Київські скейтери будують критий скейт-парк

Київський скейтер, художник та засновник бренду Papa Power Максим Павленко разом з друзями-райдерами будують скейт-парк в одному з приміщень заводу пакувального обладнання на вулиці Фанерній, 4, неподалік від Інституту хімії високомолекулярних сполук (Дарницький район). У залі площею 500 квадратних метрів зведуть чотири великі стаціонарні фігури й ряд малих рухливих, які можна буде комбінувати, а також облаштують зони для відпочинку.

У коментарі DTF Magazine Максим докладніше розповів про те, як виникла ідея будувати скейт-парк, про який він мріяв «протягом останніх 20 років», плани на нього та скільки таких місць потребує Київ

UPD. За уточненою інформацією, скейтпарк розташований в одному з просторів працюючого заводу, а не «колишнього заводу», як було вказано раніше.

Павленко пригадує, що перші два місяці після початку повномасштабного вторгнення він так само як і більшість його знайомих київських райдерів, мало виходив із дому й повернувся до скейтбордингу, коли потеплішало.

«Ми відкатали сезон, але відмовилися від проведення змагань, знімання відео на вулицях, хоч це і найважливіші аспекти нашої культури. Утім, змагання — все-таки більше свято, ніж “екзамен”, а кататися на вулиці не хотілося, щоб не гупати скейтом і не нервувати людей гуркотом дошки», — розповідає Максим.

Каталися здебільшого на ВДНГ та біля озера Лебедине. Але на ВДНГ скейт-спот постійно займали «діти на самокатах, батьки яких сприймають бетонну плазу для професійних занять спортом як дитячий майданчик». А на Лебединому до райдерів чіплялися банди підлітків, відбираючи дошки і гроші.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений користувачем @aleksandr.burchak

У жовтні один з друзів Павленка, Денис Соя, запропонував подивитися приміщення у колишньому заводі на Фанерній. Воно здалося Максиму «занадто малим й пильним», але знайшлося інше — площею 500 квадратних метрів, звідки щойно виїхала станція техобслуговування.

Конкурентів на оренду, зазначає Павленко, вони не мали, позаяк старий завод можуть знести через активну забудову новими житловими кварталами.

«Ми з Денисом зійшлися на тому, що скейт-парк стане для нас непоганим заняттям, бо попри те, що з України багато молоді виїхало, немало й лишилося, а в Київ евакуювалися люди з більш небезпечних міст. І загалом комʼюніті потрібен критий парк, бо особисто мені вже набридло лазити взимку парковками й сперечатися з охоронцями. Я хотів, щоб ми мали достойне місце для катання і проведення дозвілля», — розповідає Павленко.

Проєкт парку Павленко з друзями створювали самостійно. Його розробляли поступово, «відштовхуючись від нюансів приміщення». Максим каже, що усього створили пʼять варіантів конструкції, але зупинилися на «найуніверсальнішій».

460 квадратних метрів майбутнього парку планують відвести під зону для катання, а ще 60 — під зони для відпочинку. Щодо його рівня — він пасуватиме як райдерам-новачкам, так і професіоналам.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений PAPA_POWER (@papapower_skateboarding)

Наразі команда, до якої окрім Павленка входять Денис Соя, Андрій Красавін, Олександр Проценко, Павло Кірда, Федір Бриних, Олександр Бурчак, Денис Урєньов та Олександр Адвена, встигла встановити освітлення, полагодити вікна й підлогу, зібрати каркас під першу фігуру та почати роботи на квотерпайпом.

Павленко зазначає, що попереду ще багато роботи, але відкриття скейт-парку планується найближчим часом. Після цього поступово зводитимуть нові фігури та облаштовуватимуть приміщення.

Locals: Скейти та одяг київського бренду Papa Power

Після повного завершення будівництва парку Павленко з друзями планують відкрити там скейт-школу, а також влаштовувати змагання і події — кінопокази, музичні вечори та фестивалі графіті. Також хочуть навчати скейтбордингу дітей-переселенців.

Павленко вважає, що Київ потребує хоча б одного скейт-парку, але вдвічі більшого за той, що він наразі будує: «А є ще БМХ, МТБ і самокат — різні дисципліни, кожна з яких потребує місця. Ви ж не гратимете в футбол на баскетбольному майданчику, коли там несеться матч. Парк може бути й один, але великий, поділений на окремі зони. Це дуже важливо, бо кожна дисципліна має свою специфіку і траєкторії, тому закидувати всіх в одну м’ясорубку просто небезпечно».