Війна крізь призму трьох поколінь. Представляємо трейлер документального фільму «Фото на памʼять»
/2880x/filters:format(webp)/p/4/7f/68d7feaeae39d9a77104c773282e37f4.webp "a-picture-to-remember-cover-dtf-magazine")
«Фото на пам'ять» Ольги Черних, зняте у копродукції України, Німеччини та Франції, — фільм-колаж і погляд на війну через призму трьох поколінь жінок в сім’ї режисерки. Головні героїні стрічки — сама Черних, її мама та бабуся, яка досі залишається в окупованому росіянами Донецьку. Це ще й перший український фільм, який обрали для відкриття одного із найавторитетніших фестивалів документального кіно у світі — IDFA в Амстердамі. Світові медіа, зокрема Variety та Screen Daily, вже випустили схвальні рецензії, а ми представляємо український трейлер «Фото на пам'ять» та докладніше розповідаємо про стрічку
«Вибудовуючи фільм навколо трьох поколінь жінок у своїй родині, Черних переносить нас до щоденного досвіду українців сьогодні. Режисерка не цурається спроб побудувати кінематографічний світ із крихкими елементами. Сміливість і оригінальність підходу відкриває набагато ширше бачення світу. Ось що ставить такі фільми, як "Фото на пам'ять", у серце IDFA», — прокоментував художній керівник IDFA Орва Нірабіа.
Ольга Черних почала знімати «Фото на пам'ять» восени 2019 року, коли випадково знайшла у мами на роботі, на кафедрі патологічної анатомії (у сім'ї режисерки, до речі, — всі медики, крім неї самої), стару 70-кілограмову фотокамеру і вирішила її відреставрувати. Хоча ідея зняти історію про силу і важливість памʼяті з’явилась у режисерки задовго до цього.
«Фільм сильно змінився від початку роботи, — розповідає в коментарі DTF Magazine Ольга. — Після повномасштабного вторгнення я переосмислила підхід до сторітелінгу та до візуальної мови. Проте два перших роки розробки проєкту і знімання були надважливими, і у фільмі є кадри з усіх знімальних років, навіть з першого знімального дня». Фінальний монтаж Черних завершила у серпні 2023 року.
Кадри з фільму «Фото на пам'ять»
Основна особливість «Фото на пам'ять» — в оповіданні, «побудованому через асоціативно-емоційний монтаж із різноманітними візуальними нашаруваннями та тісною взаємодією зображення із її власною закадровою розповіддю режисерки».
«Ми створюємо реальність, в якій змішані час і простір, є занурення і відчуття сну та спогадів, в яких перебувають герої фільму, а з ними й глядач. Але при цьому фільм має чітку структуру та історію, всі сюжетні лінії мають свій ритм, розвиток і фінал».
Фільм зосереджується на особистій історії Ольги та її сім’ї, але вона не боїться такої відвертості, бо переконана, що відвертіше і персональніше говорити, то більш універсальною стає історія: «У документальному кіно мене завжди цікавить місце автора та його присутність. Якщо ми знімаємо і показуємо чиєсь життя, то маємо бути готові так само розповідати й про себе. Отже, для мене було важливим не ховатись за іншими героями фільму. А взагалі, мені здається, нам дуже не вистачає чесних фільмів, сміливих саме своєю відвертістю і щирістю».
Кадри з фільму «Фото на пам'ять»
Одна з героїнь фільму, бабуся Ольги, наразі перебуває в окупованому росіянами Донецьку. Востаннє режисерка бачилася з нею 2021 року і з того часу підтримує зв'язок з нею лише онлайн. Спеціально для фільму Черних організовувала спільні дзвінки з мамою та бабусею. Ольга вважає, що серед їхніх спільних сімейних рис — віра у світле майбутнє та непокірність обставинам, хоч кожна і реагує на них та життєві зміни по-різному, «обираючи власний шлях їх подолання».
Прем'єра «Фото на пам'ять» відбулася 8 листопада 2023 на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA). Це уперше українська картина стала фільмом-відкриттям IDFA, одного з провідних фестивалів документального кіно, який триватиме до 19 листопада.
«Фото на пам'ять» також бере участь у конкурсній програмі — Envision. У цьому конкурсі змагаються «12 незрівнянних фільмів, кожен із яких захоплює стилістично, оскільки далекоглядні режисери вже створюють нові кінематографічні мови».
Це картини, що не дотримуються звичної структури документального кіно й зосереджуються на особистих історіях своїх режисерів та їхньому суб'єктивному сприйнятті світу.
/1456x1040/filters:format(webp)/p/9/88/615ce45e352042ccbacdd7025d63f889.webp "unight-cover-dtf-magazine")
/1456x1040/filters:format(webp)/p/6/73/b69b6662c61bc63e2f75968585869736.webp "tserkovnij-reshat-cover-dtf-magazine")
/1456x1040/filters:format(webp)/p/7/be/f94a5869df09ae7987ef551d57085be7.webp "evildoesnotexist-cover-dtf-magazine")
/1456x1040/filters:format(webp)/p/a/30/afcdb4acdd399eee810b95859e98a30a.webp "jameson-cover-razon-dtf-magazine")
/1456x1040/filters:format(webp)/p/1/ee/9360bff9216e9851c5f9a0897176cee1.webp "lilyuziya-tykhoyi-nochi-olha-chernykh-intervyu-cover-dtf-magazine1")
/1456x1040/filters:format(webp)/p/a/43/34741bf3c1d4ffe419f8f5354191943a.webp "meet-rezhyser-hlib-feldman-another-day-in-the-metal-box-cover-dtf-magazine2")
/1456x1040/filters:format(webp)/p/e/ec/e391dc40338ee490523b4d7e1e33bece.webp "sunflower-boys-cover-dtf-magazine")
