Три роки тому Анна Харабуга за три дні зробила каблучку у подарунок своєму хлопцеві. Це був перший досвід у ювелірній справі: за освітою Анна стоматолог, а ще малювала і планувала випустити книгу коміксів. Тепер вона власноруч замальовує ескізи для майбутніх прикрас та розвиває власний ювелірний бренд Broq.
У концепції Broq злилися воєдино японська філософія вабі сабі (краса в недосконалості), скандинавська міфологія, текстури моху, відлиті у сріблі, а також гендерна нейтральність. В інтерв’ю DTF Magazine Анна Харабуга розповідає історію та філософію свого бренду, а також про те, як створює прикраси і що хоче ними сказати.
Це другий матеріал із нашої серії про нішеві ювелірні бренди України.
— З чого почалась історія бренду Broq?
— Я почала займатися ювеліркою, коли складала іспити на останньому курсі медичного. Загалом у моїй родині я і мама — стоматологи, а тітка — зубний технік. З дитинства бавилася з воском, шпателями і гладилками.
Процес лиття зубних коронок і процес лиття прикрас — майже ідентичний.
Останні екзамени призначили на кінець червня 2019-го, і через тиждень у мого хлопця мав бути день народження. Взагалі люблю робити такі подарунки, щоб вони відображали моє особливе ставлення до конкретної людини. Люблю всілякий D.I.Y., у нього наче шматочок душі вкладаєш.
Я швидко знайшла контакт майстра-ювеліра, який міг би мені допомогти створити найкращий подарунок у світі. Між іспитами і днем народження я прилетіла до майстра знайомитись. І за три дні ми розробили й закінчили першу прикрасу. Мене вразило все: антураж майстерні, те, що майстер розбирається в 3D, у курсі всіх нових тенденцій, і таке враження, ніби він знає все на світі.
— Цей майстер у тебе на позиції ментора-вчителя й дає базу, на якій можна працювати?
— Так. Він схильний до більш конвенційної естетики: йому подобаються всілякі рюшечки-завитки, художнє кування, технічно складні роботи. Але жодного разу не було такого, щоб він якимось чином обмежував своїх учнів у творчості. Після кожного заняття питає: «Ну что, кайф пойман?». Обожнюю його!
Засновниця Broq Анна Харабуга | Фото — Антон Орехов, спеціально для DTF Magazine
Каблучка bq-X | Фото — Антон Орехов, спеціально для DTF Magazine
— Що за прикрасу ти зробила хлопцю?
— Це була аморфна масивна каблучка. Взагалі одні з перших неконвенційних прикрас я знайшла в акаунті бренду Zloy Jewelry з Одеси, мені сподобалися його роботи. Але, наскільки я пам’ятаю, Zloy працює зі сплавами алюмінію, тому виходять дуже об’ємні прикраси. Тож я провела невеликий рисерч, зібрала мудборд зі схожими проєктами, відмалювала кілька ескізів і вибрала той, що найбільше асоціювався в мене з хлопцем.
«Я надихалася тим, як росте мох і проходять процеси гниття»
— А як сталось, що на цьому історія не закінчилась, і ти почала робити прикраси?
— Я увійшла у смак. Якраз після напруженого періоду в універі чи не вперше в житті, прийшовши в майстерню, я відчула спокій і утихомирення. Грає джаз, ти сидиш максимально зосереджений на процесі, ловиш потоковий стан. Ідея створення бренду прийшла майже одразу, а ентузіазму було через край.
І одразу як вирішила це — я наче магічним чином натрапила на онлайн-курс «Як створити свій ювелірний бренд» на Mastera Academy. Карти склалися. Я, правда, так і не повернулася до нотаток, що робила під час курсу, але пам’ятаю, як він мене надихнув.
Анна Харабуга. Процес виробництва | Фото — Антон Орехов, спеціально для DTF Magazine
— То був якийсь тривалий курс?
