Український фотограф Антон Шебетко створив артбук «А Very Brief and Subjective Queer History of Ukraine», що продовжує його багаторічне дослідження української квір-спільноти. Цю роботу він називає «особистою та автобіографічною» і сподівається, що в майбутньому вона стане частиною ґрунтовнішого й ширшого вивчення історії ЛГБТК-комʼюніті України. DTF Magazine поговорив з фотографом про цей артбук
29 липня роботи Шебетка можна побачити в Музеї фотографії Амстердама на його персональній виставці «To Know Us Better»
This publication is also available in English
ПРО АНТОНА
Тематика ЛГБТК+ — одна з ключових у роботах Шебетка. Від фотографій друзів і знайомих, у яких він підіймав теми тілесності, сексуальності та еротизму, Антон перейшов до дослідження проблеми репрезентації квір-спільноти в Україні.
Один з таких наймедійніших проєктів — «Ми були тут» (2018). Його герої — українські ЛГБТК+ військові, які брали участь в АТО, а згодом — в ООС. Як пояснював Антон, «ця робота розповідає про тих, хто з одного боку став справжнім українським героєм сучасності, а з іншого — лишається поза увагою більшості співгромадян».
Інший проєкт Шебетка — масштабна колаж-інсталяція Common People (2020), в якому зібрано десятки знеособлених портретів українських геїв, які приховують свою орієнтацію від родини, друзів і колег. Деякі фото Антон зіпсував спеціально заради анонімності, на інших герої одразу позували, приховуючи обличчя.
Він також досліджує місця, які свого часу мали важливе значення для гомосексуалів. Наприклад, гей-курорт у кримському Сімеїзі або місця знайомств у великих містах (зокрема і в Радянському Союзі), відомі як «плєшка».
Роботи Шебетка виставлялися в Україні, Польщі, Німеччині, Нідерландах, Канаді, США та інших країнах. Тексти та проєкти фотографа публікували Vice, Huck Magazine, GUP Magazine, BBC, Bird in Flight, KyivPost, Deutsche Welle Україна та інших.
«А VERY BRIEF AND SUBJECTIVE QUEER HISTORY OF UKRAINE»
У червні 2022 Шебетко завершив бакалаврат з фотографії в амстердамській Академії Герріта Рітвельда. «А Very Brief and Subjective Queer History of Ukraine» стала його дипломним проєктом і водночас систематизацією його попередніх фотопроєктів.
Артбук містить таймлайн історії ЛГБТК-комʼюніті України з датами та подіями, які Шебетко вважає визначальними чи важливими для країни, а також знімки, інтерв’ю та есеї. Всі тексти та фото створив особисто Антон, а дизайн розробив його друг, нідерландський дизайнер Пітер Ян Ботергек.
Працюючи над артбуком, Шебетко орієнтувався на «Райдужну книгу» (яку видав 2018 року правозахисний ЛГБТК-центр «Наш світ»), що містила вступне слово та інтерв’ю з представниками українського ЛГБТК-комʼюніті.
Таймлайн
Відлік таймлайну, що загалом займає вісім розгортів, у книжці Антона починається серединою XI сторіччя — у давньоруському літописі «Сказання про загибель Бориса і Гліба», що переказує історію загибелі молодших синів київського великого князя Володимира Святославича, які стали першими руськими святими, зустрічається натяк на те, що Борис міг бути геєм.
«Літописець розповідає, що у князя Бориса був якийсь отрок — угорець, на ім’я Георгій, — якого князь любив “паче міри” та подарував йому золоту гривну (нашийну прикрасу). Побачивши пораненого вбивцями Бориса, цей хлопець впав на його тіло зі словами: “Не покину тебе, господине мій любий, але краса тіла твого прив’ядає, тут і я буду сподоблений життя своє кінчати!”. Вбивці добили пораненого князя разом з Георгієм, якому відсікли голову, щоби зняти дорогоцінну прикрасу», — цитує цей епізод «Райдужна книга».
Проте Шебетко зазначає, що про це говорити можна лише як про чутки.
«Це не можна точно дослідити хоча б тому, що тоді не існувало сьогоднішніх концептів гомосексуальності та квірності. І всі припущення робляться через нашу сьогоднішню оптику. Мені, до речі, нещодавно розповіли про поширену у Швеції теорію, що в Карла XII був роман з Іваном Мазепою, і саме тому вони воювали на одній стороні. Але ж ми цю історію можемо вивчати тільки на рівні чуток і припущень».
