На Каннському кінофестивалі в основному конкурсі показали фільм «Дружина Чайковського» російського режисера Кирила Серебреннікова. Ще до оголошення учасників, українська кіноспільнота закликала організаторів до бойкоту російського кіно у зв’язку з нападом росії на Україну 24 лютого, проте отримала відмову. 19 травня, на прес-конференції в Каннах, Серебренніков назвав загиблих російських військових «жертвами пропаганди», і тому вважає за потрібне допомагати як українцям, так і сім’ям росіян, які загинули, воюючи проти України
Що саме сказав Серебренніков
18 травня Серебренніков представив у Каннах фільм «Дружина Чайковського». Після показу, судячи з опублікованих відео, зал аплодував команді стоячи, а сам режисер, звернувшись до присутніх з короткою промовою, завершив її словами «Нет войне».
19 травня він дав прес-конференцію, на якій, зокрема, розповідав про своє ставлення до бойкоту російської культури (не підтримує), співпрацю з Владиславом Сурковим та фінансування своїх фільмів олігархом Романом Абрамовичем (вважає його меценатом та закликав зняти з нього санкції).
На запитання про те, чи буде він підтримувати фінансово жертв війни в Україні, як за це поручився Абрамович, Серебренніков сказав наступне:
«Допомагати постраждалим від війни — це обов’язкова та важлива історія. Ми це робимо. І я допомагаю людям, які стали біженцями в Європі — і росіянам, і українцям — бо вони всі жертви війни. І росіянам зокрема. Багатьом російським художникам, та простим людям війна поламала життя: їм довелося виїхати з країни, кинути свої будинки, сім’ї, життя і все починати наново, де-небудь та незрозуміло як. І це велика трагічна історія. Ба більше — почуватися винним, як багато людей почувається. Тому що до росіян часом ставляться не дуже добре у зв’язку з війною, яку веде росія. Тому я допомагав би і тим російським людям, які загинули в Україні, бо навіть вони не розуміють, як би це сказати…Вони були жертвами пропаганди й пішли туди воювати. І ці сім’ї, які опинилися без годувальників — теж кошмарна трагедія. Тому тут треба говорити про гуманітарну підтримку жертв війни, всіх. І так, люди мистецтва мають це робити. Я це роблю, але просто не хочу показувати вам платіжки».
Також він висловився проти бойкоту російської культури: «Російська культура завжди пропагувала людські цінності, крихкість людини, співчуття, яке можна мати, — сказав Серебренніков. — Вона завжди була антимілітаристською та антивоєнною, тому що війна прагне применшити те, що я щойно перерахував. Люди, що розв’язують війни, кидають людей в окопи, і їх не цікавить ні життя цих людей, ні біль, який вони відчувають. Слова “культура” та “війна” антагоністичні».
Чому фільм Серебреннікова взяв участь у Каннах
Каннський кінофестиваль засудив напад росії на Україну. Водночас, ще 1 березня, там висловили підтримку росіянам, які протистоять діям влади: «Ми вітаємо сміливість тих росіян, які ризикують, коли протистоять нападу та вторгненню в Україну. Серед них є митці та кінопрофесіонали, які ніколи не припиняли боротися проти сучасної влади, які не можуть асоціюватися з непоправними діями та ті, хто бомблять Україну».
До таких, як вважають Канни, належить Серебреніков, який протягом майже двох років знаходився в росії під домашнім арештом, а згодом не мав права виїжджати з країни. Звинувачення з режисера зняли 28 березня 2022 року, після чого він переїхав до Франції (Серебренніков був серед обвинувачених у справі «Сьомої студії» та звинувачувався у розкраданні понад 68 млн рублів; його справу вважають політично мотивованою).
Також організатори Канн заборонили в’їзд офіційним російським делегаціям та журналістам, які мають державне фінансування. Прес-аташе Агнес ЛеРой повідомила, що вхід «дозволяють лише тим медіа, які погоджуються з позицією фестивалю щодо ситуації в Україні». Втім, видання TheWrap розповіло, що практично ніхто з російських журналістів не отримав акредитацію.
Уже під час фестивалю, який стартував 17 травня, його директор Тьєррі Фремо, спілкуючись з пресою, повторив, що не підтримує ідею повного бойкоту: «Ми думаємо, що треба відокремлювати одне від одного: росіян, які дуже ризикують, та чинять опір офіційний пропаганді, які викривають те, що відбувається. І, звичайно, ми висловлюємо абсолютну підтримку, а в цьому полягає позиція Каннського фестивалю, українському народу та його представникам».
Він також додав: «Щодо глобального бойкоту, якого від нас вимагають — зауважу — не українська влада, а радикальні кола: я можу зрозуміти цю позицію, оскільки ці люди перебувають під бомбами, це країна, яка зазнала агресії, зазнала вторгнення».
Крім того, журналісти попросили Фремо пояснити, чому в основному конкурсі представлений фільм Серебреннікова, фінансуванням якого займався підсанкційний нині російський олігарх Роман Абрамович. Тьєррі сказав, що отримує по п’ять листів на день з питаннями на цю тему та пояснив, що фільм зняли до війни росії з Україною.
Україна в Каннах
Цього року у Каннах покажуть два українські фільми: «Бачення метелика» Максима Наконечного у секції «Особливий погляд» та «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука у програмі «Двотижневик режисерів». Докладніше про «Бачення метелика» читайте в нашому інтерв’ю з автором фільму.
Також під час церемонії відкриття 75-го кінофестивалю у Каннах виступив Володимир Зеленський.
Свою промову президент почав зі згадки про перший в історії людства фільм братів Люмьєр «Прибуття потяга», а також сказав, що дебютний Каннський фестиваль мав відбутися першого вересня 1939 року, але цій події завадила Друга світова війна.
Протягом виступу Зеленський процитував «Великого диктатора» (1940) Чарлі Чапліна — одну з найбільших сатир на Адольфа Гітлера та «Апокаліпсис сьогодні» (1973) Френсіса Форда Копполи.
«У 1940 році світ побачив непомітного хлопця, який був геть не схожим на героя, але виявився таким. “Великий диктатор” Чарлі Чапліна не знищив тоді реального диктатора, але завдяки йому кінематограф перестав бути німим. Кіно заговорило і це був голос майбутньої перемоги свободи. Вже тоді у 1940 році з екранів прозвучало: “Людська ненависть мине, і диктатори помруть, і влада, яку вони забрали в людей, повернеться до людей. І поки люди вмирають, свобода ніколи не загине…”».
