Названі 100 найкращих українських фільмів в історії кіно. Знайомимо з першою десяткою

Довженко-Центр представив на Книжковому Арсеналі рейтинг зі 100 найкращих фільмів українського кінематографу. Туди потрапили як роботи класиків Олександра Довженка чи Кіри Муратової, так і сучасне українське кіно, що встигли відзначити в Каннах та Венеції. З повним рейтингом можна ознайомитися на сайті Довженко-Центру. DTF Magazine знайомить з першою десяткою рейтингу

В опитуванні взяли участь 70 кіноекспертів, зокрема члени Спілки кінокритиків України. 

«Опитування з визначення найкращих фільмів українського кіно — це спроба нарешті сформувати канон того, чим є і чим було українське кіно протягом понад ста років свого існування, — розповідає керівник кіноархіву Довженко-Центру Олександр Телюк. — Фактично це список стрічок, рекомендованих до перегляду всім, хто цікавиться українським кінематографом». 

За словами Олександра, орієнтиром рейтингу були списки найкращих фільмів в історії усього світового кіно, які вже майже 70 років формує Британський кіноінститут (BFI).

Тепер сім фільмів з рейтингу покажуть на Одеському кінофестивалі з 14 до 21 серпня. Програма отримала назву «Незалежні» і складатиметься з картин, знятих після 1991 року.

10. «Вавилон ХХ» (1979)

реж. Іван Миколайчук

Режисерський дебют Івана Миколайчука та екранізація роману Василя Земляка про перші роки колективізації «Лебедина зграя». Дія відбувається в 1920-ті роки у подільському селі Вавилон, а в центрі сюжету одразу кілька мешканців: моряк Синиця, що прагне побудувати в селі перший комуністичний осередок; Брати Данько і Лук’ян, які мають намір знайти собі дружин; красуня Мальва, що поховала хворого чоловіка і опинилась на роздоріжжі, та сільський філософ Фабіан як сторонній спостерігач. Картину свого часу називали справжньою романтико-поетичною народною кінобувальщиною. 

9. «Довгі проводи» (1971)

реж. Кіра Муратова

Фільм Кіри Муратової, після виходу якого режисерці заборонили знімати та позбавили диплому ВДІКУ. Це трагікомедія про сепарацію та непрості стосунки сина з матір’ю. Хлопець Саша живе з мамою, яка аж надто його виховує та опікується навіть попри те, що син вже дорослий. Після літніх канікул юнак повертається від батька, з яким він їздив у археологічну експедицію, з твердим наміром перебратися жити до нього в Новосибірськ. Матір випадково дізнається про плани Саши і намагається різними не зовсім етичними способами його втримати. 

8. «Білий птах з чорною ознакою» (1970)

реж. Юрій Іллєнко

Фільм Юрія Іллєнко у співавторстві з актором Іваном Миколайчуком. Це портрет закритої гуцулької спільноти на зламі епох. Дія відбувається в період з 1937 по 1947 рік на Буковині, поблизу кордону з Румунією. Головні герої — гуцульська родина Дзвонарів. Троє старших синів — Петро, Орест і Георгій — разом з батьком грають в невеличкому оркестрі. Бідність сім’ї змушує синів піти в батраки до «господарів». Хлопці кохають одну на трьох дівчину, Дану — дочку місцевого священика. На фоні чуток про прихід радянської владу і війну, розгортається особиста трагедія родини.

7. «Польоти уві сні та наяву» (1982)

реж. Роман Балаян

Культова трагікомедія Романа Балаяна про кризу середнього віку і супротив моралізаторському побуту пізнього «брєжнєвізму». Фільм розповідає про інженера архітектурного бюро Сергія, який напередодні свого 40-річчя відчайдушно чіпляється за молодість. Це історія про три дні безцільних блукань та спроб головного героя прийняти факт зрілості. Картину не раз цензурували, називаючи антирадянською. Проте у «Польотів» була успішна міжнародна прем’єра на Каннському кінофестивалі та в Нью-Йорку на Тижні радянського кіно.

