Громадська організація «Українська фотографія» під керівництвом кураторів Вікторії Бавикіної та Максима Горбацького виграла конкурс Мінкульту і тепер представлятиме Україну на 60-й Венеціанській бієнале сучасного мистецтва проєктом «Плетіння сіток». Робота звертається до метафори плетіння маскувальної сітки як спільної дії. Її авторами стали українські митці Катя Бучацька, Андрій і Лія Достлєви, Андрій Рачинський та Даніїл Ревковський
Про Венеційську бієнале-2024
Основною темою Венеційської бієнале-2024 обрали «Чужинці скрізь» (Foreigners Everywhere). Подія проходитиме з 20 квітня по 24 листопада 2024 року, його куратором став художній керівник Музею мистецтв Сан-Паулу Адріано Педроса.
«Фоном бієнале є світ, багатий на численні кризи, пов’язані з переміщенням людей через країни, нації, території та кордони. Це відбивається у небезпеках та пастках мови, перекладу та етнічності, виявляється у відмінностях та невідповідностях, зумовлених ідентичністю, національністю, расою, статтю, добробутом та свободою. У цьому ландшафті фраза “Чужинці скрізь” має щонайменше подвійне значення. По-перше, куди б ви не пішли, де б не були, ви завжди стикатиметеся з іноземцями — вони/ми всюди. По-друге, де б ви не опинилися, ви завжди іноземці», — пояснив свій вибір Педроса.
#AdrianoPedrosa: “The #BiennaleArte2024 #ForeignersEverywhere will be a celebration of the foreign, the distant, the outsider, the queer, as well as the indigenous. We hope to welcome you all in #Venice in 2024.” pic.twitter.com/WG1INsdIL5
— La Biennale di Venezia (@la_Biennale) June 22, 2023
За задумом куратора, майбутня Венеційська бієнале сфокусується на митцях, які самі є іноземцями, іммігрантами, емігрантами, діаспорянами, вигнанцями та біженцями.
«Бієнале-2024 віддасть належне чужинцям, тим, хто завжди на маргінесах, аутсайдерам, квірам, а також корінним народам. Ми сподіваємося побачити вас усіх у Венеції у 2024 році», — сказав Педроса.
Про ідею українського проєкту
Ідея «Плетіння сіток» зрезонувала з концепцією майбутньої бієнале, і у коментарі DTF Magazine Вікторія Бавикіна та Максим Горбацький зазначають, що хоч вони й не знали теми події заздалегідь (її оголосили 22 червня), «їм вдалося відчути те, що є наразі актуальним»,
«Ця Венеційська бієнале — про досвід чужинства, інакшості, який може говорити зокрема й про політичну інакшість, міграцію, можливості комунікації одне з одним. І наш проєкт дуже підходить під цю тему, хоч ми цього й не знали», — розповідають куратори.
Ідея «Плетіння сіток» виникла у Бавикиної й Горбацького, коли вони вирішили подаватися на оголошений Мінкультом open-call щодо національного павільйону у Венеції. За їхніми словами, обидва одразу подумали про соціально активні практики, які залучають і працюють зі спільнотами.
Максим та Вікторія надихнулися співпрацею з ліверпульською фотогалереєю Open Eye Gallery, яка регулярно вдається до таких практик: «Ми надихнулися, як вони вибудовують свої стосунки з глядачем, локальними спільнотами, їхнім дуже уважний чуттєвим підходом».
Коли ж почали обмірковувати концептуальну складову проєкту, то «органічно прийшло» плетіння маскувальних сіток, як спільна дія, до якої люди долучаються добровільно.
«Це спільна дія, що допомагає і самим людям. Але учасники в ній дуже вільні, це горизонтальна взаємодія, що видалося нам хорошою метафорою того, що українці переживають зараз, і загалом після Революції Гідності. В українців дуже зросла потреба колективної дії, вона стала однією з умов нашого виживання. Але при цьому ця взаємодія не применшує жодного учасника процесу, дозволяючи кожному емансипуватися. Наш проєкт не протиставляє колективне й індивідуальне, а навпаки — підсилює», — пояснюють Максим та Вікторія.
Який вигляд матиме проєкт
Вони додають, що хоча вони як куратори здебільшого працюють з фотографією, а Максим у травні 2023 приєднався до команди Open Eye Gallery як куратор виставок, у «Плетінні сіток» фотографії не буде. А їхнім головним побажанням до запрошених митців стало прохання виступати «насамперед, як фасилітатори, а не як художники у більш класичній дефініції».
«Це три окремі проєкти, що звертаються до різних тем, домінантним медіумом у яких стане відео та інсталяція. Кожен з проєктів говоритиме про різні теми, досвід інакшого, що перетинається з загальною ідеєю бієнале. Ми пропонуємо подивитися на досвіди, які роблять когось іншим, проаналізувати механізми комунікації та взаємодії з такими досвідами. Війна дуже сильно присутня у всіх проєктах, але загалом наша робота швидше про спільну дію, голос індивідуальний і спільний, і комунікування різних досвідів», — описує «Плетіння сіток» Горбацький.
Один з проєктів говоритиме про міграцію, образ переселенця, сприйняття ним контексту, в якому він перебуває, що напряму апелює до теми бієнале.
Хто ще працював над проєктом
Дизайнером «Плетіння сіток» став Міша Букша, архітектором — Олександр Бурлака, координаторкою — Олена Касперович.
Горбацький та Бавикіна зазначають, що протягом підготовки до бієнале до проєкту долучаться й інші люди. І додають, що їхня команда насамперед «горизонтальна структура, де всі працюють разом, а вони самі більше виступають як організатори, створюючи певні умови й напрямок розвитку проєкту».
2022 року на Венеційській бієнале Україну представляв проєкт Павла Макова «Фонтан виснаження» — кінетична скульптура фонтану. Вода в ньому поступово спадає через каскад з розташованих у формі трикутника 78 мідних лійок, символізуючи виснаження ресурсів і людства.
До 30 липня цей проєкт можна побачити у Києві в Музеї Ханенків.
