Зростаючи в болгарському містечку Пловдив, Костадінов полюбляв грати в футбол, а дядько надсилав йому форму Umbro з лондонського ритейлера Lillywhites. «Ти був босом, якщо носив Umbro або Nike, — розповів дизайнер. — У Болгарії я взагалі не мав контакту з цією [вуличною] культурою чи мистецтвом».

У 16 років Костадінов разом з батьками переїхав у Лондон, але мріяв повернутися в Болгарію, гуляти з друзями та змусити батьків надсилати йому гроші. Здобувши IT-спеціальність у коледжі, Кіко розмірковував, до якого університету подавати документи. «Я подумав, що не хочу проводити весь час в офісі. Єдине, що мені подобалося, — це одяг. Завжди».

Паралельно зі спробами вступити до Central Saint Martins (після закінчення курсу дизайну одягу в Лондонському коледжі моди. — Прим. DTF Magazine), Костадінов їздив Європою та стажувався в дизайнерів і стилістів чоловічого одягу: Ніколя Формічетті (Diesel, Mugler, Uniqlo, стиліст Леді Гаги), Айтор Труп (G-Star Raw) і стиліст Стівен Манн (Missoni).

З другої спроби він вступив до CSM, але здобути ступінь магістра Кіко завадив брак грошей: стипендію йому не виплачували.

Засновник магазину Machine A Ставрос Кареліс, фаундер фешен-сайту SHOWstudio Нік Найт, директор Stussy UK Майкл Копельман і Стівен Манн придумали «геніальний план», як допомогти Костадінову продовжити навчання.

2013 року Манн стилізував знімання з кастомними світшотами Stussy, що створив Костадінов. За два роки, стритвер-бренд мав святкувати 35-річчя, і Ставрос, Нік, Майкл та Стівен запропонували Кіко створити капсулу речей. До колаборації «Displacement» («Переміщення») увійшли деконструйовані світшоти та панами.

«Початкова ідея полягала в тому, щоб просто зіпсувати основний логотип, — розповів Кіко. — Він такий сміливий і впізнаваний… навіть якщо ви залишите лише дві крапки, люди все одно, ймовірно, знатимуть, що це таке».

Назва колекції відсилає до книжки американського художника-мінімаліста Річарда Серра, чию увагу до процесів, матеріальності та промислового виготовлення наслідував Костадінов у власних дизайнах і надалі. Displacement також вказує на процес створення одягу: Костадінов розрізав речі Stüssy та реконструював їх, буквально переміщуючи шматки тканини, таким чином роблячи процес дизайну видимим у готовому одязі.

Колекцію представили в лондонському магазині Machine-A та Dover Street Market. Та попри те, що Костадінов тоді ще не був відомий широкій аудиторії, її миттєво розкупили.

Кіко назвав випускну колекцію Central Saint Martens 2016 року «чистою уніформою»: з цього моменту він перейшов від вуличного одягу до воркверу. Костадінов надихався фордистами — робітниками виробництв XX століття (фордизм — це виробнича політика, названа на честь Генрі Форда; її головною метою було отримати продуктивніше виробництво шляхом стандартизації процесів. — Прим. DTF Magazine), а також японськими прибиральниками, уніформі яких притаманні затяжки на рукавах.

Костадінов використав тканину тайвек (синтетична тканина, з якої шиють захисні костюми та інші уніформи. — Прим. DTF Magazine), як триб’ют його матері, що на той час працювала прибиральницею та нянею, а також технологію фарбування тканини, якої навчився від батька.

За допомогою цієї технології він закріпив і пофарбував тканину, зшив з неї сорочки. Дизайнер також використав тканину з військової сфери — темно-синій Ventile. Це британська інновація часів Другої світової війни, створена з окисненої бавовни для захисту від атмосферних впливів.

Естетика робочої уніформи простежувалася і в його колабораціях. Наприклад, з Mackintosh він співпрацював з 2017 року, створивши чотири колекції переосмислених архівних речей.

Один з особливих айтемів першої колекції Костадінова для Mackintosh стали прогумовані штани, які Кіко створив широкого силуету, а також з вовни. Серед інших речей: костюм з короткого блейзера з застібками на ґудзиках, що поєднується разом з класичними штанами в тон.