— Ні, ці відеолекції я подивилася за ніч. Взагалі в мене вже був досвід створення свого проєкту, тому страху щось почати не було. Першим серйозним проєктом був паблік з коміксами ще за часів навчання в школі-університеті.
— Ти малювала?
— Так, років з п’ять я вела той паблік, надихалася мільйонами коміксистів, збирала зіни друзів, організовувала виставки, робила мерч.
— А чому перестала малювати?
— Я з’їхала від батьків, і стало менше чинників, що чіпляють, а саме вони і спонукали малювати. Для мене акт малювання був ковтком повітря, така собі терапевтична річ. Усі ті думки, які не могли бути проговорені, записувалися, замальовувалися, і з цього виходив такий собі формат щоденника, яким ділилася з друзями.
— Ювелірка — це для тебе вже інша терапія?
— Так-так. Взагалі процес створення чогось руками, попередній рисерч — дуже медитативна історія. Якщо тебе якась думка чіпляє, стає цікаво: хто з попередників переживав такий самий досвід, що вони думали щодо цього і як виражали ці ідеї в мистецтві.
— А те, що ти раніше малювала, допомагає в тому, що ти робиш тепер?
— Так, я замальовую всі ескізи майбутніх прикрас, настрій. Насправді формат щоденника залишився, але форма подачі змінилася. Якщо раніше це були конкретніші образи, типу блискавки з очей — це злість, то тепер вони абстрактніші. Але ніщо не зупиняє далі рухатись у різних напрямах. Хтозна, що станеться за місяць-рік.
Засновниця Broq Анна Харабуга | Фото — Антон Орехов, спеціально для DTF Magazine
— Повернімося до створення Broq. Ти пройшла курс і вирішила, що робиш бренд.
— Так, ми з хлопцем почали вигадувати назву. Це мало бути щось містке, помітне, що швидко запам’ятовується. Я надихалася тим, як росте мох і проходять процеси гниття, мені подобалася ця трансформація з мертвого в живе і знов у мертве. Тоді саме вийшло відео з жовтою цвіллю, яка поширюється та шукає найкоротші шляхи, і я була в шоці від усвідомлення гармонійного космосу природи і світу загалом. Хотілося, щоб назва бренду якось нагадувала про цю гармонію: on big scale — всесвіту й мікровсесвіту всередині людини, її унікальність on small scale.
Через деякий час і купу перебраних варіантів натрапила на буквосполуку Broq, подивилась опис в Urban dictionary, і коли побачила «A cute loyal friend who always talks about his self», зрозуміла, це було саме те, що потрібно.
На ентузіазмі я написала друзям у чатик: «Зацініть, яка кльова назва Broq!» І один з них відразу кинув лінк на статтю з Вікіпедії, у якій ішлося, що в скандинавській міфології Брок — карлик, брат Сіндрі, який допомагав створювати магічний золотий перстень Драупнір. І той, хто вдягає цей перстень, стає невразливим. У мене побігли мурашки.
Анна Харабуга з сережкою Broq | Фото — Антон Орехов, спеціально для DTF Magazine
«Немає двох досконало однакових айтемів Broq»
— Коли відбувся запуск бренду?
— Ідея з’явилася наприкінці 2019 року, а на початку 2020-го я зробила сайт і якось запустила інстаграм. А тільки Broq я змогла серйозно займатися вже після 24 лютого 2022 року.
— Чому така пауза?
— Мені були потрібні гроші для того, щоб нормально вчитися, тому я пішла працювати в приватну клініку. Спочатку асистентом, потім гігієністом, далі — терапевтом. Там був хороший колектив, мільйон практичних знань, техніка чудова та найперший досвід повноцінної роботи. Але з клінікою з’явилися додаткові обов’язки, робота забирала дуже багато часу, і нормально займатися Broq не було можливості, це морально тиснуло.
