Якщо в Україні під час війни заборонено поширювати фото та місцезнаходження військової техніки, а також місць ракетних ударів, то у часи Другої світової влада США просили не поширювати чутки про війну.
Так у 1942 році прес-секретар Білого дому Стівен Ерлі запропонував журналу LIFE зробити фотоісторію про шкоду військових чуток, які можуть наражати країну на небезпеку. За його сюжетом створили воєнний трилер, який зрежисував сам Гічкок (на прохання редакції), а зняв Еліот Елісофон з LIFE. DTF Magazine коротко розповідає про проєкт та показує фотоісторію
Між 1940 і 1945 роками Альфред Гічкок знімав фільми для Британського міністерства інформації, а також художні фільми про війну (наприклад, «Іноземний кореспондент», «Диверсант»). Погодившись на пропозицію LIFE, режисер запросив кіноакторів та співробітників журналу на зйомки в Голівуд.
«Ви це чули?» («Історія чуток воєнного часу») — це приклад роботи у жанрі фотодраматизації та воєнний трилер в фотографіях водночас.
«Проста історія показує, як патріотичні, але балакучі американці передають інформацію, правдиву чи неправдиву, поки нарешті не завдають шкоди безпеці їхньої країни. Один хибний слух замовчується людиною, яка пізніше мимоволі стає винуватцем появи правдивого слуху, який закінчується великою катастрофою. Мораль: тримайте язик за зубами», — писала редакція Life.
В проєкті знявся і сам Гічкок (як і в деяких своїх фільмах) — він грає бармена на 14 фото.
«ВИ ЦЕ ЧУЛИ?»
(«Історія чуток воєнного часу»)
1.
Парафіяни в церкві міста Зеніт слухають, як служитель промовляє особливу молитву за «наших хлопців у збройних силах, які навіть зараз, можливо, пливуть до таких далеких місць, як Аляска».
2.
Повертаючись додому з недільної церковної служби, білява дівчина в смішному капелюсі каже своїй подрузі: «Тепер я впевнена, що ті солдати із Зеніту відпливають до Аляски. Він не просив нас молитися за них минулої неділі, тому вони, мабуть, їдуть цього тижня». На автобусному сидінні позаду них музикант нахиляється вперед, щоб підслухати їхню розмову.
3.
У лазні скрипаль, який їхав у автобусі, зізнається місцевому продавцю обладнання: «Ви чули? Цього тижня військові кораблі відпливають до Аляски. Кажуть, туди поїдуть тисячі хлопців. Проповідники вже моляться за них у всьому місті».
4.
У ресторані міста Зеніт того недільного вечора продавець обладнання розважає друзів. «Ви чули? — питає він. — Ні? Ну, ми відправляємо тисячі хлопців на Аляску. Наскільки я розумію, їхній військовий корабель відпливає в середу чи четвер, і під час подорожі їх будуть супроводжувати шість есмінців»
5.
Один із гостей вечері, власник АЗС, який любить краватки-метелики, наступного ранку розмовляє зі своїми клієнтами: «Чи чули ви про великий конвой військових кораблів, який прямує на Аляску?» Мій друг, який дійсно знає, каже, що вони відпливатимуть у середу ввечері».
6.
У стоматолога симпатична супутниця продавця обладнання передає секретні новини: «Вони відпливають у четвер вдень. Це означає новий фронт. Чоловік, який сказав мені, знає одного з офіцерів»
7.
«Буде відключення світла, щоб ніхто не дізнався, коли військові кораблі вирушать на Аляску в п’ятницю опівночі», — зізнається співмешканці інша молода жінка, яка була на обіді у продавця.
8.
«Я ніколи не слухаю чуток, — відповідає галантерейник клієнту, який повторює історію з військовими. — Не варто поширювати такі розмови. Ніяких чуток!»
9.
Десяток тропічних сорочок замовляє молодий армійський лейтенант у магазині одягу в Зеніті наступного вечора перед закриттям. Але рукави занадто довгі, і їх доведеться ушити. Лейтенант каже: «Якщо ви не можете виконати їх і доставити в мій готель до 9 години вечора п’ятниці, то скасуйте замовлення. Я не зможу заплатити за них, якщо поїду до того, як їх доставлять. Розумієте?» Галантерейник каже, що розуміє. Але він розмірковує про себе: «Тропічні сорочки. Цей хлопець, мабуть, прямує до Австралії».
10.
Запізнившись на вечерю на годину, галантерейник приходить додому, де його дружина та діти вже закінчують їсти. Він пояснює своє запізнення: «Останній клієнт затримав мене в магазині. Лейтенант. Він взяв десяток тропічних сорочок. Йому довелося вкоротити рукави. Мабуть, його відправили в Австралію. Я маю виконати його замовлення до дев’ятої години вечора п’ятниці. Я припускаю, що він пливе на військовому кораблі в п’ятницю опівночі, і тому він так поспішає». Син галантерейника Крістофер, маленький хлопчик з великими вухами, вірить кожному слову.
11.
Наступного дня Крістофер, граючи з сусідськими хлопцями, намагається справити враження на своїх старших друзів: «Ого, мій тато шиє сорочки майже для всієї армії. Він продавав багато речей солдатам, які збиралися воювати в Австралії. Зараз він працює, щоб військові кораблі могли відплисти в п’ятницю опівночі».
12.
Схвильований старший приятель Крістофера приходить додому і бачить, що в маминому бридж-клубі проходить післяобідня гра. «Знаєш що, мамо? Батько Крістофера шиє сорочки для цілого корабля солдатів. Він каже, що вони всі відпливають до Австралії опівночі наступної п’ятниці».
13.
Наступного ранку повненька учасниця бридж-клубу здійснює щотижневий візит до одного з салонів краси. Палка пліткарка, вона ледве чекає, щоб вийти з сушарки й розповісти подрузі та майстрині манікюру «новину», яку почула напередодні. «Люба, ти чула про військові кораблі, які пливуть до Австралії? Так, моя люба, вони йдуть опівночі в п’ятницю — їх багато. Б’юся об заклад, генерал Макартур буде радий почути про це. Чи не здається вам захоплюючим спуститися до причалу в п’ятницю ввечері і подивитися, як вони відпливають?!»
14.
У кафе «Дружба» майстриня манікюру розповідає своєму хлопцеві: «Сьогодні клієнтка сказала мені, що багато наших військових кораблів відпливає до Австралії в п’ятницю опівночі». Чоловік, який сидить біля них, уважно слухає.
15.
Таємничий чоловік, який слухав навіть уважніше за хлопця манікюрниці, виходить із кафе, згадуючи ці важливі слова: «Військові кораблі… Австралія… П’ятниця опівночі». Його справа — перевіряти всі чутки, а не поширювати їх для світської бесіди.
16.
Зустріч опівночі, призначена таємничою людиною, німецьким агентом, офіцера підводного човна та моряка, які виплили на берег у маленькому гумовому човні. У темній бухті таємну військову інформацію, яку галантерейник так невинно розкрив своїй родині, нарешті отримує ворог.
17.
«Як ворог дізнається про ці кораблі?» — вигукує роздратований галантерейник, який зазвичай відкидає всі чутки, коли ранкова газета розповідає йому, що сталося з військовим кораблем, на борту якого був молодий лейтенант, який купив дюжину тропічних сорочок.
18.
