«Фото на пам’ять» Ольги Черних, зняте у копродукції України, Німеччини та Франції, — фільм-колаж і погляд на війну через призму трьох поколінь жінок в сім’ї режисерки. Головні героїні стрічки — сама Черних, її мама та бабуся, яка досі залишається в окупованому росіянами Донецьку. Це ще й перший український фільм, який обрали для відкриття одного із найавторитетніших фестивалів документального кіно у світі — IDFA в Амстердамі. Світові медіа, зокрема Variety та Screen Daily, вже випустили схвальні рецензії, а ми представляємо український трейлер «Фото на пам’ять» та докладніше розповідаємо про стрічку
«Вибудовуючи фільм навколо трьох поколінь жінок у своїй родині, Черних переносить нас до щоденного досвіду українців сьогодні. Режисерка не цурається спроб побудувати кінематографічний світ із крихкими елементами. Сміливість і оригінальність підходу відкриває набагато ширше бачення світу. Ось що ставить такі фільми, як “Фото на пам’ять”, у серце IDFA», — прокоментував художній керівник IDFA Орва Нірабіа.
Ольга Черних почала знімати «Фото на пам’ять» восени 2019 року, коли випадково знайшла у мами на роботі, на кафедрі патологічної анатомії (у сім’ї режисерки, до речі, — всі медики, крім неї самої), стару 70-кілограмову фотокамеру і вирішила її відреставрувати. Хоча ідея зняти історію про силу і важливість памʼяті з’явилась у режисерки задовго до цього.
«Фільм сильно змінився від початку роботи, — розповідає в коментарі DTF Magazine Ольга. — Після повномасштабного вторгнення я переосмислила підхід до сторітелінгу та до візуальної мови. Проте два перших роки розробки проєкту і знімання були надважливими, і у фільмі є кадри з усіх знімальних років, навіть з першого знімального дня». Фінальний монтаж Черних завершила у серпні 2023 року.
Кадри з фільму «Фото на пам’ять»
Основна особливість «Фото на пам’ять» — в оповіданні, «побудованому через асоціативно-емоційний монтаж із різноманітними візуальними нашаруваннями та тісною взаємодією зображення із її власною закадровою розповіддю режисерки».
«Ми створюємо реальність, в якій змішані час і простір, є занурення і відчуття сну та спогадів, в яких перебувають герої фільму, а з ними й глядач. Але при цьому фільм має чітку структуру та історію, всі сюжетні лінії мають свій ритм, розвиток і фінал».
Фільм зосереджується на особистій історії Ольги та її сім’ї, але вона не боїться такої відвертості, бо переконана, що відвертіше і персональніше говорити, то більш універсальною стає історія: «У документальному кіно мене завжди цікавить місце автора та його присутність. Якщо ми знімаємо і показуємо чиєсь життя, то маємо бути готові так само розповідати й про себе. Отже, для мене було важливим не ховатись за іншими героями фільму. А взагалі, мені здається, нам дуже не вистачає чесних фільмів, сміливих саме своєю відвертістю і щирістю».
Кадри з фільму «Фото на пам’ять»
Одна з героїнь фільму, бабуся Ольги, наразі перебуває в окупованому росіянами Донецьку. Востаннє режисерка бачилася з нею 2021 року і з того часу підтримує зв’язок з нею лише онлайн. Спеціально для фільму Черних організовувала спільні дзвінки з мамою та бабусею. Ольга вважає, що серед їхніх спільних сімейних рис — віра у світле майбутнє та непокірність обставинам, хоч кожна і реагує на них та життєві зміни по-різному, «обираючи власний шлях їх подолання».
Прем’єра «Фото на пам’ять» відбулася 8 листопада 2023 на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA). Це уперше українська картина стала фільмом-відкриттям IDFA, одного з провідних фестивалів документального кіно, який триватиме до 19 листопада.
«Фото на пам’ять» також бере участь у конкурсній програмі — Envision. У цьому конкурсі змагаються «12 незрівнянних фільмів, кожен із яких захоплює стилістично, оскільки далекоглядні режисери вже створюють нові кінематографічні мови».
Це картини, що не дотримуються звичної структури документального кіно й зосереджуються на особистих історіях своїх режисерів та їхньому суб’єктивному сприйнятті світу.
