Карантинного 2020-го у Львові створюють формацію Neutral, що за рік затвердилася як головна квір-вечірка міста, якщо не регіону — з електронною музикою, перформансами, відвертими костюмами, заклеєними камерами й openminded-аудиторією. Провівши шість вечірок і відсвяткувавши річницю, Neutral уперше виїжджає за межі Львова й готує 11 вересня шоукейс в одеському клубі «ЦЕХ 33».
Уляна Калуш на прохання DTF Magazine поговорила із засновниками формації Данилом Качмарським і Степаном Германом про стереотипи щодо Львова, спроби побудувати в місті безпечний простір для ЛГБТКІ+ й службу в АТО одного з організаторів
— Львів позиціонується як культурний центр України — музеї, архітектура, історія. Проте ніколи не асоціювався з квіром. Як ваші вечірки стали можливими у достатньо консервативному Львові?
Степан: На початку в нас не було планів робити ЛГБТКІ+ вечірку й розвивати квір-сцену, насамперед ми хотіли організувати тусовку.
Данило: Так, усе почалося з того, що Стьопа був в АТО, а я працював у магазині туристичного спорядження й сидів по 10 год на зміні. Ми тоді часто обговорювали різні заходи, і якось він сказав: «Зробімо тусовку!». Я спочатку відмовився: «Ні, яка тусовка?! Що ми там зробимо?!». Та потім сидів удома й подумав, що варто ризикнути. Я знайшов потенційне приміщення, скинув Стьопі фото, і тоді ми стали активно готувати дебютну вечірку. Це було 16 травня, фактично від початку підготовки до зреалізування ми витратили два місяці.
— Перша локація була на Заводській, 31 (за цією адресою розташоване велике закинуте приміщення, яке тепер використовують для проведення вечірок. — Прим. DTF Magazine)?
Данило: Це взагалі окрема історія. Спочатку в нас були наполеонівські плани: ми хотіли зробити велику вечірку в приміщенні на 500 кв. м, покликати Black Box. Потім порахували бюджет і вирішили, що не можемо це зреалізувати.
Степан: На той момент ми готові були вкласти 50 тис. грн, а на таку масштабну вечірку треба було не менше ніж 200 тис. грн.
Данило: Ми вирішили, що це нерозумно, і стали розглядати інші варіанти. Я не дуже хотів змінювати локацію, проте на Заводській приміщення здають «під ключ», і воно здебільшого вже готове до події.
Степан: Плюс був карантин, тому якби ми зібралися в новому приміщенні, то до нас 100% приїхала б поліція.
Данило: Так, важливо сказати, що ми планували все у розпал карантину й спробували зробити ставку на те, що до серпня 2020-го все закінчиться. Хоча цього не сталося, але ми не відмовилися від своїх планів.
Степан: Того дня нам дуже пощастило, оскільки під час сету S.A. Tweeman на завод приїхала поліція, але пішла закривати іншу вечірку, яка була за 100 м від нас.
— Ви стали розбудовувати власне ком’юніті з першої події. Які заходи, фестивалі, формації брали за приклад?
Степан: Як я вже сказав, спочатку не було установки робити орієнтацію на квір. Проте згодом, після численних обговорень, ми зрозуміли, що треба розвивати цю нішу.
Данило: У мене відразу визріла ідея зробити квір-орієнтовану вечірку, адже я сам тяжію до цієї теми, тому хотілося щось зобразити ідейно. Так зорі склалися, що вдалося поєднати приємне з корисним. Великим натхненням для нас стали київські проєкти: Veselka та події клубу ∄. В організації ми часто брали за приклад ці дві формації.
— На вечірках ви обіцяєте safe space для відвідувачів. Як вам вдається контролювати рівень толерантності під час події?
Данило: Почнімо з того, що зазвичай у нас все спокійно минає, на вечірках не буває якихось ексцесів, крім того, ми наймаємо багато охорони й з першої вечірки брифуємо їх, як слід поводитися з гостями.
Степан: Пам’ятаю, на першій вечірці в охороні були праві хлопці, але ми про це не знали.
Данило: Загалом вони виконали свою роботу, усе минуло спокійно. Проте коли ми дізналися, що вони праві, то вирішили більше не працювати з ними — від гріха якомога далі. У нас ніколи не було проблем з націоналістичними угрупованнями, хоча Львів патріотично налаштоване місто. Я гадаю, що певною мірою це стереотип. Ми ще з таким не стикалися, але ще не вечір і рано чи пізно нам доведеться вести діалог з радикальними групами. Скажу так: поки що в нас було шість вечірок і ніяких конфліктів.
— Я була на першій і передостанній вечірках і можу сказати про помітний прогрес у розвитку аудиторії. За короткий період ви набрали пул прихильників, і він зростає. Який фідбек ви отримуєте від аудиторії?
