Спеціально до дня українського кіно Спілка кінокритиків України, Київський тиждень критики та дистриб’ютор «Артхаус Трафік» представили список з найкращих дебютних фільмів, що вийшли протягом 2014-2024 років. Стрічки обирали 27 експертів, зокрема члени Спілки кінокритиків України та куратори Київського тижня критики
За словами авторів списку, починаючи з 2014 року, під час російсько-української війни, в Україні дебютувало нове покоління режисерів та режисерок, яке має «унікальні авторські голоси». Фільми обирали з 124 повнометражних стрічок різних жанрів. Серед них — учасники кінофестивалів у Каннах, Венеції, Берліні, Торонто, Карлових Варах та Амстердамі.
Хто увійшов до списку
На десятому місці — «Фрагменти льоду» Марії Стоянової. Фільм складається з відеоархіву батька Марії, фігуриста українського ансамблю «Балет на льоду», який гастролював за кордоном у 1980-х і 1990-х роках.
Оповідачкою у фільмі виступила сама режисерка. «Фрагменти льоду» брав участь у міжнародному конкурсі повнометражних фільмів на Visions du Réel, a також отримав головну нагороду конкурсу DOCU/УКРАЇНА на Docudays UA.
Читайте наше інтерв’ю з режисеркою: «“Фрагменти льоду” — український документальний фільм про час та дорослішання, створений із 15 архівних касет»
Дев’яте місце посів «Припутні» Аркадія Непиталюка. Знятий за п’єсою «Центр» Романа Горбика, фільм розповідає про Юру, «невдаху в амурних стосунках, шанувальника-початківця класичної музики та трішки поліглота».
«Сподіваючись продовжити знайомство з чарівною Свєткою в коротеньких шортиках, Юра отримує в бонус її мати та кидається в мандрівку до Припутніх, де не “ловить” мобільний зв’язок, живуть по-українському, розмовляють по-народному та діють не думаючи», — йдеться в описі.
Восьмий — «Стоп-Земля» Катерини Горностай, світова прем’єра якого відбулася на Берлінале 2021 року.
Стрічка розповідає про старшокласницю Машу (Марія Федорченко). Вона дещо замкнута в собі й чутлива. Дівчина закохана в однокласника Сашу (Олександр Іванов). Попри її відлюдькуватість, Машу оточують двоє близьких друзів — Сєня (Арсеній Марков) і Яна (Яна Ісаєнко), з якими вона проводить весь вільний час. Що ближче випуск зі школи, то важливіше для Маші зізнатися Саші у своїх почуттях, навіть якщо він не відповість взаємністю.
На сьомому місці — «Додому» кримськотатарського режисера Нарімана Алієва, світова прем’єра якого відбулася на Каннському кінофестивалі.
Стрічку також відзначили за найкращу режисуру, найкращу чоловічу роль та як найкращий фільм на «Кіноколо», найкращу режисуру та найкращу чоловічу роль на премії «Золота дзиґа».
Головний герой «Додому» — кримський татарин Мустафа, у якого на війні гине первісток. Батько приїжджає до Києва, аби забрати молодшого сина додому, a тіло старшого поховати на батьківщині в Криму.
Шосте місце у списку посіла стрічка «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик.
Документальний фільм про сім’ю на Донбасі розповідає про одиноку матір Ганну та її чотирьох дітей, які ховають страх перед зоною бойових дій за пристрастю до музики та створенням фільмів про себе. Цитата з вірша Поля Елюара формує назву фільму, ідеальну метафору для сюрреалістичного світу між війною і миром.
Міжнародна прем’єра «Земля блакитна, ніби апельсин» відбулася в 2020 році на американському кінофестивалі «Санденс», де отримала нагороду за кращу режисуру в категорії світової документалістики.
П’яте місце посіла «Ля Палісіада» Філіпа Сотниченка. Події розгортаються в Україні в 1996 році, за кілька місяців до підписання протоколу №6 Європейської конвенції з прав людини — відмови від смертної кари.
Фільм розповідає історію судового психіатра. Його спокійне і звичне життя змінюється після того, як він бере участь у заплутаній історії вбивства місцевого міліціонера. Під час роботи головний герой починає помічати беззаконність у системі правоохоронних органів та сумніватись в її правильності.
У 2025 році «Ля Палісіада» представляла Україну на «Оскарі» в категорії «Міжнародний повнометражний фільм», проте не потрапила до шортлиста.
Як «Ля Палісіада» відтворила українські 90-ті — у костюмах, екстер’єрі сучасних міст і колористиці
На четвертому місці — «Мої думки тихі», дебют Антоніо Лукіча, світова прем’єра якого відбулася у Карлових Варах, де стрічка виграла спеціальну премію журі.
Головний герой стрічки, звукорежисер-фрілансер Вадим, має записати голоси закарпатських тварин, завдяки чому може поїхати з «незручної України» до «привабливої Канади». «Однак все виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі виявляється найменш підхожа для цього людина — мама Вадима», — йдеться в описі.
Антоніо Лукіч: «Література ризикує вмерти, а кіно ще довго житиме»
Першу трійку списку відкриває стрічка «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука. Вперше фільм показали на Каннському кінофестивалі.
На премії «Золота дзиґа» він здобув 11 нагород, на «Кіноколо» — п’ять, a на фестивалі «Молодість» його відзначили Гран-Прі.
Сюжет фільму розповідає про хорошого сім’янина Памфіра, який повертається із заробітків. Після суперечливих вчинків у минулому головному герою знову доводиться звернутися до криміналу через проступок сина. Події відбуваються під час свята Маланки та засновані на біблійній історії про Авраама.
Оператор Микита Кузьменко: «„Памфір“ — еталон того, що хотілося б зняти в Карпатах»
Другий у списку — фільм-лавреат «Оскара», «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова. Стрічку також відзначили як найкращий документальний фільм на кінофестивалі BAFTA та за найкращу режисуру на «Санденсі».
«20 днів у Маріуполі» розповідає про напад росії на місто 24 лютого 2022 року, бомбардування житлових кварталів та пологового будинку, людей, які жили та працювали в умовах блокади міста та про те, як Чернов разом з колегами — фотографом Євгеном Малолєткою та журналісткою Василісою Степаненко — змогли виїхати з оточеного російськими окупантами міста.
Всі кадри Мстислав Чернов зробив протягом 20 днів перебування в Маріуполі.
Читайте наше інтерв’ю: «Режисер “20 днів у Маріуполі“: “Ми всі в якомусь сенсі прийняли свою смерть“»
Найкращий дебютний український фільм 2014-2024 року — «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Світова прем’єра стрічки відбулася у межах Тижня критики Каннського кінофестивалю, де її відзначили Гран-прі.
У стрічці йдеться про хлопця Сергія, який потрапляє в інтернат та поступово продирається у верхівку кримінальної організації «Плем’я». Він грабує та стає сутенером, але вирішує здійснити заколот, коли закохується в Аню — секс-працівницю та наложницю авторитетного Короля.
У 2025 році Київський тиждень критики відбудеться 16-22 жовтня. Його відкриє фільм-володар Ґран-Прі Каннського кінофестивалю «Сентиментальна цінність» Йоакіма Трієра. Про інші фільми на фестивалі читайте в нашому матеріалі.
