Поєднання української експериментальної електроніки та небанальних попструктур — так можна описати дебютний мініальбом «По тобі» київської продюсерки та сонграйтерки YUVI. Ламаний ритм, нашарування барабанів, пронизливий бас, гра з тишою та розміром — усе в ньому об’єднується важким і похмурим проте ліричним настроєм. Цим релізом артистка прагне вимальовувати новий український звук на противагу недбало українізованому «пострадянському» мейнстриму.
Цього року YUVI випустила кілька детально продуманих синглів, виступила на фестивалях «На часі», «Брудний пес» і шоукейсі Khvylia Records у Львові, а також записала низку міксів, зокрема для DTF Magazine. Однак сама артистка і продюсерка вважає, що це тільки початок. DTF Magazine розповідає, хто така YUVI та знайомить з її першим EP
«А ти слухала альбом у навушниках? Це пиздець», — Уляна Автенюк, рушійна сила проєкту YUVI, невпинно згортає самокрутки й з азартом обговорює треки з «По тобі». YUVI з’явилася на українській електронній сцені минулого року, але її попсходження почалося цієї весни з синглу «Жива». Ніжний меланхолійний електропоп з несподівано природними джангл-вставками запам’ятовується миттєво, як і обкладинка релізу, де сама Уляна в лицарських обладунках і рваному денімі підіймає меч на тлі Андріївської церкви та київських пагорбів.
Усього, починаючи з березня, YUVI видала три сингли, проте тільки останній з них, «30 повінь», увійшов до альбому. «У мене було кілька агресивних треків — так альбом почав формуватися, ще дещо я дописала на етапі зведення. Усе відбувалося інтуїтивно».
Чуттєвий та безкомпромісний водночас, просякнутий бас-орієнтованою британською електронікою, «По тобі» також вільно рухається ембієнт-фолком, брейкором, ню-джазом та має присмак постпанку та дарквейву — жанрів, що звіддавна добре приживаються в Україні. Уляна зізнається, що працює без референсів: «Я була в музиці все життя, але в іншій стихії, і не знала людей, які мені могли б розповісти про електронну музику. Це потім мені про треки, які я робила, казали: „Оце електро“, „Оце техно“… Але я тільки півтора-два роки розумію, що саме роблю».
САКСОФОН І ФАЛЬСТАРТИ
«У шість років я почала займатися вокалом, паралельно вчилася грати на кларнеті й згодом перевелася на саксофон. У моєї мами була мрія, що в мене, брата й сестри буде тріо саксофоністів — жах!» Після закінчення класу саксофона в Київській академії ім. Глієра Уляна почала писати пісні на продаж. «Восени Jamala забрала пісню, яку я написала в 15 років — це єдиний кейс, яким я пишаюся. Всі інші — то таке, трошки соромлюся казати хто», — сміється вона.
«Спочатку мені знайомий робив аранжування, потім дійшло, що жодна людина не зможе аранжувати те, що в голові сидить. Мені дивним чином трапився відосик, де тип у FL Studio пише музику. Я знайшла цю програму. Коли відкрила piano roll і прописала першу партію, розридалася. Тоді я відчула, що ось зараз попре і буде щось цікаве. Це був грудень 2018 року, з того часу пішло-поїхало».
Наступні кілька років треки YUVI були відомі лише SoundCloud-дигерам, але потроху Уляна стала помітною в електронній спільноті. На SoundCloud вона познайомилась і подружилася з одеським продюсером SVZZ та засновником лейблу Khvylia Kiss Allah. Останній покликав її видатися на новоствореному лейблі — так з’явився перший офіційний реліз YUVI «Hrishna». «Можливо, я б і досі на SoundCloud видавалася, якби не він», — зазначає Уляна, втім вважає свою початкову стратегію неефективною.
«Великою помилкою було випускати перший вокальний трек на фіті з людиною чоловічої статі», — коментує вона свій другий сингл «Мінливою Марою», над продакшеном якого співпрацювала з Souzy (aka SVZZ, Geyera) на рівних. «Усі це сприйняли як „влетіла на біт до чувака“. Йому писали потім дівчата: „Ігоре, який класний трек, я теж хочу до тебе на фіт“. І я почала думати, як правильно все зробити. Оцінювала інших артистів, дивилася, хто як себе просуває. Бачила пробіли, бачила, що хочу краще. Але я весь час усе робила сама: писала, записувала, зводила. Цього року нарешті в мене склався симбіоз з людьми, які мені допомагають, а не партачать».
НАРОДЖЕННЯ YUVI
«У січні в мене помер кіт Руся, дуже несподівано, через помилку лікарів. У наших реаліях на це безглуздо скаржитися, бо щодня гинуть люди, але я зловила єбєйший стрес. Після його смерті я написала найбільшу кількість пісень за останні три роки», — Уляна схоплюється й швидко повертається з фотографією згорнутого у клубок Русі. «Я його сприймала як свою дитину, він і досі тут, я його кремувала», — вона махає рукою вглиб квартири.
«Той місяць був етапом росту, етапом формування YUVI, пісні писалися в стані переживання смерті, злоби на себе. Усі вони важкі», — підсумовує Уляна, проте також зазначає, що історія YUVI як повноцінного проєкту почалася з найлегшої пісні.