Данило: Слід сказати, що у Львові дуже мало рейв-аудиторії, на вечірках збирається щонайбільше 300 людей, і з них ніхто до кінця не розуміє, що таке квір. Перші заходи були ознайомчі, ми стали будувати довірливі, толерантні зв’язки. З кожною вечіркою з’являлося дедалі більше людей, що були схожі на нашу цільову аудиторію.
Степан: На одній з вечірок підійшов чоловік і сказав, мовляв, узагалі не знав, що у Львові щось таке є. Розповів, що в нього багато друзів, які цим цікавляться, і що тепер вони до нас ходитимуть. З’являється чимало нових людей, частина з рейверської аудиторії, а інша — квір-тусовка.
Данило: Пам’ятаю першу вечірку, тоді я почув багато теплих слів.
Степан: Так, з першої вечірки було найбільше позитивного фідбеку.
Данило: Передостання подія 1408 — це шалена вечірка з найвищою концентрацією цікаво й відверто вдягнутих людей. До нас прийшло трохи менше ніж 250 осіб, що є найнижчою загальною кількістю відвідувачів, проте які це були люди! Шестеро дістали запрошення на нашу вечірку за найкращий образ, плануємо зробити це традицією і сподіваємося таким чином заохочувати все більше людей виряджатися на вечірки як на свято.
На Neutral Special 1408 ми також провели wax play і шибарі-перформанси від Territory of Sensuality, людям дуже сподобалося! Атмосфери додавало правило no photo: розпочався перформанс, я поставив трек Marco Shuttle, а люди просто стояли навколо й спостерігали. Ніхто не тримав телефонів у руках, ми всі немов перебували в іншому світі.
Опісля навіть з’явилися охочі спробувати себе в ролі шибарі-моделі — завдяки нашим майстрам це вдалося зреалізувати безпосередньо на вечірці. У нас було багато гостей з різних міст України й з-за кордону, ми дістали купу позитивного фідбеку. Звісно, нам ще є над чим працювати, і ми з кожною вечіркою відкриваємо нові грані й підсилюємо наявні. Хочу дуже подякувати всім причетним!
Степан: Мене на минулій вечірці не було, тому можу сказати лише те, що чув від людей і від Дані. Було багато позитивного фідбеку з меседжем, як бракувало такого формату в місті. Діджеї Mays і S. A. Teeman теж залишилися задоволені заходом.
— За якими критеріями ви вибираєте артистів і як інтегруєте квір-мистецтво у вечірки?
Данило: У нас поки що не так багато досвіду співпраці з перформерами, першими були Kinder Limo з презентацією синглу Rainbow. Це одна з небагатьох небінарних персон у Львові, і ми подумали, що було б непогано заколабитися, тому запропонували їм виступити. Крім того, на NEUTRAL 3001 ми організували виставку фото, надрукували п’ять-шість великоформатних фотографій Семена Кучвари й представили в себе на вечірках.
Під час передостанньої вечірки 1408 одразу провели два перформанси — від Territory of Sensuality та Lion Kink. Вони прихильники БДСМ, шибарі, крім того, влаштовують свої камерні закриті події.
Степан: Ми вирішили підкріпити настрій дрескоду перформансами, тому була окрема сесія — обкапування воском і бандаж шибарі.
— Чого очікувати відвідувачам під час шоукейсу в Одесі?
Степан: Насамперед можна чекати на заряд енергії від наших резидентів і свіже ранкове звучання від локальних артистів Primitive Conflict, які традиційно закриватимуть вечірку. Ми завжди багато уваги приділяємо світлу, ця подія не стане винятком, спецефекти однозначно доповнюють атмосферу. І що також важливо, там буде наш фейс-контроль, тому одеситам варто підготувати образи.
Також ми заклеюватимемо камери, сподіваємося на чесність аудиторії, яка не нехтуватиме цим правилом і забуде про свої смартфони на цю ніч, а охорона за тим стежитиме. Тому основна надія — передати одеській публіці атмосферу, яку ми завжди стараємося підтримувати й розвивати у Львові.
— Яким ви бачите розвиток проєкту?
Данило: Ми зі Стьопою планували шоукейс у клубі Crest, але він закрився, тож ця ідея накрилася. Проте рано чи пізно ми плануємо організувати подію в столиці, можливо, вдасться зробити щось разом з Veselka. Наразі немає чіткого бачення цього, але є ідея, яку треба обов’язково зреалізувати.
Крім того, я особисто бачу два напрями розвитку: це великі події, з технічного боку, а також маленькі, камерні закриті вечірки. Також можна зреалізувати формат Vinyl only, я цю ідею мариную від осені минулого року.
Ми недавно запланували окрему серію вечірок Vinyl only, яку я сподіваюся втілити в життя. Також були ідеї — не знаю, наскільки вони реалістичні — щодо set all night long: привезти одного виконавця, і він чи вона гратиме від початку до кінця.
Степан: Це моя мрія!
Данило: Думатимемо над форматами, але поки що не на часі. Також додам те, що у Львові зазвичай вечірки тривають недовго. Був період, коли вони закінчувалися о 6-й або 7-й ранку, останній діджей дограв — і все, кінець. Ми вирішили викорінити цю дебільну традицію, тож наші події тривають до 10-ї год, що, за мірками Львова, досить довго.
