Київські клуби, кав’ярні та мистецькі простори під час повномасштабного вторгнення продемонстрували силу малого бізнесу — вони не тільки про розваги, а й про консолідацію і взаємопідтримку. У перший місяць війни багато з них стали волонтерськими центрами, де команда і засновники разом з постійними відвідувачами готували їжу для військових чи плели маскувальні сітки. Повернувшись у квітні-травні до звичної діяльності, малий бізнес мусив адаптуватись вже до нових умов та перебудовувати процес. І попри це були ті, хто не побоявся в часи невизначеності запускати бренди або ж відкривати книгарні чи заклади.
Саме на підтримку локального бізнесу, який став знаковими для спільнот міста та не боїться викликів часу, Ковальська запустила масштабну рекламну кампанію в Києві. DTF Magazine розповідає про шість таких проєктів та запитує у деяких з них про те, як їм вдається виживати у часи війни та головні уроки, які вони винесли за останні півтора року
Соціальна кампанія #Моєжиттятут від «Ковальської»
Завдяки постерам, сітілайтам, роликам на радіо, в YouTube та кінотеатрах ініціатива підтримує та розповідає про столичні проєкти — невеликі, втім важливі бізнеси, що формують культуру та дух міста. Ось шість з них.
Галерея The Naked Room
Засновники — Марія Ланько, Лізавета Герман, Марк Реймонд Вілкінс
м. Золоті ворота, вул. Рейтарська, 21 | Інстаграм галереї
Місце, що з камерної галереї, відкритої для творів українських митців, трансформувалося в цілком самостійну культурну інституцію зі своєю спільнотою. В The Naked Room можна побачити не лише картини, а й фотографії, скульптури та інсталяції, без жодних стилістичних обмежень. Свої проєкти — на запрошення кураторок — тут презентували Олександр Чекменьов, Нікіта Кадан, Олена Субач, Саша Маслов, Саша Курмаз, Люся Іванова. Крім того, в The Naked Room працює корнер від IST Publishing з книжками про мистецтво, літературу, дизайн та архітектуру, а також зала, де можна випити вина чи кави.
Нині в доробку кураторського дуету та співзасновниць Лізавети Герман та Марії Ланько — оформлення українського павільйону для Венеційського бієнале 2022 року, де вони спільно зі співкуратором Борисом Філоненком презентували проєкт «Фонтан виснаження» Павла Макова, участь у престижних європейських арт’ярмарках, активна промоція українських митців та організація їхніх виставок за кордоном. І, зрештою, поновлення роботи у квітні 2023-го самої The Naked Room. А ще — показ «Фонтану виснаження» Павла Макова в Музеї Ханенків.
Повноцінна робота незалежної галереї під час повномасштабної війни дається непросто, проте Ланько й Герман працюють далі, щоб уже звичний киянам мистецький простір на Рейтарській нікуди не подівся.
— Чи перед вами взагалі стояло питання працювати або не працювати під час повномасштабної війни? І чому ви все-таки вирішили продовжити роботу? Чому це важливо?
— До повномасштабного вторгнення близько 90 % наших колекціонерів були українцями, і ми сильно залежали від локального ринку. Сьогодні пропорція зовсім інакша: продажі в Україні впали майже до нуля, натомість ми розширили міжнародну базу клієнтів. Однак цього поки що не досить, адже витрати на галерею та програму зросли вдвічі, коли не втричі. До лютого 2022-го ми мали стабільний прогнозований ріст і дуже комфортно почувалися, плануючи майбутнє. Сьогодні ж маємо стабільний спад.
До лютого 2022 ми мали стабільний й прогнозований ріст і дуже комфортно почувались, плануючи майбутнє. Сьогодні натомість маємо стабільне падіння.
Але за півтора року ми презентували дуже багато проєктів за кордоном, що втримало на нас на плаву й не дало збанкрутувати. Утім, як власники ми й досі не заробляємо нічого. Думка про закриття простору на Рейтарській не покидає нас останні пів року, бо витрати на утримання інколи перевищують прибуток з міжнародних продажів. Водночас ми розуміємо, що галерея — важливий міський простір, і робимо все можливе, щоб зберегти її.
— Чим став принципово відрізнятися ваш підхід до ведення бізнесу після 24 лютого 2022 року?
