Золоті ворота — унікальний район, у якому попри туристичність не «грішно» з’являтися місцевим. Навпаки, за минуле десятиліття все модне і прогресивне тягнеться сюди, збираючи навколо себе власну спільноту. Втім сам район закладався тут століттями. Старовинні будівлі змінюють свої функції, нові проєкти наповнюють існуючі простори, а історичний вигляд майже не порушують новобудови.
На Золотих можна провести весь день і знайти кількадесят варіантів справ — від культурних івентів та пошуку однодумців до вирішення питань національного масштабу та вивчення архітектури. Кілька ключових локацій району увійшли до маршруту до Дня Києва «Київ пішохідний», створеного за підтримки бренду IQOS, а ми підготували розширену версію дослідження району. Це спроба розглянути його найсильніші сторони, які формують феномен Золотих воріт
Пішохідний маршрут
До Дня Києва бренд IQOS об’єднав у пішохідному маршруті відомі та несподівані місця. 10 знакових локацій, без Хрещатика та сувенірів: «Почніть прогулянку з будь-якого місця на карті, позначеного каштанчиком, — з Подолу на висоті у 43 метри чи чашки фільтра на Рейтарській, фермерської полуниці на Житньому чи найкращої піци since 1992. На зупинках ви побачите яскраві світлофори — натискайте на play, і вони розкажуть цікаві речі про ці місця». Юзери IQOS можуть скористатися спеціальним паролем, щоб отримати комплімент.
РАЙОН, У ЯКОМУ ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ
Золоті ворота були головною брамою давнього Києва. За часів незалежності район навколо них довго залишався осередком спокою в центрі міста, аж поки тут не почала концентруватися молодь і локальні креативні бізнеси, а з ними — одні з найкращих барів, кав’ярень і ресторанів. Тепер навіть у 10 хвилинах пішки від Хрещатика цей район залишається певним місцем «для своїх», але відкритим і дружнім.
2021 року британський журнал Time Out, на який орієнтуються туристи в усьому світі, вніс Золоті ворота до списку найцікавіших районів світу, відзначивши, що «змінюючись зі швидкістю метеорита», він є «ідеальним місцем для знайомства з прогресивним обличчям Києва».
Усе починається з брами та однойменної станції метро «Золоті ворота». Спочатку станцію планували зробити типовою для радянських часів, проте тогочасний головний архітектор Києва Микола Жаріков не погодився: він був переконаний, що такий підхід не відображає значущості історичної місцевості біля Золотих воріт — Ярославового града. Він звернувся до свого друга, художника-шістдесятника Григорія Кореня, який раніше оздоблював мозаїчним панно кінотеатр «Київська Русь». У підсумку станцію прикрасили впізнаваними мозаїками з архангелом Михаїлом, Георгієм Змієборцем, а також діячами та храмами часів Русі.
2013 року британське видання The Daily Telegraph внесло «Золоті ворота» до списку найкрасивіших станцій Європи. Також це метро було місцем дії в доповненні до української відеогри Collapse: The Rage.
Попри те, що найстарішим районом Києва є Поділ, саме на Золотих збереглися рештки стародавніх воріт княжого Києва родом з XI століття, які вважаються однією з найдавніших споруд Східної Європи. З тераси на музеї «Золоті ворота» відкривається вид на вулиці Ярославів Вал і Золотоворітську, яка виникла разом з оригінальною брамою. З цієї точки починається й пішохідний маршрут. Що особливого там можна побачити 27–28 травня, можна дізнатись тут.
Золоті ворота — це й відправна точка для прогулянок і дослідження ключових районів міста. Можна прогулятися до скверу Інтелігентів, скверу Гончара, в якому зберігся один з більш як столітніх чавунних фонтанів Шиле-Термена, або пройтися до Пейзажної алеї, звідки спуститися на Поділ або побачити Київ та Дніпро на одному з оглядових майданчиків.
РАЙОН АРХІТЕКТУРИ
Золоті ворота — історичний центр Києва, в якому відображається плинність часу в різних архітектурних стилях: від флорентійського неоренесансу та венеційської готики (будівля поліклініки на Рейтарській, 22) до проявів постконструктивізму та модернізму в житлових будинках, амбулаторіях і численних посольствах.