— Фінансово ви успішний проєкт?
Данило: Радше нейтральний. Як я вже сказав, аудиторія маленька, і з першими двома вечірками ми вийшли в мінус, а з наступними трьома — у плюс, проте він був невеликий. Нам вистачає на те, щоб покрити мінімальні потреби, але бракує, щоб назвати це джерелом доходу. Ми готові втрачати свої гроші на події та рідко їх рахуємо. Усе робимо на максимум, утілюємо задуми й мрії, а тоді вже дивимося, скільки виходить грошей, миримося з цією сумою та молимося, щоб до нас прийшла достатня кількість людей, аби ми не попали на гроші.
Степан: Так відбувається кожної вечірки.
— Вас у команді лише двоє. Хто займається концепцією, відбором музикантів? Ви не збільшуєте команду?
Данило: Так, нас двоє, і часом від цього горить жопа, але в принципі даємо раду.
— Я не можу не порушити цю тему. Степане, ти чинний учасник АТО. Що тебе підштовхнуло піти на фронт і потім організовувати квір-вечірки? Як і через кого ти став слухати електронну музику?
Степан: Що стосується музики, то моя мама та її брат слухали електронну музику, ходили по клубах, їздили на «Казантип». Якийсь період я жив у Франції, але на вечірки ходив лише в Україні. Пам’ятаю, коли повернувся, у Львові планували вечірку «Вимір», я захотів там пограти, але так сталося, що за два дні я став не лише діджеєм, а й основним організатором.
Данило: Так, саме тоді ми й познайомилися: я запостив його сет і понеслося спілкування.
Степан: Щодо армії: колись мене від неї оберігали або, навпаки, лякали нею, а я в якийсь момент захотів сам дізнатися, що це таке. У мене не було й немає нічого націоналістичного, я патріот, але не націоналіст. Я підписав контракт і після п’яти місяців підготовки мене відправили на фронт. Хоч уже на третій день я зрозумів, що то не моє, на цей час я відслужив два роки й п’ять місяців.
— Твої колеги-військові знають про те, чим ти займаєшся у свій вільний час?
Степан: Вони знають, що я організовую вечірки, проте не всі догадуються, що вони квір. Пам’ятаю в інстаграмі я поставив біля імені райдугу, військові почали запитувати: «Ти підар чи що?!». Але ні до якої агресії не доходило. Декого з колег ми беремо на охорону під час подій.
— І як їм?
Степан: Їм було заїбісь, бо ближче до кінця вечірки всі були нетверезі й тусувалися.
— Крім того, що ти учасник АТО, який організовує квір-вечірки, ти також працевлаштовуєш на них інших військових?
Степан: Типу того, військові на квір-вечірці. Мені навіть вихідних дають більше, ніж іншим, бо знають, що скоро подія й треба готуватися.
— Розкажи про ЛГБТКІ+ ком’юніті на фронті, чи афішують це колеги?
Степан: Я особисто знаю лише три людини, проте вже сформований підрозділ для ЛГБТКІ+, тільки не пам’ятаю, скільки там осіб: рота — 70, чи взвод — 12.
— Це спеціально зробили чи ситуативно?
Степан: Я не заглиблювався, але думаю, що спеціально, з огляду на те що з цисгендерними військовими не зовсім зручно працювати. Як показує практика, це не дуже толерантні люди й не завжди здатні зрозуміти іншого.
— Даня, а як ти прийшов до музики?
Данило: Музика мене почала цікавити після перших походів на рейви, і щоразу мій інтерес до діджеїнгу зростав. Я створив сторінку на SoundCloud, слухав треки, збирав музику, мені було дуже цікаво, що відбувається по той бік ширми. Я вчився грати, збирав свою бібліотеку, багато навчався. З часом це набрало обертів і дійшло до того, що ми зі Стьопою придумали Neutral. Це, загалом кажучи, був перший майданчик для самореалізації, бо діджею-початківцю важко самому пробитися.
Також була цікава історія про Shum, рейв у Слов’янську. Вони оголосили конкурс на місце в лайнапі, і я скинув сет. Конкурс почався, за мене голосували, і я лідирував. Проте інший хлопець накрутив голоси й виграв, про це дізналися організатори й оголосили додатковий етап. У результаті я переміг і рік опісля нарешті зіграв на Shum 21 серпня.
Стьопа: Він грав за 50 км від того місця, де я служу нині.
— Які три події мають відвідати читачі цього інтерв’ю?
Данило: Ти ж знаєш, що ми порадимо! Veselka й вечірки в клубі на Кирилівській (∄ ) — це ті місця й формації, якими ми надихаємося. І, звісно, Neutral!
Ще більше про львівську електронну сцену слухайте у нашому подкасті. Доступно на Apple Podcasts, SoundCloud й Google Podcasts
Читайте також:
