У жовтні 2023 року незалежна ініціатива Music Export Ukraine оголосила конкурс #CooperationCamp2023 для українських артистів, які хочуть створити колаборацію з європейськими музикантами та продюсерами. У будь-якому творчому форматі — трек, подкаст, відео або фільм, інтерв’ю тощо. З надісланих за два тижні 50 проєктів виділили 20, які отримали медійну та фінансову підтримку на продакшен. Серед переможців — Postman, Hidden Element, Zbaraski, Disappeared Completely, Shum.Rave, The Lazy Jesus, «ТИСК» та інші артисти.
Це вже другий такий проєкт Music Export Ukraine. Торік він мав назву #MusicIsTheAnswer, а його результатом стали 25 співпраць українських і європейських артистів — Zavoloka, DZ’OB, Koloah, Zbaraski, Hyphen Dash та інших. DTF Magazine обрав з 20 проєктів-фіналістів #CooperationCamp2023 чотири і докладніше знайомить з його авторами та проєктами
Що і навіщо робить Music Export Ukraine
Music Export Ukraine — незалежна організація, що вже протягом шести років допомагає українським артистам шукати можливості, промотувати музику та розвивати кар’єру на міжнародному рівні. Головні активності: кроссекторні колаборації, міжнародні програми обміну і навчальні програми, представлення українських делегацій на конференціях та шоукейс-фестивалях, просування інтересів української музики на національному та міжнародних рівнях. Також Music Export Ukraine організовує навчальний проєкт Eastern European Music Academy для менеджерів та артистів з 14 країн.
«У розпал російської агресії проти України, багато талановитих українських музикантів були змушені відкласти свою творчість, щоб приєднатися до лав Збройних Сил України або стати волонтерами. Однак Cooperation Camp від Music Export Ukraine надає їм можливість відновити свою творчу діяльність та взяти участь у міжнародних музичних колабораціях», — такою бачать свою головну задачу Music Export Ukraine.
1. Hidden Element
Hidden Element — електронний проєкт, заснований київськими музикантами Ігорем Кириленком та Нілом Тарасовим у 2011 році. На початку 2021 року Ніл покинув дует, а Ігор почав розвивати проєкт сольно. У музиці він поєднує брейкбіт, техно та ембієнт, а в роботі надихається зокрема саундтреками до класичних науково-фантастичних фільмів.
У червні 2023 року випустив мініальбом Differences, до якого ввійшли сім треків, записаних під час повномасштабного вторгнення. Вони стали продовженням попереднього релізу Hidden Element — Ranges, представленого в листопаді 2022 року. Один із синглів, Bulo, створено в колаборації з українським музикантом і фронтменом The Gitas Сашею Чемеровим.
За підтримки Music Export Ukraine в колаборації з чеським продюсером Floex створив проєкт «Жовта стрічка».
— Найголовніше, що має знати читач та слухач про тебе і твою роботу, створену в межах #CooperationCamp2023?
— Мене звуть Ігор Кириленко. Я продюсую музику для себе і для багатьох артистів та музикантів в Україні. Живу в Києві, але родом з Керчі. Це колаборація між мною (Hidden Element), чеським композитором Томашем Двораком (Floex) і ненасильницьким рухом на тимчасово окупованих територіях «Жовта стрічка».
— Розкажи докладніше про ідею колаборації? Що ти хотів нею розповісти чи донести?
— Мета моїх колаборацій в межах цього проєкту — висвітлення подій в Україні для міжнародної спільноти та підтримка людей на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Я створив трек разом з Томашем, а також змонтував відео, що розповідає про супротив українців.
Як вже казав, я родом з Криму, тому мені надважливо говорити про окупацію українських земель росією. Не можу не робити цього, як і не можу вже багато років поспіль зустрітися з батьками в Керчі. Символічно, що в день релізу помер мій тато.
— Твій партнер по колаборації — продюсер Floex з Праги. Чому він і з чого почалась ваша співпраця?
