Як в Україні з’явився хіп-хоп

Тепер часто говорять про те, що українського репу до пуття ніколи й не було. Для того щоб вирішити, чи правдива така думка (і що саме пішло не так), DTF Magazine занурився в історію розвитку жанру в нашій країні та згадав гурти, які стояли біля його витоків.


ДО ПОЧАТКУ ЧАСІВ: ЯК ВІРУС РЕПУ ПРОНИК У СРСР

Третій магнітоальбом радянського гурту «Час пік» під назвою «Реп» вийшов 1984 року й офіційно вважається першим релізом, у якому хіп-хоп зазвучав російською мовою. Цей куйбишевський гурт, по суті, був одним суцільним непорозумінням, випадковістю — особливо на тлі одноманітних ВІА, які десятки років поспіль виконували стандарти радянської естради. Запис «Часу пік» був нерівний, хіп-хопу у звичному нам вигляді там було не так багато — більше шаленого фанку у дусі Grandmaster Flash із вкрапленнями речитативу.

Однак початок було покладено. У 1989 році з’явився гурт Bad Balance, заснований донецьким бібоєм Владом Валовим, який згодом стане одним з головних продюсерів в історії російськомовного хіп-хопу. Перші альбоми Bad B. заслужено вважаються класикою жанру. Попри деяку наївність, рання творчість Bad Balance не видається виробом любителів. Вони проробили важливу роботу: не просто начитували під біт, наслідуючи стиль улюблених MC, а створили ідеологічний фундамент цієї музики. Bad B. пропагандували симбіоз мистецтв: у їхньому перекладанні реп-культури на місцеві стандарти графіті, брейк-данс, відточена читка, тернтейблізм (скретчі) та горезвісний «голос вулиць» становлять одне ціле.

Касети з репом почали поширюватися, як масовий вірус. Стіни будинків покривалися примітивними графіті-тегами з логотипами закордонних гуртів (і власними нікнеймами, спрощеними до рівня «Іван = E-One»). На подвір’ях збиралися доморощені репери, які вправлялися в читці. Кінець дев’яностих ознаменувався остаточною перемогою репу як головної рушійної сили серед молоді.


БАТЬКИ УКРАЇНСЬКОГО РЕПУ

Приблизно водночас із Bad Balance (1989 року) в Україні з’явився свій флагманський колектив, якому приписують народження українського хіп-хопу, — «ВУЗВ» («Вхід у змінному взутті»). Зібрав його ідейний натхненник гурту Олександр Стьоганов. Спочатку колектив експериментував зі звучанням (і навіть називався інакше — AGet AGet), але від незручного гітарного хардкора прийшов до хіп-хопу.

Перший склад «ВУЗВ» був сформований до 1995 року. Гурт виступив на фестивалі «Червона рута» — чи не єдиному музичному заході, на якому була можливість прогриміти на всю країну. Що «ВУЗВ» з успіхом і зробили, спричинивши приємний культурний шок практично всіх гостей. Молоді хлопці у мішкуватих джинсах, бомберах та шапках виконали три пісні, серед яких була композиція «Сірко» — комедійний трилер, який подружив український фольклор із хіп-хоп-стилістикою. Через пару-трійку років «Сірко» стала, як то кажуть, миттєвою класикою та народним шлягером — за незнання цієї пісні в просунутих компаніях тебе автоматично зливали у відстій.

Потім «ВУЗВ» підписують контракт з агентством «Територія А», яке до невпізнання змінило обличчя української популярної музики, та їдуть у тривале турне країною, а в 1997 році з’являється їхній дебютний альбом «Планове засідання». Платівка виявилася такою новаторською, що була розпродана в кількості 100 тисяч копій, тобто набула «платинового» статусу. На ринкових аудіорозкладках про нього запитували набагато активніше, ніж про останній на той момент альбом Ірини Білик.

Що таке «Планове засідання»? Це рівняння на кращих (і не найочевидніших) представників жанру, талановита адаптація, скажімо, непримиренного репу у стилі Cypress Hill під українські реалії. У 1998 році до гурту були прийняті нові учасники: Юрій Горовий (UGO) та Олексій Потапенко, він же Потап, майбутній голова однієї з найміцніших та найуспішніших поп-імперій на території України. Проте на початку нульових проект «ВУЗВ» (в оригінальному складі) стає замороженим через творчі розбіжності учасників.


KONGO SQUARE DANCE

Говорячи про становлення українського хіп-хопу, треба згадати і про гурт «Танок на майдані Конґо», який навряд чи можна назвати традиційно реперським, але їхнього впливу на популяризацію хіп-хоп-культури в країні не можна не відзначити. Під час їхнього першого виступу (знов-таки на «Червоній руті») колектив мав лише одну пісню — «Чуваки». За два дні до виходу на сцену вони склали ще одну нетлінку «Зроби мені хіп-хоп», яка дала назву їхньому дебютному альбому.