— 2022-й мав бути для нас першим постковідним роком з активною міжнародною програмою. У певному розумінні так і сталося, але вже не з нашої волі, а з примусу. Нам довелося відмовитись від програми галереї в Україні — як у власному просторі в Києві, так і в партнерстві з іншими інституціями (хоч навесні 2023-го ми повернулися в Київ).
Проте нас уперше запросили на Liste Art Fair Basel, viennacontemporary, Warsaw Gallery Weeknd, ми побували на Art Vilnius, а також мали дев’ять інших сольних і групових шоу в Європі (Париж, Берлін, Мюнхен, Прага, Братислава, Відень, Варшава)
На квітень 2022-го було заплановане відкриття на Венеційському бієнале українського павільйону, який ми курували у співпраці з Борисом Філоненком та продюсували. Вторгнення застало нас у Києві на завершальному етапі інсталяції роботи Павла Макова «Фонтан виснаження» для павільйону.
А що вона мала значні розміри й вагу, то відразу ж стало зрозуміло: довезти її до Венеції в умовах повномасштабного вторгнення майже неможливо. Тому ми вирішили евакуювати лише деякі елементи й шукати можливостей відбудови «Фонтану» в Європі. Завдяки великій міжнародній підтримці, нам це вдалося.
Та від омріяного «ідеального» павільйону з сильним проєктом, правильною комунікацією, крутим мерчем, вечіркою відкриття з улюбленими музикантами й задоволенням від цього професійного здобутку довелося відмовитись. Усе, чим ми займалися натомість, — адвокатування інтересів України, пояснення причин і наслідків російської агресії.
Арткнигарня «Місто»
Засновниця — Діана Слонченко
м. Арсенальна, вул. Князів Острозьких, 5/2 | Інстаграм
Ні, назва не на честь роману Валеріана Підмогильного, хоч власниця книгарні Діана Слонченко його цінує й не раз перечитувала. Назва — на честь Києва. Саме тому книгарню прикрашає мозаїчне панно з київськими пам’ятками. Його Діана власноруч робила разом з майстринею-мозаїсткою Тетяною Родькіною. А ще вона самостійно добирає для магазину книжки, платівки та особисто веде інстаграм і твіттер своєї книгарні. А розвиває програму воркшопів з з мозаїки, скетчінгу, ліногравюри й колажу.
Відкрити книгарню Слонченко наважилася в грудні 2022-го, коли російські ракетні обстріли регулярно занурювали Україну в темряву блекаутів. Друзі й знайомі радили Діані не поспішати з тим, але вона вирішила втілити задум у життя тут і тепер. Обставляючи свій книжковий простір, Діана орієнтувалася на ідеальну шкільну бібліотеку: щоб у «Місті» було світло, тепло і кожен відвідувач почувався в безпеці.
Три роки тому київська стилістка й художниця костюмів Соня Солтес почала городникувати на земельній ділянці під Каневом, а на початку цього року вирішила підкріпити практику теорією, взявшись навчатися садівництва у школі Національного ботанічного саду імені М. Гришка.
Захоплення природою знаходить втілення і в ювелірному бренді LUTIKI, що його заснувала Соня. У її колекції сережки у формі гарбузового насіння, підвісок у вигляді зубчика часнику або й готовий стрій садівниці — панама-тюльпан, спідниця гарбузового кольору та сумочка для насіння.
— Чим став принципово відрізнятися ваш підхід до ведення бізнесу після 24 лютого 2022 року?
— Головне правило для мене тепер — уповільнитись, але не зупинятись, бути гнучкішою і витривалішою. Ми відмовилися від метушні, посилюємо команду, поліпшуємо якість і виробництво.
Попри всі виклики — пошкодження майна, кадрова ротація (бо наші ювеліри — переважно чоловіки призовного віку), коливання купівельної спроможності — ми будуємо плани, маємо амбіції і водночас зберігаємо соціальну активність.
Вважаю за розкіш створювати і працювати, дарувати клієнтам почуття краси й бажання себе прикрашати.
