«Мистецтво та ремесло»: Дивіться фільм про одного з головних артшахраїв США

«МИСТЕЦТВО ТА РЕМЕСЛО»

Art and Craft / 2014 


Режисер:

Сем Каллман,

Дженніфер Граусман

і Марк Бекер.

Хронометраж:

1 год 29 хв.

Країна:

США

  Нагороди та номінації:

— Номінація на «Еммі» за найкращу мистецьку та культурну програму, 2016

— Нагорода Cinema Eye Honors у секції The Unforgettables, 2015

— Нагорода NBR у топ п’яти найкращих документальних фільмів за версією національного комітету оглядів, 2014

— Номінація за Найкращий документальний фільм на Satellite Awards, 2015

Марка Лендіса називають одним з найпродуктивніших артшахраїв в історії США. Протягом 30 років він підробляв роботи іконописців XV століття, Пікассо і навіть Волта Діснея. І хоча на цих копіях він може заробити неймовірні суми, Лендіс працює не заради грошей. Видаючи себе за благодійного донора, виконавця заповіту члена сім’ї, чи за священника-єзуїта, Лендіс віддає сотні робіт до різних установ США. ФБР не бачить в його вчинках криміналу, адже він не продає картин, але Марк обманює знавця Метью Лейнінгера, який в гонитві за викриттям шахрая втрачає роботу в музеї.


ДИВІТЬСЯ ЗАРАЗ

ПАРТНЕР ПОКАЗУ — ARARAT NAIRI

Майстерність — характерна риса Маркара Седракяна та Марка Лендіса. Перший — вірменин, який розробив шляхетний купаж 20-річного бренді ARARAT Nairi, що запозичив одну з давніх назв Вірменії. Другий — американець, який уміло створює копії робіт іконописців XV століття, Пікассо і навіть Волта Діснея, видаючи себе за різних героїв і даруючи свої картини музеям. Робота обох здатна змотивувати глибше познайомитися з їхніми сферами та подивитись під іншим кутом.

Дізнатися більше

ЗНАЙОМТЕСЬ З ПОВНОЮ ПРОГРАМОЮ


Що роблять артшахраї на «пенсії»

Найвпливовіші виробники підробок

Продовжуючи історію фільму «Мистецтво та ремесло», DTF Magazine спільно з ARARAT Nairi розповідає про ще трьох художників, яким пощастило й далі імітувати найвідоміших художників світу, але вже зі своїм підписом 


Кен Перейні: «Імітація — це найкраща форма лестощів»

Двоє ФБРців знайшли в будинку Кена Перейні витвори мистецтва вартістю у мільйони доларів. Він віджартовувався, що все придбав на блошиному ринку, але насправді Кен протягом 30 років займався високоякісними підробками художника-мариніста Джеймса Едварда Баттерсворта. Його справу вивчали протягом п’яти років, але покарання вдалося уникнути. «Я не планував бути артшахраєм. Це трапилося випадково. Я зрозумів, що у мене є такий талант і він дав мені надзвичайно яскраве життя», — розповідав Перейні для Vice. Тепер Кен не продає свої роботи під чужим іменем, а створює репродукції без високої націнки.

«Поставити своє ім’я на підробку означатиме компроміс для цілісності фейку. А імітація — це найкраща форма лестощів», — ось як Кен пояснював відсутність підписів на своїх роботах. Перейні робив підробки лише до робіт тих художників, які давно померли, і вважав, що таким чином висловлював їм триб’ют. Крім нових робіт та написаних мемуарів, п’ять років тому художник завів собі Youtube-канал, де розкриває таємниці по обману експертів та фінансові схеми. На його рахунку понад 1000 картин — Кен малює швидко та детально — але він впізнає будь-яку з приватної колекції чи аукціону як свою.


Макс Брендрет: «Це як наркотик. В мене ломка»

Максу «пощастило» творити підробки в той час, коли ще не існувало технологій перевірки справжності. Йому найкраще вдавалося підроблювати Караваджо, за що він отримав довічну заборона на вхід до будь-яких аукціонів. Макс навіть не має права зареєструватися на eBay — через знайомого дилера він продавав свої роботи й онлайн. Протягом двох років він працював доглядачем слонів у цирку, поки не відкрив у собі талант до малювання. Виживання в умовах бідності — головна причина, чому Брендрет пішов на кримінал.

Щоб переконливо зображати давнину, Макс готував спеціальний клей, обігрівав картину біля вогню, від чого вона лущилась, а тріщини замазував попелом і лаком, потім клав під скло. Єдине, що могло видати підробку, — рентгенівське опромінення. Після смерті  бізнес-партнера у 1995 році, з яким він продавав картини від блошиних ринків до аукціонів, Брендрет попався за підробку та сів у в’язницю на 18 місяців. Його яскраво описує тремтіння рук на слуханні: «Це як наркотик. В мене ломка». Наразі Макс сміливо дає інтерв’ю, написав книжку про своє життя та детально розповідає про способи підробки картин для тих, хто цікавиться фейками.


Вольганг Бельтраччі — Робін Гуд мистецтва

Бельтраччі складає враження попзірки: персональні виставки, черга зі знаменитостей за портретом та власна яхта. Разом з дружиною він продав понад 300 картин та хитро посміхається в камеру, коли журналісти питають, чи залишилися його підробки у відомих музеях світу. Навіть вдова художника Макса Ернста визнала рівень мейстерності, з яким Вольфганг намалював ліс її покійного чоловіка. Однак попався Бельтраччі на простому трюці — у підробці на одну з робіт Генріха Капендонка 1914 року він використав оксид титану, якого у ті часи ще не було. У 2011 році його засудили на 11 років, а дружину — на чотири, хоча обом скоротили термін і в 2015 вони вийшли на свободу.

Ще під час їхнього ув’язнення галерист з Берну виставляв підробки Бельтраччі на аукціон під його іменем та виручив за них 650 000 євро. Галериста виключили з асоціації, а сам Вольфганг після виходу на волю взяв цю ідею на озброєння і показував свої картини, підписуючи їх під стиль скопійованих художників. Чому Бельтраччі не малював картини під своїм іменем? Артшахрай відповідає, що всьому виною гроші, адже за його роботи йому б не вдалося отримати й четверть подібної суми. Ще за ґратами він малював портрети в’язнів і продовжував цим займатися на волі. Зокрема, вписати себе у мистецтво захотів Крістоф Вальц («Безславні виродки», «Джанго вільний»), який подружився з Бельтраччі й погодився на своєрідне інтерв’ю із шахраєм.


Спільний проєкт


Дизайн партнер — crevv.com
Разработка сайта — DTF Magazine/don't Take Fake