Після монголо-татарської навали 1240 року цей район кілька століть стояв пусткою, і лише наприкінці XVIII сторіччя дістав друге дихання. Приблизно тоді ж тут заклали правило — будувати лише кам’яні будинки по лініях вулиць і дерев’яні — у подвір’ях. Схоже, цього принципу дотримуються й сьогодні (не без боротьби активістів). Тому Золоті залишаються тим рідкісним кейсом у Києві, коли вдалось уникнути втручання висотної забудови. Натомість тут спокійні зелені вулиці на противагу широким проспектам, а також розвинена система велодоріжок.
Одна з ключових вулиць району — Рейтарська. Її архітектура змінювалася протягом століть: певний час тут жили священники, торговці та солдати. Жителі значно вплинули на зовнішній вигляд забудов, що здаються сумішшю модернізму, історизму та конструктивізму.
Яскравий представник модернізму з вкрапленнями бароко — садиба на Рейтарській, 15, — спершу була будинком з цегли та дерева, потім готелем «Рим», пізніше її знесли та звели на тому місці поліклініку Спілки письменників України, яку в народі назвали «Будинком-бульдозером» через дах у вигляді драбини. Поряд з нею — постмодерністська ротонда, що послужила спа-салоном, а сьогодні відома як «Рейтарська Circle» з п’ятьма гастрономічними закладами. Дотепер в умовах щільної забудови збереглася й будівля ендокринологічного центру (буд. 22), про архітектурний стиль якої досі сперечаються краєзнавці.
Інша й, напевно, в першу чергу центральна артерія району — вулиця Ярославів Вал. Вона теж дивує поєднанням, здавалось би непоєднуваної архітектури. Чого тільки варта Караїмська кенаса, що поступово перетворювалася спершу на кінотеатр «Зоря», а потім на Будинок актора, де досі ставлять театральні вистави. Будівля оздоблена в мавританському стилі з яскравими аркадами, куполами й виразним геометричним орнаментом, а історичну епічність можна зустріти й усередині — решітки на батареях і балкончик у залі збереглися з 1900 року. На цій же вулиці в радянські часи було популярним будувати садиби та особняки.
У списку must-watch: «альтернативний ТЦ» на Золотоворітській, 6-А, з вінтажними магазинами, вежа архітектора Вербицького (Рейтарська, 20/24), будинок з драконами (Рейтарська, 31/16), Дім зі шпилем (Ярославів Вал, 1) і трамвайна диспетчерська на Львівські площі. А також Будинок художника та Будинок торгівлі, який свого часу вважався першим київським хмарочосом: його будували протягом 14 років, а висота в підсумку склала 97,5 метра, замість дозволених тоді 73,5 метра.
РАЙОН КУЛЬТУРИ
Золоті ворота традиційно притягували до себе митців та інтелігенцію. Цю місцину сміливо можна назвати районом театрів. Лише на Ярвалу розташувалися три театри — Будинок актора, «Сузір’я» та навчальна студія університету Карпенка-Карого. Перший, може, й не вражати масштабом репертуару, але туди варто завітати заради архітектури в мавританському стилі. На вулиці Олеся Гончара облаштувався ще один важливий театральний спот — Малий драматичний театр. На Прорізній, 17, — Молодий театр, у 1995-му перейменований з Молодіжного на честь трупи Леся Курбаса, що працювала тут у 1917–1919 роках. За кілька кварталів — головний класик і третій найстаріший театр України — Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка, в народі відомий як «Оперний».
Про сучасне українське мистецтво в районі Золотих воріт відповідають галереї The Naked Room і «Хлібня». Хороша класика та загалом мистецтво «з ім’ям та історією» представлені в аукціонному домі «Дукат», а амбітні новачки локальної артсцени виставляються в AVANGARDEN GALLERY. food&wine. І що відрізняє галереї в цих районах — так це простота та доступність, а більшість з них експериментують з форматами. Переконатися можна буде на День Києва в AVANGARDEN GALLERY. food&wine.
Ще одна важлива візуальна складова району Золотих воріт — мурали. Це той рідкісний випадок, коли не виникає питань, чому «це» розмістили на історичній будівлі в центрі Києва. Їх малювали всесвітньо відомі вуличні художники — портрет Сергія Нігояна на Михайлівській створив португалець Vhils, а Лесі Українки на Стрілецький — австралієць Гвідо Ван Гелтен, зображення «Кролик, пацюк та мангуст» належить бельгійцеві ROA. І ще один портрет, навіть автопортрет, прикрашає одну з будівель біля велотреку, створений канадцем Емануелем Ярусом.