Пекарня Leilia Bakery
Засновниця — Лейла Туваклієва
У лютому 2022-го, буквально за два дні до повномасштабного вторгнення, засновниця пекарні Лейла Туваклієва готувалася до запуску бізнесу з продажу напівфабрикатів для кав’ярень, а вже 28 лютого очолила інший важливий проєкт — «Київ-Волонтерський», що об’єднав тоді 26 київських кав’ярень та ресторанів і три пекарні. Протягом весни 2022-го вони щодня годували тисячі людей: військових, лікарів і пересічних киян, які цього потребували.
Згодом, коли столиця нашої країни оговталася від шоку й адаптувалася до життя в умовах повномасштабної війни, «Київ-Волонтерський» узявся до завдань, пов’язаних з гуманітарною допомогою та організацією благодійних івентів. А в Лейли з’явився час, щоб запустити власну пекарню, яка посіла своє місце в житті Золотих Воріт.
Leilia Bakery ділить приміщення з T. C. Pizza. На Лейлину думку, це приклад вдалої співпраці: пекарня відповідає за сніданки, свіжу випічку та хліб, а піцерія — за обіди й вечері. Крім того, така співпраця дає змогу заощаджувати ресурси, щоб, наприклад, регулярно влаштовувати благодійні ярмарки й збирати гроші на ЗСУ.
— Чи перед вами взагалі стояло питання працювати або не працювати під час повномасштабної війни? І чому ви все-таки вирішили продовжити роботу? Чому це важливо?
— По-перше, я не можу дозволити собі не працювати, тому переді мною таке питання й не стояло. До того ж я не виїжджала з Києва після 24 лютого: волонтерила й досі волонтерю. Але неможливо підтримувати армію й донатити, не маючи ресурсів.
По-друге, мій бізнес дає робочі місця й зарплати щонайменше шістнадцятьом людям, поповнює податками бюджет і, зрештою, годує киян хлібом. Та й загалом не робити нічого я не можу. Я дуже діяльна особистість і не уявляю себе без улюбленої роботи.
— Ваш головний бізнес-урок чи висновки, які ви зробили після 24 лютого?
— Гнучкість, адаптивність і швидкість — три кити, п’ять слонів і дев’ять черепах, на яких тримається бізнес в Україні під час війни. А ще надважливо вміти швидко реагувати на зовнішні обставини й без жалю перебудовувати процеси та змінювати підходи, бо коли тримаєшся за старе — невпинно летиш униз.
Але найголовніший з бізнес-уроків для майбутніх підприємців — усе рахуйте і ніколи не починайте бізнес без обліку. Обов’язково розберіться з фінансами. Не думайте, що бухгалтери повинні це зробити за вас. Гроші мають бути потужним інструментом у ваших руках, а не сюрпризом у вигляді цифр наприкінці місяця.
— Чим став принципово відрізнятися ваш підхід до ведення бізнесу після 24 лютого 2022 року?
— Сьогодні благодійність — обов’язкова складова кожного свідомого бізнесу. Думаючи про фінансові результати й плани на місяць, треба завжди пам’ятати про благодійні проєкти та ініціативи, які ми будемо реалізувати.
— Як саме в ідеалі мала б тепер працювати ваша галузь?
— Ресторанна сфера стикається з низкою проблем через неврегульоване законодавство, застарілі норми, забюрократизовані процеси отримання дозволів тощо. А ще її, як і всякий інший бізнес, душить корупція. В ідеалі ні корупції, ні перелічених вище проблем немає взагалі. Натомість є чимраз більше можливостей говорити з державою і бути почутими.
Стритфуд NUNU
Засновник — Юрій Нікітюк
м. Позняки, вулиця Княжий Затон, 4 / м. Контрактова площа, 1 / м. Палац спорту, Шота Руставелі, 11 (віконце в ресторані Beef) | Інстаграм
Ще один представник спільноти бізнесових відчайдухів, що не побоялися стартувати після початку повномасштабного вторгнення. Заснований київським шеф-кухарем Юрієм Нікітюком NUNU відразу ставив перед собою масштабне завдання — перетворити шаурму на повноцінну класику українських кафе й ресторанів, рівну піці, суші та бургерам.
Нині все йде за планом, і мережа вже об’єднує три київські заклади по обидва береги Дніпра. Перший запустили в липні 2022 року на Позняках, другий — у березні 2023 року на центральному залізничному вокзалі, а третій — у квітні 2023 року. В чому секрет? Певно, в умінні вдало поєднувати, наприклад, українські продукти і східну кухню. А ще в прагненні робити все самостійно — від лаваша й соусів до начинки.