6. «Астенічний синдром» (1989)

реж. Кіра Муратова

Картина, що принесла Кірі Муратовій міжнародну славу і «Срібного ведмедя» Берлінале. Це кіно про радянську дійсність напередодні хвилі політичних революцій та про руйнацію ілюзій і шок від зустрічі з реальністю. В цьому типово експресивному та водночас маргінальному фільмі Муратової вперше в історії радянського кіно звучить мат. «Астенічний синдром складається з двох частин» — кольорової та чорно-білої. Перша частина розповідає про жінку в депресії, що поховала чоловіка. Згодом перша частина плавно перетікає у другу в найкращих традиціях постмодернізму, де головний герой — шкільний вчитель. Він потерпає від астенічного синдрому — раптового сну у найбільш несподіваних місцях.

5. «Камінний хрест» (1968)

реж. Леонід Осика

Фільм Леоніда Осики — знакового представника «українського поетичного» у трійці авторів разом з Сергієм Параджановим та Юрієм Іллєнко. В картині об’єднані одразу дві новели Василя Стефаника «Камінний хрест» та «Злодій». За сюжетом напередодні еміграції селянин Іван Дідуха ловить крадія у своєму домі. Хазяїн влаштовує йому нічний суд, який матиме для злодія несподіваний фінал. Друга частина фільму більше зосереджується на прощанні Івана з рідною землею і його від’їзді як метафорі смерті.

4.«Плем’я» (2014)

реж. Мирослав Слабошпицкий

Призер «Тижня критики» в Каннах і один з найбільш обговорюваних фільмів в новітній історії українського кіно. Драма Слабошпицького — це історія, повністю розказана мовою жестів, в ній немає реплік, адже дія відбувається в інтернаті для людей з вадами слуху. Головний герой — хлопець на ім’я Сергій. Підліток потрапляє до інтернату і знайомиться з представниками кримінальної організації «Плем’я». Згодом Сергій стає частиною банди і сутенером місцевої вихованки Ані. Хлопець закохується в дівчину, намагаючись врятувати її від подальшого секс-рабства.

3. «Людина з кіноапаратом» (1930)

реж. Дзиґа Вертов

Шедевр кіноавангарду та фільм, що входить до десятки найзнаковіших документальних робіт в історії світового кіно за версією Total Film. «Людина з кіноапаратом» — це хроніка одного дня з життя мегаполісу — Одеси, Харкова та Києва доби непу. Фільм знімали без чіткого сценарію, реплік та інтертитрів з ціллю випрацювати свою мову кіно, відокремлену від мови театру та літератури. «Людина з кіноапаратом» видатна своїми операторськими і монтажними прийомами, що зробили її посібником для наступного покоління кінематографістів.

2. «Земля» (1930)

реж. Олександр Довженко

Картина колективізації кінця 20-х, історія створення перших колгоспних комун та зображення класової ворожнечі у фільмі, що прославив Олександра Довженка на весь світ. «Земля» досить довго була заборонена владою. В 1958 році на міжнародному референдумі кінокритиків у Брюсселі цей фільм визнали одним із 12-ти найвизначніших здобутків світового кінематографа. Український прокат повної версії фільму відбувся лише в 1970 році.

1. «Тіні забутих предків» (1964)

реж. Сергій Параджанов

Екранізація повісті Михайла Коцюбинського, яка стала ключовим фільмом у творчості Сергія Параджанова та дала старт українському «поетичному» кіно в середині 60-х. В центрі сюжету два гуцульські роди, та їхні діти, Іван і Марічка, що закохуються один у одного. Вже будучи дорослим, Іван змушений йти на заробітки, а Марічка обіцяє його чекати. Згодом дівчина гине, а Іван не знаходить собі спокою без коханої. Головний герой одружується на вродливій Палагні, але дух Марічки його не полишає.

Дивитись повний список

Читайте також:


Следите за DTF Magazine в Facebook, Instagram, Twitter и Telegram

Дизайн партнер — crevv.com
Разработка сайта — DTF Magazine/don't Take Fake