Ще три важливих мурали тут належать українцям: «Час змін» на Стрілецькій та «Український Святий Георгій» на Великій Житомирській створені знаковим дуетом Interesni Kazki, а малюнок з круками на Рейтарській — від харків’янина Олександра Брітцева.
РАЙОН ДИПЛОМАТІЇ
На Золотих — ще й найбільша в місті концентрація посольств на квадратний кілометр, що не могло не вплинути на його розвиток. Це будівлі з абсолютно різними архітектурними стилями: від садиб з ажурними елементами до лаконічного функціоналізму, в яких також жили українські письменники або інші історичні постаті.
Посольство Вірменії в історичній садибі XIX століття, де раніше відбувалися збори організації «Українська народна громада». Посольство Республіки Панама — у будинку з кованими декоративними виробами. Наприкінці XIX століття тут жила Надія Тарновська, племінниця мецената Григорія Тарновського. Є теорія, що Тарас Шевченко був у неї закоханий, але стосунки в них так і не склалися.
На вулиці Ярославів Вал розташовані посольства трьох країн: Чехії, Словаччини та Польщі. Усі ці будівлі зведені в 1970-х роках з оглядом на архітектурний стиль старішої частини вулиці. А ще посольство Італії: воно тут працює більш ніж тридцять років.
Вулицю Рейтарську в радянський період частково реконструювали, зокрема це стосувалося й будівель посольств Угорщини та Франції: споруди у стилі функціоналізму звели тут у 1980-х роках. На вулиці Стрілецькій, що прилучається до Рейтарської, — посольства Фінляндії, Південної Кореї, а також Норвегії — наприкінці XIX століття в цій садибі з ажурним декором мешкала Олена Пчілка з дітьми, а згодом і Леся Українка окремо. Замикає коло посольств, розташованих в історичних будівлях XIX століття, — посольство Узбекистану на вулиці Володимирській.
РАЙОН СПІЛЬНОТ
Але найсильніша сторона Золотих воріт — це спільноти. Сюди йдуть, щоб зустрітися з друзями та познайомитися з однодумцями: чи то бізнесмени, чи то дипломати, а насамперед — креативне ком’юніті. Саме тут у барах і кав’ярнях зустрічаються режисери, фотографи, митці, музиканти, дизайнери.
Останні, до речі, відкривають тут шоуруми та концепт-стори, особливо на вулиці Рейтарській. Наприклад, Syndicate — один з перших стритвер-брендів, що пропонує тепер зрозумілі базові речі, або Riot Division — український бренд, який майже десять років виготовляє технологічні та витривалі речі. ZAVOD спеціалізується на нішевих годинниках, окулярах та аксесуарах, а також виготовляє власні моделі годинників у колаборації з українськими дизайнерами. А любителів досліджувати місто на скейті чи велосипеді можна знайти в магазин KAPKAN у дворі з вороном.
Власне, сам двір з вороном став певним феноменом, де збираються київські гайпбісти. Тут можна випити кави в «КАШТАНІ» або зіграти в настільний теніс.
Особливість барів, кав’ярень і ресторанів на Золотих у тому, що це не про випити-поїсти, а про атмосферу. Тому тут можна сміливо гуляти від бару до бару або почати день зі сніданку й закінчити його коктейлем. Але знаковим закладом, який запустив процес осучаснення району, називають кафе ZigZag, відкрите 2016 року.
Але ще тут збереглися два автентичні заклади, які ігнорують будь-які тренди, — пиріжкова «Ярослава», в якій можна зустріти кого завгодно: від студентів і корінних киян до іноземних зірок, та перша київська піцерія «Везувіо», яка працює з 1992 року. До речі, лише 27–28 травня на юзерів бренду в «Везувіо» чекає дещо особливе.
Своє міцне ком’юніті сформувалось і навколо тату-студії «СТРУМ», до майстрів якої приїжджають навіть з-за кордону. І відносно нове місце, яке перетворилось у певний кластер, — садиба на Золотоворітській, 6 (побудована ще наприкінці ХІХ століття) — там скупчення магазинів вінтажного одягу та «секондів третьої хвилі».
До речі, саме в Золотоворітському сквері біля брами раніше збиралися шахісти та шашкісти. Але коли в цьому районі почали будувати посольства, їм заборонили збиратися в сквері, і вони перемістилися до парку Шевченка.
Матеріал створено за підтримки