— Що перше після подарунка хлопцю ти зробила? Якою була ця прикраса?
— Каблучка bq_01. Загалом у нас назви моделей — це нумерація, що вказує на порядок випуску. Деяких номерів бракує, тому що дизайни не пройшли тест і не були повноцінно випущені.
— Я правильно розумію, що створення кожного нового зразка коштує фінансових вкладень, і тому треба точно розуміти, що ти хочеш отримати?
Каблучка bq_01
— Так, але ти приблизно завжди знаєш, що отримаєш у металі. Інша річ — чи комфортно буде носити зразок, як він відчуватиметься на тілі, чи не заважкий, і де потребуватиме доопрацювання. Потім я роблю майстер-форму, з якої множиться виріб. Але завдяки тому, що розміри підганяються у воску вручну, у рамках одного айтему є невеличкі відмінності. Немає двох досконало однакових айтемів Broq.
«Broq — це cute loyal friend»
— Хто ці люди, які купують Broq? Це певна київська тусовка, чи йдеться про міжнародні продажі? На кого ти загалом орієнтуєшся?
— Насправді в мене були деякі уявлення щодо цільової аудиторії, але виявилося, що я її охопила відсотків на 30. Аудиторія вкрай різна, але багатьох з цих людей об’єднує фраза: «Ми нарешті знайшли те, що шукали». Коли ти таке чуєш, то приємно настільки, що просто божеволієш.
Класна історія була в Берліні, коли я поїхала на день народження до подружки. Ми сиділи в кафе з її друзями, а в якийсь момент підходить вкрай стильний хлопець і питає: «Слухай, а ти випадково не Broq робиш?». І в цей момент він та його подруга стояли в наших каблучках. У мене очі стали квадратними, і ще трохи — почала б нижній брейк від радощів крутити.
— Як ти просуваєш свій бренд, щоб про нього дізналися ще більше людей? Ти ж не покладаєшся виключно на сарафанне радіо?
— Виявилося, що «сарафанне радіо» — це одна зі штук, що працює найдужче. Іноді я запускаю таргет, але не хочеться з ним переборщувати, бо насправді активна аудиторія — саме та, яка відчуває певний особистий детеч до бренду. Наприклад, коли прикраса асоціюється в них з колом друзів або рідним містом. Зрештою, Broq — це cute loyal friend.
— Коли ти вирішила виходити на український ринок зі своїми прикрасами, то ти якось вивчала його, чи вирішила, що просто робитимеш і все? Тобто мені цікаво, що ти думаєш про українських ювелірів?
— Коли я починала у 2019 році, то не дуже часто натикалася на неконвенційну ювелірку: і в Україні, й у світі. Але протягом наступного року почали з’являтися круті нові бренди! А мені ж хотілося, щоб за формою щось стояло, щоб був сенс. В абстрактній формі легко загубитися.
Лукбук Broq
— Тож яку філософію ти закладаєш у Broq?
— Ми бачимо естетику в еволюції. Не блискучість новизни, а маленькі подряпинки, що наносить історія, роблять айтем (і не тільки) насправді унікальним. Broq — це про силу, що приходить з розумінням і справжнім усвідомленням невизначеності й постійних змін. Broq не диктує ніяких правил. Він просто тут, у прямому контакті з тобою, нагадуючи про цю свободу. Broq — підтримка, Broq — екзоскелет.
Суспільство загалом схильне сприймати зміни як щось негативне, нашому мозку подобається стабільність, чіткість, щоб усе було по поличках. Але як би сильно ми до неї не прагнули — життя абсолютно непередбачуване, і це мотивує.
Також я схиляюся до того, що неможливо дати чітке означення особистості, бо вона в постійній динаміці. Кожна наша діяльність чи бездіяльність так або інакше формує нас.
Тому й хотілося зробити прикраси абстрактнішими, щоб вони не визначали суть людини, яка її носить, а виконували функцію — нагадували про момент «зараз».