— Після торішньої колаборації з французьким продюсером Ténèbre мені було просто пояснити свою ідею для обох сторін моєї нової співпраці — Floex і «Жовтої стрічки». Через United 24 я зв’язався з координатором руху, а отримавши від них підтримку й ексклюзивні світлини, одразу написав Томашу. Ми знали один одного вже певний час, і для мене було честю створювати музику разом.
Floex погодився одразу. А у відео я пояснив, чому обрав продюсера з Праги — бо там усі пам’ятають окупацію радянськими військами 1957 року. А ще використав світлину з тих часів, сенсами єднаючи країни. Томаш окремо подякував за це. На його думку, така паралель між окупацією України та Чехословаччини максимально зрозуміла.
— Опиши коротко свій підхід до створення музики. І як ти зміг обʼєднати його з баченням напарника.
— Я заздалегідь знав, який трек хочу отримати на виході, тому дав Томашу чітке ТЗ. У композиції ми поєднали сентиментальне фортепіано та агресивні перевантажені звуки. Я вислав Томашу демо з грубими звуками баса, а він надіслав мені запис живих інструментів, потім я зміксував і фіналізував трек. Вийшло експериментально, та я радий що можу створювати нові музичні палітри.
— Як думаєш, чого тобі вдалось навчити Томаша і що нового завдяки цій колаборації дізнався ти?
— Навчати когось не входило в мої плани. Колаборація — це насамперед можливість дізнатися щось нове, обмінятися досвідом. А ще я хотів поширити відео, в якому показую, де українці дають відсіч російській окупації.
— Розкажи про процес роботи в межах #CooperationCamp2023.
— Я завжди радий співпрацювати з Music Export Ukraine, це вже наша друга колаборація. Чесно кажучи, важко було зв’язати воєдино всі ланцюжки — музику двох продюсерів, сотні фото в єдину розповідь. На щастя, з відео мені допомогли Антон Щербік з Польщі та Мірон з Дніпра.
Я розвиватиму тему тимчасово окупованих територій України в моїх наступних соціальних проєктах. Уже готую один такий на весну з рухом «Жовта стрічка». Дякую MEU за поштовх.
— Наскільки тобі легко чи важко робити музику в контексті часу та умов, у якому ми живемо?
— Я займаюся музикою вже 15 років. За цей час було багато періодів, коли я хотів її покинути. Але все ж таки щоразу я робив над собою зусилля і продовжував займатися тим, що люблю попри все. Тепер росія веде повномасштабну війну проти України, що створює багато складнощів і обмежень. Після 24 лютого я три місяці не міг писати музику і навіть слухати її не міг. Мені здавалося, що я пропущу сигнал тривоги й не встигну в укриття. Тільки після деокупації Київщини панічні відчуття трохи вщухли.
— Яка твоя мета як артиста? Ти намагався її для себе сформулювати?
— Передавати знання людям, що прагнуть дізнаватися нове, розвивати українську музику, поєднувати світ андеграунду та попмузики, і з кожним новим проєктом це виходить усе краще.
А ще хочу, щоб люди не виїжджали з України. Щоб не шукали щастя деінде, а зрозуміли, що щастя — це там, де ти перебуваєш просто тепер. Усе, що я роблю, спрямоване саме на це. І дякую ЗСУ за можливість творити тут і тепер.
2. The Lazy Jesus
The Lazy Jesus (справжнє ім’я Єгор Гавриленко) — київський музикант і саундпродюсер. Серед музичних проєктів Єгора — соул-поп-проєкти Гурт [O], «Гапочка», Dao Park, Ingret, Gouache, джазові New Brain Trio, DOGMA trio, The Cancel Band та етноколектив Shanti People.
Дебютний альбом The Lazy Jesus Original Fighter вийшов у 2020 році. В ньому хіп-хоп поєднується з джазовим звучанням, а в записі взяли участь репери OTOY, Довгий Пес і Den Da Funk. У 2021 році Єгор представив сольний мініальбом My Ugly And Beautiful Void Where I Live Without You, а також спільний з репером OTOY мініальбом «СЛИНА».
