Українська художниця та акціоністка Марія Куліковська щодня о 12:00, 15:00 та 17:00 лежатиме вкрита українським прапором на сходах Нової національної галереї в Берліні. 254 — її номер, як зареєстрованої переселенки з окупованого Криму, звідки вона, уродженка Керчі, виїхала у 2014 році
This publication is also available in English
Куліковська почала перформанс 28 квітня і продовжуватиме його до четвертого травня. У Інстаграмі вона ділиться відчуттями та враженнями від перформансу.
«Я втомилась, хоча просто лежу. Рука болить постійно. Під сонцем, накрита прапором — нема чим дихати. Зранку лунала гучно музика, якийсь заводний хіп-хоп, а пацанчики які його слухали на всю вулицю кричали: “Слава Україні!”, хоч і з сильним акцентом. Під вечір стало якось тривожно. Лежала напоготові, знову відчуваючи, що щось не те. І через тканину побачила кремезного чоловіка, який просто був ніби велетень. Поводився дивно: то відходив дуже далеко, то підходив дуже близько. Ходив в різні сторони, обходив з усюди. Потім підійшов близько-близько і наступив майже на голову. Після цього зайшов за мою спину. Мене виступили захистити — чоловік швидко втік. Той тваринний жах знову пробудився в мені, злякалась, що щось зроблять і тоді як дитина?», — написала вона 30 квітня.
Переглянути цей допис в Instagram
Вперше акцію «254» Куліковська влаштувала на сходах музею «Ермітаж» в Санкт-Петербурзі під час відкриття міжнародного фестивалю політичного мистецтва Manifesta’10 у липні 2014 року. Тоді вона також лежала на сходах музею, прикрита українським прапором. Спочатку її заарештували, але згодом звільнили й заборонили в’їзд в росію.
Марія Куліковська — українська художниця, архітекторка, перформерка-акціоністка, дослідниця, лекторка та кураторка. Вона працює з темами тіла й тілесності, самовідчуття себе, як жінки в сучасній Україні, вразливість жіночого тіла і нерівність статей.
Куліковська — учасниця проєкту МУХі 2011. Номінантка премії Pinchuk Art Prize 2013. Авторка архітектурних проєктів (зокрема, будівлі Щербенко Арт Центру) в Україні, Швейцарії та Китаї. Проводила курси лекцій та воркшопи з сучасного мистецтва у Києві (VCRC, Bottega gallery, PinchukArtCentre), Донецьку (IZOLYATSIA), Дніпрі, Ліверпулі та Мальме.
Вона багато років створює серію зліпків свого тіла з різних матеріалів — мило, смола, віск, заповнюючи їх, наприклад, ланцюгами, квітами чи кулями. Частина відбитків її тіла після початку війни у 2014 році залишилася в донецькій галереї «Ізоляція». Представники ДНР захопили галерею і використовували зліпки як мішені для стрільби. Це стало серйозним потрясінням для Куліковської, яке вона відрефлексувала в спеціальному проєкті для лондонської галереї Saatchі у 2015 році — повністю оголена художниця розбила тоді молотком зліпки власного тіла.
У 2019 художниця разом з чоловіком Улегом Вінніченком заснувала міжнародний небінарний артпростір ГАРАЖ33.Галерея-Сховище.
