З 24 серпня в українських кінотеатрах показують документальну стрічку Володимира Тихого («Брама», «Наші котики») «День незалежності» про один день із життя українців
Фільм складається з подій одного дня — 24 серпня 2022 року — у Києві, Львові, Харкові, Миколаєві, Одесі та біля фронту поблизу Донецька. У кадрі про свою роботу розповідають представники «пляжного» поліційного патруля, операторка протитанкового ракетного комплексу, водовоз, мінометник, штурмовик ЗСУ, 14-річна прибиральниця пабу, художниця та народний депутат шести скликань. У «Дні незалежності» режисер показує, як українське суспільство співзалежне від російських ракет, повітряних тривог і роботи збройних сил на фронті.
Прем’єра відбулася на міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA. Також стрічку показували на Одеському міжнародному кінофестивалі 2023 року.
Картину створювали дев’ять знімальних груп кінооб’єднання «Вавилон’13» у семи локаціях України. Режисер Володимир Тихий («День українського добровольця») керував зніманнями всіх новел фільму на відстані.
«Я працював з черговими МНС, які запускають тривогу по Київській області, — розповідав режисер у нашому подкасті «Баланс білого» про свій епізод. — Ця тривога — прокляття нашої країни. Ми вже з нею наче народилися. Вона лякала і вже знудила, а про цих людей було цікаво побачити. Виявляється, вони фіксують якісь там попадання. Цього фільмі немає, але в них дуже складна історія. Як правило, це офіцери запасу, тобто вони перевірені й відповідальні. Вони сидять там по дві доби й по суті їм нема коли спати, тому що тривог у нас багато зараз».
У подкасті Тихий також розповів докладніше про підготовку до проєкту «День незалежності» та залаштунки українського телебачення 1990-х.
З початку повномасштабного вторгнення творче об’єднання BABYLON’13 документує воєнні злочини російської армії по всій Україні. Вони не лише збирають матеріали та публікують їх у соціальних мережах, а й самі знімають короткометражні та повнометражні фільми про агресію окупанта. Володимир Тихий — найпомітніший представник цього об’єднання, який після ігрових «Зеленої кофти» (2013) та «Наших котиків» (2020) продовжує показувати, як змінюється країна.