А восени 2023 року на французькому лейблі Shouka The Lazy Jezus випустив альбом UA TRIBAL VOL.1. У релізі з семи треків він досліджує українську етномузику та представляє її в поєднанні з електронікою.
Переможець RAP UA AWARDS-2020 у категорії «Саунд-продюсер року» та номінант у категорії «Фолк-артист року» від премії Megogo Awads-2023.
У межах #CooperationCamp2023 The Lazy Jesus створив спільний трек з французьким артистом NURI. Реліз заплановано на січень 2024 року.
— Найголовніше, що має знати читач та слухач про тебе і твою роботу, створену в межах #CooperationCamp2023?
— The Lazy Jesus — київський саундпродюсер, представник сучасної української етніки, який працює з фольклорним надбанням у новій формі. У межах MEU я спільно з продюсером NURI створив урбан-етно-трек на межі двох різних культур — української та туніської.
Тобто, це спільна робота двох саунд-продюсерів, які працюють в одному музичному жанрі — урбан-етніки, але представляють різні культури.
— Як ви познайомились з NURI і чому саме він?
— Мій партнер NURI — французький артист з туніським корінням. Ми познайомилися під час спільного виступу на святкуванні 10-річчя лейбла Shouka, який представляє нас обох.
По-перше, NURI теж виступає у масці, тому це був метч з перших секунд. По-друге, мені дуже імпонує його стиль та вміння тримати аудиторію у трансовому стані упродовж усього виступу. Було цікаво що вийде з колаборації двох людей, розірваних у просторі та культурах.
— Опиши коротко свій підхід до створення музики. І як ти зміг обʼєднати його з баченням напарника.
— У моєму проєкті UA TRIBAL майже завжди створення треку починається з перкусії, від якої я будую далі всю композицію. Другий крок — це завжди знаходження влучного фольклорного лупу, який пасує до перкусії.
Наша колаборація з NURI створювалася в режимі партії в пінг-понг, яку розпочав я, — це коли кожна сторона робить по одному кроку в аранжуванні та передає її своєму напарникові.
— Як думаєш, чого тобі вдалося навчити NURI? А чого тебе навчив він?
— Гадаю, що більше мій партнер дізнався про нашу культуру на нашому спільному виступі, бо саме там у нього була змога послухати всю мою програму на гарному звуці.
А я завдяки цій співпраці вивчив низку технічних фішок, які можна юзати під час створення треку. Наприклад, як більш творчо, а не технічно використовувати Gate.
— Розкажи про процес роботи в межах Music Export Ukraine.
— Найважчим було лише обмеження часу на роботу. А сам проєкт показав те, що творчість не має кордонів, та ти маєш змогу працювати з будь-ким з будь-якої точки світу.
— Наскільки тобі легко чи важко робити музику в контексті часу та умов, у яких ми живемо?
— Звісно, як і в багатьох митців, перші мої пів року після повномасштабного вторгнення пройшли в прострації, але навіть під час цього періоду я не покидав творчість, намагаючись чи то втекти від реальності, чи просто відволіктися. Я мав більше внутрішніх питань, чи займатися далі музикою під час пандемії COVID-19. А під час війни я навпаки знайшов новий бік своєї творчості, повністю змінивши вектор в етнічну музику, бо до цього я працював більше навколо хіп-хоп жанру.
3. «ТИСК»
«ТИСК» — електронна формація заснована у 2020 році власником вінілового лейбла Laconica Алексом Первухіним та учасником субкультурного комʼюніті Some People Антоном Назарком.
З початку повномасштабного вторгнення учасники «ТИСКу» займаються волонтерством у складі організації Some People. Об’єднання перекваліфікувалось у волонтерський штаб, щоб забезпечувати необхідною гуманітарною допомогою Харків.
