Про те, що Boiler Room точно прийде в Україну, стало відомо ще влітку, однак офіційний анонс, зважаючи на реакцію в соцмережах, здивував багатьох. Замість традиційної вечірки в секретній локації зі світовими диджеями та онлайн-трансляцією «бойлерна» оголошує колаборацію з київською Схемою. В лайнапі відразу 12, але виключно українських, діджеїв, завчасно анонсована локація, вхід за квитками і ніякого стріму. Одне з найпоширеніших запитань:«А де тут Boiler Room?». Тоді в Схемі нам розповіли, що спільну вечірку їм запропонував зробити куратор BR Міхаїл Штанґль.
Тепер Штанґль в ексклюзивному інтерв’ю Мар’яні Березовській спеціально для DTF Magazine розповідає, навіщо їм колаб зі Схемою, чому Boiler Room прийшов в Україну лише тепер, а також пояснює, чому в лайнапі нема світових зірок і чому не буде трансляції під час вечірки
UPD (16 октября): Как прошла первая вечеринка Boiler Room x Схема смотрите здесь.
— Відтоді, як українська аудиторія дізналася, що Boiler Room приїжджають до Києва для спільного проекту зі Схемою, у соцмережах було багато дискусій щодо цієї колаборації. З одного боку, місцеві усвідомлюють важливість такого івенту для українських артистів і молоді загалом, і розуміють, що українська музика закріпить свою присутність на світовій сцені. З іншого ж боку — українці, які асоціюють себе з андеграундними тенденціями, схвильовані, що Схема втратить свою загадковість і ексклюзивність, якщо її транслюватиме Boiler Room. Що ти думаєш з цього приводу?
— Головне питання — що таке андеграундна музика взагалі? Щоб зрозуміти місце Boiler Room у цій історії, варто відповісти передусім на нього.
Ми знали про Схему з самого початку, але лише зараз маємо логістичні, фінансові й часові можливості, щоб задокументувати її так, як це пристало Boiler Room. Водночас, Vice, i-D та інші медіа, які зокрема висвітлюють андеграундні явища для аудиторії, працювали з цією темою раніше за нас. Тому виходить, що для Схеми андеграундність не можна визначати за рівнем розголосу — про неї вже, мабуть, почуло більше людей, ніж почує завдяки Boiler Room. Для мене андеграундна культура не визначена тим, наскільки просто отримати інформацію про неї, — зараз про все однаково легко дізнатися онлайн.
Належність до андеграунду визначена принципами, за якими й заради яких існує певна вечірка, спільнота і культура. Можна запросити андеграундного артиста на подію, але вона все одно буде глибоко комерційною, якщо не розвиває культуру й не підтримує спільноту. Найкращі події — і серед них чимало таких, які ми висвітлювали з Boiler Room — це ті, які слугують певній спільноті та мають власну місію. Такою місією може бути як розбудова аудиторії для низки артистів, так і створення спільного безпечного простору. І мені йдеться про безпечний простір [safe space] не лише в контексті ЛГБТК, а й в ширшому, політичному значенні — як простору, де молоді (чи не дуже) люди можуть згуртуватися і бути собою.
Схема саме це й робить, а тому цілком відповідає моєму визначенню андеграунду. Хоча дехто й звинувачує нас у гонитві за сенсаціями, варто лише поглянути на історію Boiler Room: 80–90% ефірного часу ми приділяємо тим, хто не лише розвиває музику, а й створює свою платформу: соціальну, художню, таку, яка є чимось більшим, ніж засобом для заробляння грошей. Ми надаємо таким платформам і артистам можливість розповісти про себе так, щоб охочі їх почули.
— Українська аудиторія також заклопотана питанням платних квитків на цю вечірку, хоча багато хто розуміє, що Boiler Room проводить заходи різних форматів.
— Ми розуміємо, що Україна — не місце, де молодь порядкує захмарною кількістю грошей. Інакше кажучи, для нас тут небагато комерційних можливостей. Але, врешті решт, потрібно розглядати і фінансовий аспект такого заходу. Нам та місцевим організаторам, тобто команді Схеми, треба компенсувати видатки. І продаж квитків — єдиний спосіб це зробити. Іншим варіантом було б об’єднатись з комерційним брендом. Проте ми вирішили компенсувати витрати за рахунок продажу квитків, щоб зберегти цілісність аудиторії, яка так чи інакше прийшла б на Схему заради музики, артистів та їхніх цінностей загалом.
— Ви ж, до речі, досить давно проводили трансляції з країн східної Європи. Чому вам знадобилося стільки часу, щоб приїхати в Україну?
— Уперше я замислився про приїзд Boiler Room в Україну в 2013 році, ще задовго до того, як ми мали змогу кудись виїздити без спонсорських грошей.
З 2014 року розпочалися, звісно, дуже буремні часи, і донедавна в нас не було українського партнера. Нам потрібна підтримка на місці, адже Boiler Room — це теж платформа. Надходило кілька пропозицій і раніше, але вони, на мою думку, не відповідали тому потенціалу, який має українська молодь, а відтак і Схема. Ми бачили, які люди ходять на цю вечірку і розуміємо, що для них це спосіб самовираження.