Третя колекція Mackintosh, створена Костадіновим, ще більше відсилає до воркверу — а саме до зв’язку бренду з британською залізницею. Mackintosh шив плащі для працівників з 1920-х по 1980-х. В основі колекції — ідея про залізничну станцію, як місце зустрічі інженерів, кондукторів, водіїв, робітників і пасажирів, та про їхні уніформи як у прямому, так і переносному значенні.

«Кіко достатньо самобутній — і його ідея трансформувати утилітарне в щось майже декоративне є настільки свідомою, що впливає на таких дизайнерів, як Джонатан Андерсон і Раф Сімонс, які й самі дуже впливові», — так описали GQ захоплення дизайнера ворквером і його вплив на моду.

Своє ставлення до Болгарії він порівнює з життям художника-земляка Крісто, який втік у Париж в 1950-х роках: «Я думаю, що в нього були схожі стосунки з Болгарією, як і в мене. Думаю, ми обидва відчували, що майже змушені були виїхати в пошуках кращого життя деінде».

Хоча Костадінов не думає повертатися додому та займатися там просуванням свого бренду, іноді він звертається до історії Болгарії і використовує певні події в колекціях, знову-таки міксуючи з робочою уніформою та мистецькими напрямками. Наприклад, чоловіча колекція Весна/Літо — 2023 присвячена «болю поколінь» через османське правління в Болгарії (Болгарія входила до складу Османської імперії з 1396 по 1878 роки. — Прим. DTF Magazine).

Черпаючи натхнення у військових уніформах яничарів і сільських пейзажах болгарського художника Златьо Бояджиєва, моделі Костадінова крокували подіумом в асиметричних пальтах, з одного боку заправлених у пояс, светрах з рваними краями, а також у жилетах та штанах з хутряними вставками.

З початку кар’єри Костадінов одержимий італійським футуризмом. Наприклад, мистецтво фактично засновника цього руху, Джакомо Балла, дизайнер відтворює не прямо, а побічно.

Для чоловічої колекції Весна/Літо — 2022 року Кіко використав роботу «Динамізм собаки на повідку». Якщо придивитися на шорти з колекції, то клапті тканини розвиваються під час ходьби, нагадуючи лапи та хвіст собаки з картини.

Персональний стиль Джакомо Балла (у якого також була своя лінія одягу. — Прим. DTF Magazine) Кіко відтворив у кольорах, зокрема використавши помаранчевий і жовтий, а також геометричні візерунки зі штанних костюмів у костюмах-трійках сірого кольору, деконструйованих пальт і в тих же комплектах з шортами.

Ще один представник італійського футуризму, який його надихнув, — Ніколай Дюлгеров. Під час пандемії, не маючи можливості подорожувати, Костадінов прочісував свій дім у пошуках натхнення і наткнувся на теракотовий глазурований вручну чайний сервіз. Його увагу привернули концентричні форми кислотного відтінку, хоча тоді він ще нічого не знав про цього художника.

«Я одразу розпізнав, що він східноєвропейський, — розповів дизайнер, — але лише після того, як я провів додаткові дослідження, з’ясувалося, що він був болгарським художником, який переїхав і працював в Італії, і його сильно надихнув Джакомо Балла».

Кіко використовує відсилання до мистецтва як для колекцій власного бренду, так і для колаборацій: як-от для другої та четвертої колекції Mackintosh.

Поєднання необробленого шиферу, промислових штучних інструментів і плямистого скла сформулювало підхід до колекції «0002». Костадінов узяв його колір і зробив зі скла аксесуари — зокрема, браслети. Його надихнула інсталяція Маріо Мерца «Igloo, Do We Go Around Houses, or Do Houses Around Us?» (1985). Робота складається з 65 плит, що обертаються по спіралі від вершини напівкруглої сталевої рами, і формують іглу. Композиція доповнена 74 вертикальними панелями з битого скла.

Відправною точкою для колекції «0004» стала серія Splash (1968) Річарда Серра. У ній художник кидав розплавлений свинець по стінах і підлозі нью-йоркського складу Castelli і зафіксував це в зображенні. Костадінов використав ці сплески в сет-дизайні до показу.