«Ставок на „Живу“ я не робила. Я звикла вкладати в пісні багато часу й сил, а на „Живу“ витратила півтори години. Мені здавалося, що цього замало». З „Живої“ також почалася співпраця Уляни з дизайнеркою Алісою Любомською, про яку вона розповідає з захопленням: «Вона перекрутила всі мої референси, і обкладинка „Живої“ стала знаковою. Вона зроблена на полароїд 60-х років, без ефектів. 2 градуси тепла, ми на березі Дніпра, їбашить вітер жорстко…»
Аліса Любомська раніше співпрацювала як стилістка з гуртом «Тонка» та Андрієм Кириченком, проте роботу над обкладинкою «Живої» виокремлює. «YUVI сказала, що бачить себе з мечем, саме це було відправною точкою. Мені порадили звернутися до Росланда — він займається постановкою середньовічних боїв, має реквізит у своїй костюмерці. Там я побачила обладунки, і ми вирішили не зупинятися тільки на мечі. YUVI підтримала мою пропозицію залучити обладунки та використати денім. Денім, як повсякденний доступний матеріал, мав уособлювати образ простої людини. Але всередині цієї людини є велика сила, ця людина — воїн. Одяг наче розривається у нас на очах, і перед нами з’являється справжня YUVI — сильна та рішуча. Це була дуже екстремальна зйомка: початок березня, я і фотограф Вадим Худолій стоїмо закутані в пуховики, а навпроти нас YUVI в обладунках на голе тіло і джинсі. Тоді я подумала: „Вау, ця дівчина надзвичайна“».
«ОЦЕ РОБИ, ОЦЕ НЕ РОБИ»
YUVI уособлює артистку нового покоління не тільки за звуком, а й за підходом до роботи в команді й спільноті. На сьогодні до її команди входять Аліса Любомська та звукоінженер Аркадій Ленов (проєкт Native Outsider), з яким вони познайомилися за часів першого релізу YUVI, «Hrishna».
«Так зірки склалися, що ми одразу стали soulmates», — коментує Аркадій. «Взаєморозуміння в нас на дуже високому рівні, не тільки в музиці. „Притирання“ в продакшені, звісно, відбуваються, але вони органічні, з гумором та взаємоповагою». Уляна сміється: «Ми постійно сваримося на студії, бо я сиджу над ним і кажу: „Оце роби, оце не роби“».
На альбомі також вийде ще одна колаборація з SVZZ (aka Geyera) — трек «По тобі». «З Уляною працювати нелегко — ти або робиш, що вона каже, або не робиш нічого», — підтверджує продюсер.
«Дистрибуцією займаються „ПОТОП“, вони все роблять чітко, — ділиться Уляна. Так само й з лайвами. З human margareeta (київською диджейкою, продюсеркою та промоутеркою, засновницею формації CUTIECORE. — Прим. DTF Magazine) ми дружимо, вона мене покликала виступити на першому „На часі“. Я спочатку думала відмовитись, але за три тижні повністю сформувала програму. Люди мене почули й захотілося щось робити далі».
«ПО ТОБІ»: БАС, ВЕРБА ТА СМУТОК
На весняних виступах YUVI обкатала матеріал, який потім доробляла для альбому. Його центральна пісня «Вдова» — багатошарова конструкція з барабанів, глибокого баса та драматичного речитативу.
«Цей трек був надто складний, я його розділила на два — „Інтро“ теж його частина. Восени в мене переробилася стрічка Reels: кожне друге відео було про вдів, сиріт, які втратили рідних на фронті. Почало давити в грудях, ніби я щось маю сказати, і я сіла за FL-ку».
Я зауважую, що лірика «Вдови» нагадує народні пісні: в ній особисте стає спільним, вічним. Те саме й з обкладинкою — ми бачимо не людину, а радше фантастичне, міфічне створіння, в якому риси Уляни ледь впізнавані. «Так, — погоджується вона, — я — верба».
Саме «Вдова» надихнула Алісу Любомську на дизайн альбомної обкладинки: «В тексті є слова „Не стояла б під вербою, не стала б вдовою“. Його героїня настільки охоплена журбою, що стає нерухомою, задеревенілою: вона сама перетворюється на дерево. Я створила на основі традиційного українського воскового віночка прикрасу, яка нагадує бруньки верби, та виготовила видовжені пальці, наче гілки».
Тема втрати й журби ключова в альбомі, проте в ньому також є місце клубним бенгерам, як от насичений EBM «Каюсь» чи трансово-дарквейвова «30 повінь».
Передостанній трек, «Тонем», імовірно, найбільш експериментальна робота YUVI на сьогодні, містить ще одну особисту відсилку — запис саксофона її улюбленого вчителя з академії Глієра Віктора Павелка. «Я відрила запис 2017 року на диктофон, як Віктор Вікторович розігрується, переробила його, нарізала. Якщо послухає, не зрозуміє, що це він».
«По тобі», мінімалістична ню-джаз балада з фолковою мелодією, була написана останньою та, за словами Уляни, містить натяк на звук наступного ЕР: «Я не зупинятимуся! Зробила щось хороше, тепер нема куди звертати. Виступи я хочу перетворити на перформанси, за участі інших музикантів, з хореографією, візуальною складовою. Я також планую нові колаборації — з Антоном Крамером і SI Process».
Нюансований та об’ємний звук YUVI відшліфовує здобуток українського електронного андеграунду на так званій «середній сцені» — у прошарку музикантів, які отримують достатню кількість стримів та заробляють виступами, проте залишаються далеко від мейнстриму.
«Я не хочу бути середньою сценою, хочу рости далі. Сьогодні мейнстримна музика агресивно українізується, але всі ці ENKO, MOZGI за звуком лишаються російськими. Хочеться вимальовувати український звук на противагу їм. Я важка, і музика в мене така, але мені цікаво писати й щось більш попсове. Тепер я співпрацюю зі Scorpioprincess: продюсую її, але також навчаю продакшену, щоб вона стала повноцінною артисткою. Поки я допомагаю лише дівчатам, але подивимось… скоро буде YUVI Production, — вона усміхається, але миттєво серйознішає, — Мені потрібно ще років п’ять».
