Одне з найстаріших та найавторитетніших видань США The Atlantic, опублікувало добірку з девʼяти українських фільмів та одного серіалу, «які показують за що борються українці». За підбірку відповідав історик та дослідник Джошуа Фьост, автор книг «Українське кіно: приналежність та ідентичність під час радянської відлиги» та «Сергій Параджанов: Тіні забутих предків». До списку потрапили фільми різного періоду — від Олександра Довженка, якого автор матеріалу називає «батьком українського кіно» й до покоління молодих режисерів, «які подорослішали під час Майдану у 2014 році»
«Земля» (1930), режисер Олександр Довженко
«З “Землі” починається українське кіно. Довженко, одна з ключових фігур радянського авангарду спільно з Сергієм Ейзенштейном, Всеволодом Пудовкіним та Дзиґою Вертовим, розповідає історію колективізації українських селян. Режисер засуджував політику Сталіна за насильство та відбирання власності у селян, але використав її як наратив для обрамлення серії замальовок про життя в українському селі.
Окрім розповіді про боротьбу заможних селян проти колективізації, фільм демонструє красу природи України та унікальні риси її фольклору. Стрічка Довженка задала тон українському кінематографу, зосередившись селянах та сільській місцевості, як одній з емблем нації».
Дивитися: Soviet Movies Online
«За двома зайцями» (1961), Віктор Іванов
«Хоча найвизначніші українські фільми минулого століття зосереджені на селі, “За двома зайцями” — одна із небагатьох стрічок, які досліджують Київ як полікультурний та багатомовний міський простір. Дія розгортається на початку 20-го століття і зосереджується на чарівному шахраєві, який залицяється до двох дівчат одночасно.
Кияни обожнюють фільм Іванова, у центрі української столиці навіть встановили пам’ятник його героям й деякі пари фотографуються на його фоні перед одруженням. На відміну від більшості фільмів у цьому списку, “За двома зайцями” — це радше явище поп-культури, ніж твір високого кінематографічного мистецтва».
Дивитися: Soviet Movies Online
«Тіні забутих предків» (1965), Сергій Параджанов
«“Тіні забутих предків” вважається найкращим українським фільмом за результатами опитування критиків Національного центру Олександра Довженка “Топ-100 українських фільмів”. На перший погляд, фільм Параджанова — проста і позачасова історія кохання, варіація на тему “Ромео і Джульєтти”, який вирізняється тим, що його дія відбувається на українсько-румунському кордоні в Карпатах. Стрічка розповідає про рідну культуру та музику гуцулів, ізольованого гірського племені пастухів (у масовці знімалися реальні члени місцевої громади).
“Тіні забутих предків” викликали великий інтерес до Карпат як до простору, який утверджував українську культурну відмінність, зокрема від росіян. Під час київської прем’єри фільму 1965 року український літературознавець Іван Дзюба (який помер за два дні до повномасштабного вторгнення росії в Україну) вийшов на сцену, щоб засудити радянську політику русифікації, а у центрі Києва почалися масові заворушення».
Дивитися: Eastern European Movies
«Камінний хрест» (1968), Леонід Осика
«“Камінний хрест” Осики — тихий мінімалістичний фільм, який розповідає про бідну селянську родину кінця 19 століття в Галичині на Західній Україні. Голова сімʼї Іван Дідух вирішує перевезти свою родину до Канади — звичний крок для галицьких селян того часу. Більша частина фільму відбувається під час вечірки, яку сім’я Дідухів влаштовує перед від’їздом.
Яскрава чорно-біла образність Осики знаходить рівновагу між відчаєм головного героя від необхідності покинути рідний край, радісними піснями та пишними народними костюмами жителів села. Як і багато українських фільмів 1960-х років, “Камінний хрест” працює як алегорія знищення українського селянства від кінця 19 століття до Голодомору 1932–1933 років, коли Сталін спровокував масовий голод, що вбив мільйони українців. Позаяк фільм знято за радянських часів, Осика лише натякає на це, зосереджуючи камеру на безплідному та непродуктивному ландшафті».
Дивитися: Eastern European Movies, Amazon Prime Video
«Пропала грамота» (1972), Борис Івченко
«Дія цього історичного фільму, знятого за книжкою українських казок Миколи Гоголя, відбувається в середині 18 століття. Фільм Івченка розповідає про авантюри двох козаків — посланого передати грамоту від гетьмана (керівник козацької держави в Східній Україні) російській імператриці та його випадкового супутника.
Козак Василь втрачає грамоту, яку дружина зашила йому в шапку, і на шляху до Росії переживає сутички зі злими бісами. Фільм насичений фольклорними мотивами, які висміюють росіян. Комуністична партія не дозволила цій стрічці потрапити до кінотеатрів, апелюючи до того, що “Пропала грамота” має “елементи ностальгії за українською козацькою старовиною”».