У пресрелізі до шоу згадуються костюми MGM Studios 1940-х років, а також образи з фільму «Той, що біжить по лезу» (Blade Runner, 1982) як референси. Натхнення останнім фільмом простежується в бежево-кораловому та сіро-коричневому пальті зі вставками, схожими на броню, а також у черевиках, начебто з науково-фантастичного фільму, створених у співпраці з Camper.

Після того, як він 2019 року покинув Mackintosh, де зіштовхнувся з усіма труднощами крою верхнього одягу, дизайнер починає більше експериментувати саме з цими предметами одягу. Для чоловічої колекції Осінь/Зима — 2019 Кіко створив великі піджаки з дугоподібними плечима. «Це жіночний силует епохи 50-х», — пояснив дизайнер.

У цій же колекції він узяв за референси кілька фільмів. «Опівнічне мереживо» (Midnight Lace, 1960) і «Дзвінок» (The Ring, 1998). Проте Vogue знайшли ще одне відсилання до фільму — «Пташиний короб» (Bird Box, 2018): «Це відчувалося в тих випадках, коли обличчя моделей закривали стрункі перуки разом з зав’язками на очах зі стразів».

Кіко Костадінов насамперед відомий чоловічим одягом, проте 2018 року він запустив жіночу лінійку, представивши першу колекцію на тижні моди в Лондоні. Відповідальними за неї він назначив сестер-близнючок Лору та Діну Феннінг — всього лише за сім місяців, як вони випустилися з Central Saint Martins.

Лора спеціалізується на конструюванні та тканинах, а Діанна — на текстилі. Їхні колекції не схожі на класичний ворквер Kiko Kostadinov, проте кілька елементів зберігають ДНК бренду в колекціях. Сестри використовують лінійну багатошаровість, геометричні чіткі лінії крою і гібридне взуття, в якому поєднуються одразу кілька взуттєвих форм, проте частіше ніж у чоловічій лінійці Kiko Kostadinov роблять акцент на яскравих кольорах.

Так само як і сам Кіко, сестри Феннінг надихаються мистецтвом. Деякі образи жіночій колекції Весна/Літо — 2024 стали омажем українській художниці Соні Делоне, яка з 1905 року жила в Парижі. Її впізнавану техніку печворк використали для шуби та сукні, а фірмовий смугастий візерунок трансформували у принти для костюмів, спідниць і топів, а також нанесли на волосся однієї з моделей Kiko Kostadinov.

«Нас завжди приваблювало, що жінки робили в моді протягом історії», — пояснювала Лаура. «Ми дивилися в минуле, щоб побачити майбутнє», — доповнювала її сестра-близнючка Діанна.

Першу колаборацію з ASICS представили на показі Kiko Kostadinov Весна/Літо — 2018. Сам Кіко назвав це вдалим моментом, адже тоді всі скуповували кросівки Yeezy та змішували їх з дорогими й модними речами, що переросло в тренд.

Співпраця Костадінова та ASICS вийшла за рамки стандартної схеми «популярний дизайнер x відомий бренд», адже Костадінов не просто оновлює колірну гаму знакових моделей спортивного бренду, а й розробляє власні силуети, поєднуючи різні елементи кросівок ASICS.

Інша взуттєва компанія, з якою Костадінов зробив колаборацію 2018 року, — Camper. Кіко переосмислив трекінгові черевики Teix на масивній підошві з контрастним брендингом на язику, а також дербі, зробивши з них кросівки у двох кольорах: чорному та бордовому.

«Костадінов, чия робота зосереджена на інноваційному крої візерунків і складній конструкції одягу, часто відчуває вплив уніформи та робочого одягу, що робить це партнерство доцільним, зважаючи на утилітарну естетику Camper», — написали Dazed про співпрацю.

У липні 2023 року GQ спитали в кількох дизайнерів, серед яких був і Костадінов, яким вони бачать майбутнє чоловічої моди. Кіко висловив втому від пошуку тем для сезонних колекцій і планує посилатися на свої попередні роботи. Щодо того, куди рухається решта світу чоловічого одягу, дизайнер відповів: «Він виглядатиме пасивно, загальним і поверхневим».