Команда міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA повідомила, що у Киргизстані скасували показ стрічки «Цей дощ ніколи не скінчиться» української режисерки Аліни Горлової. Фільм був відібраний до програми фестивалю документального кіно про права людини у Бішкеку, організованого командою правозахисної організації «Бір Дуйно — Киргизстан», та здобув Гран-прі кінофестивалю
Що трапилось
16 листопада «Бір Дуйно — Киргизстан» опублікували в Фейсбуці заяву. У ній йшлося, що ввечері 15 листопада двоє чоловіків прийшли в місцевий кінотеатр «Бродвей», де проходив кінофестиваль, та повідомили оргкомітет про скасування запланованих показів двох стрічок — «Цей дощ ніколи не скінчиться» Аліни Горлової та «Мара» білоруської режисерки Саши Кулак.
Наступного дня директор кінотеатру «Бродвей» Самат Бегалієв пояснив, що заборонив показ стрічок після перегляду трейлерів, тому що фільми, начебто, «містили пропаганду війни», а він «не отримав попереднього письмового попередження про це». Коментуючи своє рішення, він відповів оргкомітету фестивалю, що минулого року керівництво кінотеатру дозволило показати всі фільми з програми, бо «тоді були інші часи».
«В цих стрічках немає пропаганди війни, їх відібрала спеціальна комісія кінофестивалю, — поянили в “Бір Дуйно — Киргизстан“. — Попри договір оренди кінозалу від 13 жовтня 2022 року, який не передбачає ніяких обмежень та заборон на показ будь-яких фільмів, керівництво не повідомило нам про законні підстави для обмеження людського життя, прав і свобод і невиконання зобов’язань показати фільми “Мара“ та “Цей дощ ніколи не скінчиться“».
Організатори додали, що 16 листопада вони звернулись до Департаменту кінематографії Міністерства культури, інформації, спорту та молодіжної політики Киргизької Республіки з проханням «надати державний сертифікат на всі документальні фільми з програми фестивалю», проте, на момент публікації свого звернення, відповіді так і не отримали.
18 листопада команда «Бір Дуйно — Киргизстан» анонсувала окремий показ стрічок «Цей дощ ніколи не скінчиться» та «Мара». Вони відбувались вже на новій локації.
Про що розповідає «Цей дощ ніколи не скінчиться»
Докуметальний фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» вийшов у 2020 році. Це історія 20-річного Андрія Сулеймана з Сирії, родина якого покидає рідну країну черех війну та їде на батьківщину матері — у Лисичанськ. Але, тікаючи від однієї війни, вони опинились в іншій — на сході розпочалась російська агресія, після чого Андрій став волонтером Червоного Хреста в зоні бойових дій. Проте, після смерті батька хлопець вирушив назад до Сирії, щоб поховати його на батьківщині.
«Від конфлікту в Сирії до війни в Україні — існування Андрія ніби обрамлене вічним потоком життя і смерті», — описують головну ідею стрічки в Docudays UA.
У 2020 році стрічка отримала нагороду «Найкращий повнометражний фільм» на фестивалі документального кіно Festival dei Popoli, а також відзнаку амстердамського кінофестивалю IDFA «Найкращий повнометражний фільм» у секції «Перша поява».
У свою чергу, друга заборонена стрічка кінофестивалю у Бішкеку — «Мара» Саши Кулак, розповідає про президентські вибори 2020 року у Білорусі та подальші масові протести через неприйняття існуючого режиму Олександра Лукашенко. В програмі фестивалю фільм заявлений як копродукція Франції та Грузії.