Анна Харабуга. Процес виробництва | Фото — Антон Орехов, спеціально для DTF Magazine
— А як ця філософія простежується в конкретних прикрасах?
— Наприклад, був задум, що одна частина першої сережки символізує речі, на які ми здатні впливати, а інша — ті, на які ні. І сережка — такий собі своєрідний симбіоз.
Срібло взагалі дуже живий метал. З часом нагартовується (старіє), стає менш гнучким, а при контакті зі шкірою, під дією вологи, тривалого сонячного впливу може темніти. Я вважаю, це дуже круто. Взагалі тема вабі-сабі для мене надблизька. Класно помічати плин життя.
Улюбленим табі вже років з п’ять, обожнюю, як на них поступово вицвітає чорний колір і перетворюється на брудно-помаранчевий. Але саме ці кросівки зі мною де тільки не були: на морях, у пустелях, у київських калюжах — переживали разом зі мною багато чого, і від цього стали тільки дорожчими для мене. Так само улюблена книжка про Баугауз: зім’ята, з подертою обкладинкою і плямою від «маккофі», поставленою в поїзді до Одеси десь у 2017 році.
Анна Харабуга | Фото — Антон Орехов, спеціально для DTF Magazine
— Скільки людей у команді Broq?
— У базисі команди троє: Валік допомагає з продакт-менеджментом і звертає мою увагу на важливі фундаментальні речі. Марк — стендап-комік, який у березні переїхав з Ірпеня. Прийшов навчатися ювелірці по приколу, швидко навчився бази і приблизно два місяці вже допомагає закривати всі операційні завдання. А я намагаюся всидіти на всіх інших стільцях, іноді до вигорання й неможливості встати зранку та поворухнутися. Але водночас гріх жалітися, тому що Broq як проєкт дуже драйвить, і кожен челендж, і його подолання — як ковток свіжого повітря.
Крім того, є багато талановитих друзів-артистів з ком’юніті, з якими ми тепер співпрацюємо. Фотографи, копірайтери, тридешники, мейкап-артисти, підприємці, перукарі й архітектори, люди з абсолютно різних сфер діяльності прилучаються й на ентузіазмі видають або додають щось неймовірне.
«Наш ливарний дім закрився, а в інший — згодом влучила ракета»
— Ти переносила виробництво під час війни в інше місто або країну? Чи взагалі поставила виробництво на паузу?
— У перший місяць усі були в коматозі, конвульсивно донатили залишки зарплат і скролили новини. Я відправляла прикраси, що залишилися в наявності, наш ливарний дім закрився, а в інший — згодом влучила ракета. Знайти новий ливарний дім і нормально відновити виробництво вдалося тільки наприкінці квітня. Переїжджати з Києва з виробництвом за кордон не бачу потреби, і бажання взагалі немає.
Анна Харабуга | Фото — Антон Орехов, спеціально для DTF Magazine
— Чи не похитнула війна твою ідею розвивати бренд?
— Звичайно, похитнула. У перші тижні я навіть розкопала свій старий акаунт на Upwork і промоніторила, що там є з гіпотетичних тасків. Але швидко зрозуміла, що в такий час, коли кожен момент може стати останнім, треба максимально насолоджуватися своєю діяльністю та оточенням. Дуже чітко розумієш, що для тебе є пріоритетним, а що шум навколо.
— Яким ти бачиш подальший розвиток Broq?
— У планах на найближчий час — запуск нової колекції, над якою ми працюємо з квітня. А загалом — постійний розвиток, колаборації з іншими артистами й формування ком’юніті. Взагалі хотілося б створити хаб, де могли б зустрічатися люди з абсолютно різних сфер діяльності та створювати щось прекрасне разом. Я впевнена, що наше й наступні покоління також будуть надихатися такими ідеями, і в нас вийде зробити ще екологічніше (у всіх сферах) суспільство.
