DTF Magazine запускає рубрику, присвячену тому, як мистецтво зображує війни. Ми проситимемо українських артистів, мистецтвознавців, арт-критиків та галеристів розповісти лише про одну роботу, яку вони особисто вважають найсильнішим та найяскравішим антивоєнними висловлюваннями.
У першому випуску експертка з мистецтва XIX—XXI століть Катя Тейлор та її вибір — «Герніка» Пабло Пікассо
«Герніка» Пабло Пікассо | Полотно, Олія. Розмір — 349 × 776 см
Яка робота на антивоєнну тематику вас найбільше вразила?
Думаю, що це «Герніка» Пікассо. Напевно, найвідоміша робота адресована війні. Й невипадково. Коли бачиш її наживо, то розумієш чому.
Вона вас вразила одразу чи свою роль зіграв час та контекст?
Спочатку контекст. Вивчаючи історію мистецтва в коледжі, що невіддільно пов’язана з історією людства, я побачила «Герніку». І спробувала розібратися, чому ж ця робота велична.
Це величезне чорно-біле полотно (розміром 3,49 × 7,76 м. — Прим. DTF Magazine) вражає уяву. Пікассо інтерпретує жахіття війни через дефрагментацію тіла, роздробленість сюжету, «незграбність» облич і тіл своїх героїв. Тільки зараз я розумію, що він не перебільшував емоції. Після всього, що ми пережили в Бучі та Ірпені, Маріуполі та Бородянці — це те, як реально ми почуваємося.
Який виклик або перспективу ви бачите у цій роботі?
Я думаю, що художнє зображення покликане дістати суть з обставин. Тобто не просто їх показати, а зібрати в цю посудину емоції, почуття та викликати реакцію. Щоб глядач, який дивиться на зображення, міг розкодувати ребус, створений художником. Розпакувати все, що було автором утрамбовано.
Мені також здається, тут є сильне послання художникам — продовжуйте робити те, що вмієте найкраще. Фіксуйте те, що відбувається, пропускайте це через себе. Адже людям потрібні не лише факти про війну. У них всередині відбувається боротьба почуттів та емоцій, з якими неможливо впоратися. Мистецтво допомагає зрозуміти себе, знайти відгук. Художня робота може бути терапевтичною, інколи ж допомагає розглянути суть.
Що у цій роботі вказує на її антивоєнний меседж?
«Герніка», як мені здається, — це загалом антивоєнний плакат, імідж, який демонструє жахіття війни. Важливо сказати, що зображення було знаковим ще й тому, що воно стало передчуттям, попередженням про те, що чекало на всю Європу у Другій світовій війні. Але звичайно одна картина не могла вплинути на результат. Сила мистецтва зокрема в тому, що художники стоять на горизонті подій, бачать їх із боку та першими реагують на них.
Наскільки важливий історичний контекст «Герніки» для сьогодення? Тобто, що точно має знати глядач для кращого розуміння цієї роботи?
«Герніка» стала символом руйнівної трагедії не лише у рідному місті Пікассо, а й у всій Другій світовій війні та всіх війнах після неї, включно з нашою.
Робота написана як реакція на бомбардування в Герніці в 1937 році — рідному місті Пікассо, під час громадянської війни в Іспанії, яку розв’язав Франсіско Франко. У цей час готувалася Міжнародна виставка в Парижі, де Пікассо мав представити проект. Але після того, що сталося в Герніці, все втратило сенс і він зрозумів, що повинен зробити публічне висловлювання, яке побачить увесь світ.
Це єдина робота у художника на антивоєнну тему?
Пікассо має цілий цикл робіт, присвячений героям, яких ми бачимо в «Герніці» Тобто витвір не народився нізвідки. Він формувався, а образи героїв заточувалися. Наприклад, упродовж тридцятих років у різних витворах ми бачимо мінотавра, жінку, коня. Ці образи повторюються, але постають у різних ролях. «Мандрують» його сюжетами і врешті-решт зустрічаються з війною.
Який вплив спровокувала ця робота в мистецтві? І чи вийшла вона за межі галерей/мистецького світу?
Вона стала символом жахів та руйнівної сили війни. Але в професійних колах до неї ставилися по-різному, перш ніж вона отримала гідне місце в Національному музеї «Центр мистецтв імені королеви Софії» в Мадриді. Зокрема багато критикували за відсутність образотворчості, грубість, емблеми війни, а не її інтерпретацію. Говорили, що це найгірше, що створив Пікассо. Але врешті-решт дійшли думки, що твір важливий не тільки як документ, свідчення часу, а й як сильне художнє висловлювання, яке не залишає байдужим нікого, хто опиняється перед ним.