— Ваш головний бізнес-урок чи висновки, які ви зробили після 24 лютого?
— На початок повномасштабного вторгнення я ще не був бізнесменом, хоч і думав про це все життя. І перші три-чотири місяці після 24 лютого я волонтерив у «Київ-Волонтерський», ми годували військових і тих, хто потребував цього.
Та потім я зрозумів, що наразі час жити за принципом «бери й роби». Я все життя боявся відкрити свій бізнес, сумнівався, шукав причини чому цього не варто робити. Але вже немає часу боятися, бо твоє життя може закінчитися у будь-який момент. І тепер я вчуся бути підприємцем, досліджувати, що для мене було страшним і недосяжним — вивчаю питання цифр, як складати бюджет, дотримуватися його, як продавати.
— Як саме в ідеалі мала б тепер працювати ваша галузь?
— Має з’являтися більше проєктів від ремісників, як я їх називаю. Тобто від людей які довго були в цій сфері, працювали на різних посадах. У моєму випадку має зʼявлятися більше проєктів від шеф-кухарів, яким є що розказати й показати цьому світові, які мають експертизу в продукті, свій прикольний досвід, але не мають підприємницького досвіду. Бо реміснику легше зробити цікавий продукт, незвичний, саме тому мені хочеться, щоб їх було більше. І їх уже більше ніж ще пʼять років тому — ми вже маємо людей, що мають свої заклади чи бренди, приміром, продають соуси.
Кавʼярня frank
Засновник — Євген Копил
м. Кловська, провулок Євгена Гуцала, 3
Знакова та перевірена часом кав’ярня на Печерську. У frank пускали з тваринами задовго перед тим, як більшість київських закладів розмістила на своїх дверях табличку pet-friendly, а ще там познайомили відвідувачів з альтернативною кавою трохи раніше, ніж вона перестала бути екзотикою навіть у найвіддаленіших від центру куточках столиці.
За вісім років кав’ярня не втратила свого прискіпливого ставлення до якості кави та їжі. Зрештою, це й не дивно, адже свого часу засновник frank Євген Копил не лінувався доробляти та перефарбовувати куплені для закладу меблі IKEA.
— Чи перед вами взагалі стояло питання працювати або не працювати під час повномасштабної війни? І чому ви все-таки вирішили продовжити роботу? Чому це важливо?
— Таке питання стояло переді мною перші два тижні. Потім колективно вирішили, що будемо працювати, бо всі наші працівники залишилися в місті, а тому від нас більше користі, коли ми відкриємося й зароблятимемо хоч якісь гроші їм на допомогу.
Ми не працювали з 25 лютого до 13 березня, а 14 березня відкрилися з дуже скороченим графіком — до 15:00, адже людей у місті було дуже мало. Нам і гостям було важливо бачитися в кав’ярні, разом відчувати, що в місті є життя, підтримувати одне одного…
— Ваш головний бізнес-урок чи висновки, які ви зробили після 24 лютого?
— Моя порада така: насамперед дбайте про людей з вашої команди, будьте гнучкими в прийнятті рішень і намагайтеся мислити позитивно — незалежно від ситуації.
— Як саме в ідеалі мала б тепер працювати ваша галузь?
— На мою думку, галузь не стоїть на місці: відкриваються нові заклади, а це в умовах повномасштабної війни вже добрий показник. Словом, усе доволі органічно.
— Чим став принципово відрізнятися ваш підхід до ведення бізнесу після 24 лютого 2022 року?
— Нічим. Я просто став ще більше цінувати людей, з якими працюю, і вдячний їм за досягнуті результати. А ще я невпинно інвестую у свою справу, бо вірю, що все буде добре.
Матеріал створено за підтримки «Ковальської»
Навіщо це «Ковальській»? «Ми розповідаємо про чудові-чудові місця у Києві, бо хочемо, щоби їх полюбили й інші. Це малі бізнеси, які стають культовими. До яких люди спочатку повертаються, як гості, а потім стають добрими сусідами – бо залишаються поруч жити і працювати. Так Київ росте й процвітає. І нам це дуже подобається». Дізнатись більше чи розповісти про свій бізнес можна тут.