Дивитися: Amazon Prime Video
«Поводир» (2015), Олесь Санін
«Багато українських фільмів, знятих після розпаду Радянського Союзу, досліджували долю України за правління Сталіна, але жоден не зробив це так добре, як “Поводир” Саніна. У фільмі йдеться про американського комуніста та його сина, які сповнені ідеалізму їдуть до СРСР у 1930-х роках і створюють сім’ю з місцевою жінкою. Чоловіка і жінку врешті вбивають, але сина рятує один зі сліпих музикантів, відомих як кобзарі, а малий натомість стає його провідником.
Кобзар — ключова фігура української народної культури, це сліпий музикант, який грає на великому лютнеподібному інструменті — бандурі. Багатьох з них розстріляли у 1930-х роках через зв’язок із дорадянським українським націоналізмом. “Поводир” — це перший великий фільм, що досліджує цю втрачену культуру, яка колись зазнала важких переслідувань».
Дивитися: Soviet Movies Online
«Майдан» (2014), Сергій Лозниця
«Хоча про Євромайдан у 2013-2014 роках зняли кілька документальних фільмів, стрічка Лозниці виділяється підходом “муха на стіні”. У той час як інші документальні фільми підходять до подій з точки зору героїзму, “Майдан” дивиться на них більш буденно, фіксуючи людей, які їдять у кафетеріях, лікують поранених в імпровізованих лікарнях або просто сидять, намагаючись зрозуміти, що відбувається.
По суті, це фільм про киян, які переживають революцію. Стрічка показує багатомовну природу Києва, а також те, як політичні ідеї народжуються та трансформуються через події на місцях. Фільм — гіперспецифічний за своєю тематикою, але водночас універсальний документ успішного руху за повалення репресивного уряду».
Дивитися: Apple TV
«Слуга народу» (2015-2019), Олексій Кірющенко
«Це не фільм, а серіал, але ця робота є надто важливою, щоб виключити її зі списку. В одному з найпопулярніших після Євромайдану телевізійних шоу в Україні “Слуга народу” головну роль виконав нинішній президент Володимир Зеленський. Він зіграв київського вчителя історії, який стає президентом країни.
Цей сітком дав старт президентській кампанії самого Зеленського, у фіналі якої він обійшов Петра Порошенка і став поточним лідером України воєнного часу. Багато в чому платформа президента Зеленського спирається на теми, про які говорять у цьому телешоу, як-от боротьба з корупцією та війна з росією. Водночас серіал показує київські реалії — крихітні квартири, в яких проживає більшість українців зі своїми великими сім’ями, а також переповнені, але масштабні простори столиці».
Дивитися: Netflix, Soviet Movies Online та YouTube
«Українські шерифи» (2015), Роман Бондарчук
«Дія цього документального фільму відбувається у селі Стара Збур’ївка в дельті Дніпра на північ від Криму. Режисер Бондарчук зосереджується на повсякденному житті під час російської анексії півострова у 2014 році та підтримуваного росією сепаратистського руху на Донбасі.
Героями стрічки стали двоє звичайних громадян економічно депресивної громади, які працюють шерифами. Ця трагікомедійна етнографічна робота досліджує сучасну сільську Україну та те, як “маленькі рибки у великому ставку” борються з великими геополітичними подіями, що відбуваються поруч. Фільм показує, як функціонує український патріотизм у мовно та етнічно змішаному селі».
Дивитися: Amazon Prime Video
«Донбас» (2018), Сергій Лозниця
«Ще один фільм від Сергія Лозниці у цьому списку. Ця стрічка — серія нарисів із сепаратистських регіонів України. Лозниця черпав натхнення, а в деяких випадках прямо цитував аматорські відео, зняті в підтримуваних росією республіках.
В одній сцені молоді головорізи разом зі старшою жінкою бʼють полоненого українського солдата, в іншій — п’яний повстанський солдат одружується, а після яскраво прикрашена весільна каплиця занурюється в насильство і хаос. Хоча деякі російські кінокритики засуджували фільм як снобістське знищення культури Донбасу робітничого класу, Лозниця розглядає цю частину східної України як окремий етнокультурний простір, який не є ні українським, ні російським».
Дивитися: Eastern European Movies
18 березня члени Правління та Наглядова Рада виключили Сергія Лозницю («Донбас», «Майдан») з Української кіноакадемії через відсутність національної ідентичності.
19 березня режисер прокоментував виключення з Кіноакадемії, а 27 лютого опублікував допис, в якому назвав війну росії з Україною «самогубством і божевільним вчинком», додавши, що вона «неминуче призведе до краху злочинного російського режиму».
І ще 10 знакових фільмів сучасної України
У цій підбірці ми розповідаємо про 10 фільмів, які, на наш погляд, займають важливе місце в історії сучасного українського кіно і вразили не лише локального глядача, але й міжнародну аудиторію.