Концептуальність гурту простежувалася навіть у назві, яка відсилала до більш старої та дорослої джазової культури, у чомусь батьківської для хіп-хопу. Площа Конго у Новому Орлеані вважалася батьківщиною джазу. Спочатку на ній розташовувався ринок невільників, а трохи пізніше на тому ж місці раби брали участь у культурних змаганнях. Саме на площі Конго споконвічно африканські ритми породили спіричуел та блюз, що стали ідейною основою госпелу та джазу. Та й новомодний брейк-данс був не винаходом нової вуличної хіп-хоп-культури, а лише відображенням kongo square dance: на тій же площі невільники збиралися, щоб повеселитися, і виконували свої дивні ритмічні танці.

Не варто забувати, що кінець дев’яностих — це час, коли нарівні з хіп-хопом молодь почала завойовувати репкор — новий піджанр, який подружив гітарне звучання з речитативом. «Танок на майдані Конґо», якщо бути точнішим у формулюваннях, треба віднести саме до цього кросоверу. Але гурт ніколи не приховував своєї щирої любові до хіп-хопу, а на їхньому другому альбомі з іронічною (і в чомусь пророчою) назвою «Неформат» була пісня «ПоRAPалося серце», що свідчить про одне з головних джерел натхнення «ТНМК». Далі вони пішли будувати власну автентичність, яку важко віднести до якогось жанру, а репкор-ініціативу підхопив гурт «Тартак».


МІСЬКА ТУГА

На початку нульових географія українського репу розподілилася по школах, що сформувалися у різних містах. Показово заявив про себе Харків, який з легкої руки шанувальників хіп-хопу перетворився на Харківрапасіті. Його головними зірками були «Убиті репом» (згодом «У.ер.Асквад»), які робили ліричний приджазований хіп-хоп із фанковими посиланнями. Їхній дебютний альбом «Епізод 1… Від світанку до заходу» — це талановите переосмислення суто бітмейкерського мистецтва в дусі легендарного тандему Pete Rock & CL Smooth з поетичними текстами, що розкривають думки та устремління українського фланера. Офіційно цей диск вийшов лише у 2003 році, але пісні з нього поширилися кустарним шляхом (у ті роки піратська індустрія не знала собі рівних), і їх давно знали напам’ять усі любителі місцевого хіп-хопу.

Саме тоді на Донеччині шумів гурт «Голос Донбасу», який, крім усього іншого, вели своє радіошоу в ефірі станції «Радіо Точка» і освідчував народ щодо хіп-хопу. «Голос Донбасу» здобули перемогу на фестивалі Rap Music у 2001 році, привернули до себе увагу Влада Валова, який взяв пробивних земляків під своє крило та підписав їх на легендарний лейбл «100%». «Голос Донбасу» славилися своїми жорсткими репрезентами і були такими собі донбаськими Onyx серед териконів та безробіття, що пояснюють у треках всю суть понять, на яких ґрунтується «справжнє пацанство».

У Києві на рубежі дев’яностих та нульових теж визрівав власний стиль, який найяскравіше висловив гурт «Зелені каштани». Їхній перший альбом «Світ, у якому ти живеш» — це квінтесенція столичного стилю, набагато більш розслабленого та м’якого за подачею. Ліниве фланірування Києвом, гарні дівчата, які гріють душу простому реперу, матеріальні блага — важливий засіб, але не самоціль, вірні друзі поруч. У чомусь наївна, але досить конкретна мапа інтересів.

До середини нульових потенціал репу як однієї з головних рушійних сил субкультурної молоді почали помічати великі бренди (а точніше, їхні піарники). В Україні успішно існувало кілька острівців хіп-хопу: журнал «Х3М» (видавався ще з кінця дев’яностих і часто робив вилазки на територію репу), кілька форумів, реп-тусівки у столичних клубах та культові збірки «Музики мікрофону». У 2004 році Потап випустив свій перший сольник — «На своїй хвилі або ано канєшно томушо шож», у якому вже тоді простежувався його фірмовий іронічний стиль. За рік до цього у Києві було вперше проведено великий фестиваль вуличної культури «Snickers Урбанія», на якому, до речі, засвітився тоді ще 17-річний Ілля Капустін, він же 4atty, легенда київського реп-андеграунду та учасник популярного гурту «Гриби». Але це вже зовсім інша історія.

Це перший текст із серії матеріалів про українську хіп-хоп сцену. Другий читайте тут.


Дизайн партнер — crevv.com
Разработка сайта — DTF Magazine/don't Take Fake