У серпні 2022 року формація запустила вініловий лейбл TYSK і представила перший реліз. Ним стала платівка з п’яти реміксів на треки гурту від музикантів Koloah, TripPsy, Komponente & Kurilo, а також самих учасників об’єднання — SAXR і Alex Pervukhin.
За підтримки Music Export Ukraine готують до релізу документальний фільм про довоєнне та воєнне життя андеграундної сцени Львова та Харкова. Прем’єра в онлайні — 11 січня 2024 року.
— Найголовніше, що має знати читач про вас і вашу роботу, створену в межах #CooperationCamp2023?
— «ТИСК» — українська електронна формація, створена вихідцями з двох полярних регіонів України — Харкова і Львова. За роки існування ми вже побудували творчий міст, що віддзеркалює культурний код електронної сцени та речитативи цих регіонів. Символічно, що документалка, яку ми презентуємо в межах програми, саме про цей міст, ми навіть її спочатку назвати хотіли «Міст».
— Про що ваш документальний фільм?
— Документальний фільм містить кадри приїзду одного з піонерів дабстепу, легенди Rinse FM — Plastician до довоєнних Харкова і Львова. Ми показували йому наші міста, розповідали, чим вони схожі, чим відрізняються. Кадри локацій, де ми гуляли й де відбувалися вечірки «ТИСКу», на яких грав Plastician, контрастують з кадрами тих же місць на під час перших місяців війни. Це як документальне нагадування європейцям, як за один день може змінитися звичне цікаве життя. Вчора там була студія або Hi-Fі-салон, сьогодні — волонтерський штаб.
— Кого ви обрали для колаборації в цьому проєкті?
— Алекс Первухін уже давно знайомий з Жоржем Каядо, саундпродюсером і власником португальської вінілової дистриб’юції Carpet & Snares. Саша запускає в них свій лейбл, готує релізи, а також їздив у Португалію грати на їхніх вечірках, щоб зібрати донати для України. Ми розповіли Жоржу про фільм, і він надав для нього свою музику.
— Наскільки вам легко чи важко робити музику в контексті часу та умов, в яких ми живемо?
— Ми почали писати музику напевно через місяць-два після повномасштабного вторгнення, той період якраз і ввійшов до мініальбому AFTER, там дуже різна музика і тексти, і волонтерський сторітелінг, і роздуми про наш час.
Єдине, що ми не могли перші пів року, — це виступати. Нас запрошували на якісь перші події, які починались, а ми якось не могли. Так з’явилась ідея аудіовізуального перфомансу «Тиск.Досвід», ми думали, як ми можемо нести свою енергію до людей без живих виступів.
— Ваша мета як «ТИСКу»?
— Познайомити європейського слухача з українською андеграунд-сценою. Щоб за кордоном на українські гурти ходили не українські, а місцеві. Розуміємо, це звучить трохи утопічно, але ще 2020 року, коли ми починали, «речитатив у лайнапах електронних вечірок» також звучав як щось нереальне. А тепер цим нікого не здивуєш, ціла сцена народжується.
4. Shum.Rave
Shum.Rave — серія рейв-вечірок, що її заснував Євген Скрипник після деокупації Слов’янська у 2014 році.
Трохи згодом до вечірок на території промзони додалися музичні івенти, які знайомили зі сходом України. Улітку 2020 року учасники проєкту зняли диджейський сет на фоні Білокузьминівських скель у Краматорському районі. А взимку 2020-го — у Лисичанську на фоні колишньої лікарні у стилі неоготики, побудованої у 1908 році бельгійським промисловцем Ернестом Сольве. У жовтні 2021 року формація провела у Слов’янську вечірку з Boiler Room.
У межах #CooperationCamp2023 два резиденти Shum.Rave — SAWRAS (Суми/Київ) та be_ca_di (Берлін) записали спільний трек Journey.
— Найголовніше, що має знати читач про Shum.Rave і вашу роботу, створену в межах #CooperationCamp2023?