Таймлайн Антон створював на основі роботи американсько-колумбійського митця Карлоса Мотта — «Коротка історія гомосексуальних репресій в Україні». Вона охоплює період з другої половини XVI сторіччя, з документації першого покарання за гомосексуальність на Запорозькій Січі, до травня 2014 року, коли Верховна Рада України 233 голосами ухвалила зміни до антидискримінаційного закону, не включивши в нього терміни «сексуальна орієнтація» і «гендерна ідентичність». За цей проєкт Мотта отримав Future Generation Art Prize 2014 від PinchukArtCentre.
Інтерв’ю та історії
До «A Very Brief and Subjective Queer History of Ukraine» увійшли два інтерв’ю з військовим Віктором Пилипенком — одне Шебетко робив на початку свого дослідження про військових ЛГБТК+, коли Пилипенко ще не зробив камінг-аут, а друге відбулося наприкінці 2021 року, до початку великої війни.
Також Антон поговорив з науковицею Ольгою Шаф, що досліджує українську літературу через призму гендерних і квір-студій, та з американським митцем Пацифіко Сілано, який займається переосмисленням квір-спадщини — з ним фотограф розмовляв про українське квір-мистецтво і його відсутність у публічному просторі України до середини 2000-х.
Окрім цього, частиною «A Very Brief and Subjective Queer History of Ukraine» стали інтерв’ю з двома геями, які народились у Радянському Союзі й прожили там певну частину життя.
«Ці чоловіки одного року народження, але мають максимально різні погляди на життя. Один бачив у СРСР дуже багато свободи для себе у плані пошуку контактів. А другий нічого такого не робив, але згодом став одним з перших активістів в Україні. Перший також транслює досить контроверсійні думки, наприклад, сумнівається в доцільності існування прайдів. Це два досить протилежні погляди, і я вважаю, що вони обидва мають звучати», — зазначає Шебетко.
За спостереженнями Шебетка, до подій Революції гідності у 2013—2014 роках українське ЛГБТК-комʼюніті було більш закритим і непроявленим. Щоб дослідити це, він поговорив із приблизно 40 представниками спільноти й звів ці розмови в один текст з цитатами.
Наприкінці книжки Шебетко розмістив інтерв’ю з Анжелікою, активістом, митцем і небінарною людиною, яку він зустрів у Берліні після 24 лютого. Ця розмова стала початком його нового проєкту «To Know Us Better», який розповідатиме про представників українського ЛГБТК-комʼюніті. Тут Антон створюватиме вичерпнішу картину, ніж у «A Very Brief and Subjective Queer History of Ukraine», і говоритиме з більшою кількістю представників і представниць українського квір-ком’юніті, щоб розширити дослідження.
Аудиторія
Попри те, що артбук розповідає історії українського квір-комʼюніті, Шебетко зазначає, що робив його насамперед для іноземців, у яких він відчуває брак інформації про те, чим живе ЛГБТК-спільнота України.
За спостереженнями Антона, за кордоном на Україну з точки зору квір-історії та прав людини все ще дивляться крізь призму росії і дивуються, що в Україні відбувалися марші рівності
І додає: «Але в нас є не лише прайди, а й Кирилівська, фільм „Мій юний принц“, певна кількість safe spaces, підтримка зі боку культурних діячів, медіа та інколи навіть політиків, що неможливо в росії, гомофобній на законодавчому рівні. Так, у нас теж є питання до захисту прав ЛГБТК+. Але ми рухаємося в правильному напрямку».
Фокус
«A Very Brief and Subjective Queer History of Ukraine» перш за все концентрується на гомосексуальності, позаяк це «дуже суб’єктивна й автобіографічна робота», що підкреслюється вже в назві проєкту.
Якщо в майбутньому Антон матиме можливість випустити додатковий тираж артбука, каже, що обов’язково його доповнюватиме — туди, наприклад, увійшли б усі дев’ять інтерв’ю, які йому вдалося записати з українськими квір-військовими. А також його дослідження про селище Сімеїз, яке до анексії Криму росією вважалося підпільним/своєрідним гей-курортом.
Шебетко додає, що у процесі роботи над артбуком зіткнувся з браком інформації про українське квір-комʼюніті або її несистемністю, і каже, що був би щасливий, якби його дослідження стало поштовхом до більшого вивчення квір-історії України.
Усього Шебетко створив 250 копій «А Very Brief and Subjective Queer History of Ukraine». Придбати примірник можна у його Інстаграмі.
Більше матеріалів:
- Фотограф Vic Bakin — про дослідження чоловічої натури, знімання в гуртожитку та межу між ніжністю та вульгарністю
- «Телебачення лишається найвпливовішим»: Олексій Гладушевський про «Мого юного принца» та ЛГБТК-теми в українському кіно
- Ніч лагідна: як вечірки в Києві стають квір- і секс-позитивними
- Коротка історія орального сексу в американському кіно
- Як аніме «Сейлор Мун» познайомило нас з квір-культурою
