, що мають складний оригамі-крій
«Ми намагаємося робити дизайн, позбавлений часового контексту»
— Чи є у вас речі, які не зайшли аудиторії?
Маша: Я особисто так сприймаю нашу фітнес-лінійку. У якийсь момент ми пробували зайти трошки більше на територію фітнес-одягу, з лонгслівами й легінсами, велосипедками. Думали робити речі для залу, але зрештою зрозуміли, що наша сила не в тому, щоб робити класні базові речі. Для цього існують Nike, adidas та інші, а ми більше про складний дизайн та оригінальніші конструкції.
До нас приходять не коли шукають прості, передбачувані айтеми, а щоб знайти щось для себе, щоб потішитись або на подарунок. Для нас функціональність і якість у підборах матеріалів — це очевидний мінімум, без якого ми навіть не починаємо розробляти айтем, але нам цього, безперечно, мало, і ми бачимо інтерес виходити за ці межі якомога далі.
Комплект SAND SPORTY
Лонгслів DUSTY з тканини Coolmax Argentum
Віта: Деякі айтеми в нас проходять щорічний апгрейд. Ми критично дивимося на те, чи будемо щось повторювати. І якщо й будемо, то треба зробити, щоб стало ще ліпше.
Ми дуже любимо one piece-конструкції (суцільні речі, як-от бодісьют — прим. DTF Magazine), але люди відрізняються статурою, тому дуже важко такі речі «садити», щоб вони й на вигляд круті були, і на всіх сиділи круто. І ось, наприклад, ми зробили перший моносьют, придумали конструктивний спосіб надягати. Ми були закохані в цю річ і не врахували той момент, що для людей «занурюватися під лямочку дельфінчиком» — не дуже зручно. Вони взагалі не розуміли, як це одягати, писали нам і питали. І через деякий час ми все ж додали застібку, бо речі мають бути зрозумілими, вони не мають створювати прецеденти щоразу, коли їх треба одягнути.
Моносьют PAPARAZZI
— Яким ви бачите подальший розвиток бренду, в якому напрямку ви хочете рухатись?
Маша: Ми далі робимо те, що найліпше вміємо, — створюємо речі, які, на нашу думку, підтримують у темні часи. Ми дивимося навколо, і нам важливо лишатися живими та вразливими. Тепер ми продовжуємо займатися літнім дропом, і я думаю, що ми й далі нарощуватимемо шари, які в нас були раніше. Тобто починаючи від секондскін до, як ми це називаємо, теплого шару, повітряного шару, вологовідштовхувального шару. Нам подобається працювати в таких різних шарах відносно навколишнього світу. І я думаю, що ми й далі акцентуватимемо на лінійці для сіті-туризму, яка представлена в зимовому дропі, більше розвиватимемо в літніх айтемах.
Віта: Ми для себе кристалізували цей термін, «сіті-туризм». Це коли ти багато часу проводиш активно в місті й тобі потрібен зручний одяг, у якому ти можеш, грубо кажучи, і присісти, і ногу підняти. Або якщо гуляєш по Трухановому, ти можеш одягнути бодісьют і поплавати на каяку, а потім одягнути карго-штани.
Але ми взагалі для себе не ставимо строгих меж, бо відгукуємося на те, як вже казали, що ми впливаємо на середовище й середовище впливає на нас. Тепер у нас таке відчуття, що ми хотіли б зануритись у цю лінійку сіті-туризму, зробити більше речей, якими можна укомплектувати свій гардероб на роки й нічого з ними не буде. Вони поза швидкою модою і з дуже міцних матеріалів.
Осінньо-зимовий дроп EXTEND
Маша: Ще щодо сталості, принципи якої, окрім вибору тканин і матеріалів, ми намагаємося використовувати в дизайні.
У нас немає прив’язки до трендів, ми намагаємося робити дизайн, позбавлений часового контексту, і не відносити його до стиленосного періоду, щоб не було зрозуміло, зроблено це 2022, 2001 чи 2030 року. Нам подобається бути вільнішими з широким полем взаємодії. Тому що краса й естетика — це точно не про лише те, що є сьогодні, нам не цікаво працювати на цій території.
І щодо водної лінійки й сіті-туризму. Наші речі технологічні, швидко сохнуть, компресійні, тягнуться в чотири боки й так далі. Але нам дуже важливо, щоб вони все ж таки були не вузькоспеціалізовані й дисциплінарні, — щоб їх можна було використовувати по-різному. Вони не підходять для лежання на дивані, але підходять для всього іншого: їх можна носити в місті, у них можна ходити на вечірки й сидіти в кафе, у них дуже класно проводити літо, бо ти їх просто не відчуваєш на собі. Особисто мені було приємно бачити дівчат в клубі на Кирилівській у наших бодісьютах: вони чудово почуваються, їм суперзручно, вони красиві. От нам так і хотілося, щоб водна лінійка не була суто для води. Нам подобається робити речі, які можна застосовувати по-різному (і під цим ми маємо на увазі досить широкий градієнт від басейну до побачення), і водночас почуватися максимально зручно й гарно в різних умовах.