Дмитро Світлов (be_ca_di): Shum.Rave — це локальна ініціатива серії вечірок, що вийшла за межі міста Слов’янськ, наприклад, коли ми робили вечірку під брендом boiler room за кілька місяців до повномасштабного вторгнення росії. Тепер проєкт вийшов також за межі саме серії вечірок, і підтримує нішові ініціативи, які наближають перемогу, а також хостить серію міксів, бере участь у конференціях і змінює уявлення людей про схід України на краще.
Євген Скрипник: Shum.Rave створювався як відповідь на відсутність нічного культурного життя в місті Слов’янськ. Але вже після першої вечірки стало зрозуміло, що наша місія стане ширшою. Одна з проблем нашого регіону — мала мобільність населення. Люди дуже рідко подорожували в межах навіть області, не кажучи про те, щоб їхати до сусідньої. Різні ініціативи намагалися якось зрушити молодь регіону, робили різні кльові речі, щоб спонукати людей подорожувати до сусідніх міст, але все воно якось не вдавалось. А коли ми зробили Shum.Rave, до нас приїхало багато молоді з сусідніх міст, що надалі допомогло побудувати нам міцні зв’язки всередині регіону та робити спільні проєкти для культурного розвитку Донбасу.
Другу проблему, основну для мене, яку вирішував Shum.Rave, — зміна іміджу регіону, бо багато хто навіть у 2019 році вважав, що на Донбасі тільки війни та терикони, а культура відсутня.
Для цього ми не тільки залучали місцевих артистів на наші виступи, а робили ще й культурні проєкти спрямовані на те, щоб показати регіон з різних сторін: записи диджей-сетів, знімання кіно про вплив війни на молодь, яка відвідує Shum.Rave, івенти в прифронтових Щасті, Дружбі, Верхньоторецькому, щоб підтримувати людей там.
Ця діяльність не залишилася без уваги. Спочатку про нас написав Mixmag, а потім ми отримали контракт з Boiler Room — на цю вечірку в Слов’янськ приїхали близько 250 людей з різних куточків країни: Одеси, Львова, Києва, Харкова, Сум.
Колаборація в межах проєкту Music Export Ukraine — продовження нашої роботи з промоції української культури. У ній ми використовуємо автентичні музичні інструменти регіону Гуцульщина, щоб інтегрувати їх у сучасний контекст.
— Розкажіть саме ваш проєкт в межах #CooperationCamp2023
Олександра Саврас (SAWRAS): Наш трек — Journey — поєднання двох піджанрів, ембієнт і техно, від нас двох артистів — SAWRAS та be_ca_di. Цій колаборації передувала спільна експедиція Shum.Rave та Gasoline Radio на Гуцульщину, під час якої були записані звуки народних інструментів, характерних для цього краю. Зі звуків створили семплпак, з яким ми й працювали.
За допомогою Journey ми хочемо занурити слухача в аудіомандрівку Карпатами, якими вони відкриваються для нас уночі.
— Як виникла ця колаборація?
Женя: Трек створили два резиденти Shum.Rave, один з яких працює з техно, а інший — з ембієнтом. А мені завжди подобалися колаборації, які спершу здаються нереальними, тому було цікаво залучити саме цих двох, поставити їм завдання й отримати класний результат.
Діма: Я довіряю SAWRAS в усіх сенсах, ціную її музичний смак і її шлях розвитку, і мені захотілося долучитися до її музичного світу і привнести туди щось своє.
Саша: А мені захотілося попрацювати з Дімою, щоб здобути новий досвід і поділитися своїм, дізнатися, як він працює, бо це важливо для власного розвитку.
— Який у вас підхід до створення музики і як ви об’єднали його з баченням один одного?
Діма: Я часто повертаюся до старих семплів, записаних вживу з синтезаторів, з якими я працював в той чи інший період часу, і даю їм нове звучання та життя. Тепер у мене немає синтезаторів і я перебуваю в певній творчій паузі, в якій всі сили направляю на кураторській роботу лейбла «ОЧІ».
Загалом мені подобаються живі виступи з хардваром, мені краще мати два-три живих синтезатори і фільтри, ніж купу VST-плагінів на ноуті. Люблю досліджувати інструмент концентровано і намагаюся вижати максимум з нього.
Я люблю створювати глибокі, кінематографічні саундскейпи і бачу себе скоріше частиною світу кіно або театру, ніж класичного лайв-артиста або диджея. Тепер я маю кілька проєктів саме у сфері театру, у яких я працюю саунддизайнером.
Саша: Мій підхід ніколи не є запланованим, я не знаю, який результат вийде в кінці. Я просто надихаюся, сідаю і створюю.
Особливість у тому, що я не поділяю продакшен на етапи, у процесі роблю все, що мені заманеться, не обмежуючи себе. Інколи здається, що це як малювання картин — поступово додаєш мазки фарби й отримуєш щось цікаве. А коли не виходить, я не примушую себе і завдяки повній волі дій отримую задоволення від того, що роблю.
— А якщо говорити про процес роботи в межах #CooperationCamp2023?
Саша: Я в процесі відкрила інше бачення у створенні треків. Мені завжди хотілося поєднати українську народну культуру зі своїм улюбленим жанром електронної музики. Я заклала основу треку, створила настрій і динаміку, а Діма розвинув і доповнив своїм смаком. Створення колаборації — завжди цікавий процес, з найважчого було знайти баланс і прийти до того, що сподобається нам обом.
Діма: Доєднаюся до сказаного Сашею і зазначу від себе, що найцікавішим було обрати з багатьох варіантів чернеток, які ми створили в процесі, обрати один варіант і вже його довести до фінальної версії. Під час проєкту ми написали багато лупів і семплів, які, я впевнений, ще використаємо в майбутніх проєктах.
— Наскільки вам легко чи важко робити музику в контексті часу та умов, у яких ми живемо.
Діма: Для мене створення музики або, наприклад, селекція треків для майбутньої збірки-фандрейзера V/A 24.2.24 для Musicians Defend Ukraine має терапевтичний ефект. Там я можу висловити свої емоції.
Моєю останньою роботою став саундскейп IRREVERSIBLE — RUSSIANS DESTROYED KAKHOVKA DAMB, який я створив на третій день після цієї катастрофи. Я відчув полегшення, тому що цей біль уже був не тільки в мені, а я його виніс на поверхню і поділився з однодумцями.
Саша: Моя творча історія почалася у травні 2022 року, я мала відчуття, що повинна творити, так я трансформую свої негативні емоції у творчість, це мій порятунок.
Музика дає мені моральне відчуття безпеки та внеску в розвиток нашої культури, бо тепер існує подвійна потреба розповідати про культуру та показувати її. Я навіть не стикалася з творчим «ступором», я наче постійно маю ресурс створювати й створювати ще. Для мене це джерело перезавантаження й нових відкриттів.
— Яка ваша мета як Shum.Rave?
Діма: Наближати перемогу над Росією та робити свою справу в культурному секторі. Власне, це те, чим Shum.Rave займався після 2014 року.
Женя: Далі розповідати про український схід, бо з початком повномасштабного вторгнення в цьому знову виникла потреба — росіяни з новою силою поширюють свої наративи. Підтримувати артистів, яким довелося стати ВПО, не тільки зі сходу, а з усієї країни. Ми знаємо, що таке втрачати свій дім, водночас знаємо відчуття, як туди повертатися, тому маємо робити все для перемоги, підтримувати ЗСУ, щоб усі, хто втратив свій дім, колись могли в нього повернутися.
Більше треків, створених під час #CooperationCamp2023, слухайте в спеціальному плейлисті на Spotify, та стежте за новинами проєкту в інстаграмі Music Export Ukraine
Матеріал створено за підтримки