— Тобто ти вважаєш, що Схема керується цими принципами, які важливі Boiler Room, і адекватно відображає нинішній стан української молодіжної культури?
— Тут ідеться про екосистему, у якій існує Схема: про те, що вона пропонує аудиторії, як аудиторія на це реагує, що з цим робить. Звісно, я розумію, що українська молодь дуже різна, а її життєві реалії, особливо з огляду на нестабільну соціальну й політичну ситуацію у вашій країні, не вкладаються у звичайну модель. Тут вона відрізняється від берлінської.
Варто лише поглянути на андеграундну сцену Берліна, щоб переконатися, що вона досить гомогенна з огляду на принципові соціально-економічні показники: яка структура в цієї аудиторії, панівні погляди, рівень життя.
Утім Схема врешті втілює завдання електронної музики загалом — вона вказує молоді на перспективу, ширшу, ніж побутова дійсність й економічні проблеми.
— Багатьом клубним сценам, зокрема українській, часто нав’язують політичний контекст, хоча це не завжди доречно і надто узагальнено. Це часто обурює інсайдерів, які розвивають сцену вже десятиріччями. Звідки взагалі така тенденція останніми роками, зокрема коли йдеться про Східну Європу?
— Рейв-культуру все частіше розглядають як соціальний рух. Зокрема, останні 3–4 роки на це звертають особливу увагу тоді, коли говорять про Україну. Можливо, зсередини рейв-культура має дещо інакши вигляд, але направду вона має таке значення.
Звісно, не можна оцінювати всю сцену за однією вечіркою. Однак, Схема зацікавила й українську аудиторію, і закордонних спостерігачів саме тим, що вона втілює цей дух часу.
— Ще Схему часто критикують за надто молоду аудиторію. Справді, якщо порівнювати відвідувачів клубів в Берліні і київську тусовку — то різниця дуже відчувається. Як ти особисто до цього ставишся?
— Я почав ходити в клуби й на рейви в 15 років, пролазив, як міг. Тоді, справді, переймалися просвітою й зменшенням наслідків шкоди від вживання наркотиків. Я сам не приймаю наркотиків, але виріс у час, коли в спільноті електронної музики всі знали, що такі штуки є, ось так вони діють і ось що треба зробити, щоб не наражатися на небезпеку.
Звісно, спільнота електронної музики й організатори вечірок мають пересвідчитися, чи усвідомлюють відвідувачі небезпеку наркотиків. Якщо відвідувачі цього не розуміють, варто їм про це розповісти. У нас в деяких клубах є команди, які стежать за тим, щоб простір залишався безпечним, і ведуть просвітню діяльність. Такі ініціативи варто впроваджувати й стимулювати обговорення цих питань, адже натовп «упоротих» підлітків — ось що точно нікому не потрібно.
— Як ви, до речі, складали програму для цієї вечірки? На події виступить аж 12 місцевих артистів, що доволі масштабно. Ви обирали артистів разом чи повністю довірилися українським організаторам?
— Ми складали лайнап спільно зі Схемою, але у них була повна свобода вибору. Знаєте, Україні не потрібен я, щоб розібратися, як ліпше розказати про Україну. Ми зійшлися на тому, що лайнап буде найсильнішим, якщо сфокусуємося на локальних артистах. Тож ми не запрошували артистів з-за кордону, хоча нерідко це робимо. Те, що вони вибудували, надзвичайно самобутнє, і його варто показати за кордоном.
— А чому, до речі, транслюватимете не усі із 12-ти виступів?
— Ми транслюємо приблизно шість годин виступів. Це й так непересічна подія, тому ми зосередимося на ключових моментах, а потім, можливо, повернемося ще, щоб у всіх був свій шанс.
— А чому до речі не буде прямої трансляції, а лише запис вечірки?
— Одна з причин, чому ми не робимо стрім, полягає в тому, що сама подія — у суботу вночі. У цей час ніхто при тямі не сидить перед комп’ютером. Тож це не тому, що ми хочемо щось приховати, а тому, що хочемо зробити включення у час, коли його зможуть побачити мільйони, а не десятки тисяч.
— Що саме для тебе, як для знавця музики та молоді з різних куточків світу, важливо донести світовій аудиторії про українську музичну сцену, якою ви покажете її разом із Схемою?
— Я хочу щоб люди з різних країн, які сидітимуть перед екранами і дивитимуться трансляцію, усвідомили, що з молоддю в Україні все гаразд, незгірш за Берлін, а музика в неї така ж неймовірна чи навіть краща. Звісно, це дуже спрощений підхід. Утім, він дуже сильний, і тому є однією з принципових засад Boiler Room. Таки ми ж принципами ми керуємося, коли робимо прямі включення з Південної Африки й Лівану, з Китаю і з вулиць Сан-Паулу, і намагаємося показати наше майбутнє — молодь, у якої величезний потенціал.
Вечірка розпочнеться 13 жовтня у приміщенні колишнього заводу Tetra Pak о 23:00 і продовжиться до 10:00 наступного дня. У лайнапі представлені виключно українські музиканти: Stanislav Tolkachev (live), Voin Oruwu (live), Wulffius (live), Konakov presents A-Body (live), Potreba (live), John Object (live), Vladimir Gnatenko (live), Nastya Muravyova, Recid, Zolaa., Sasha Zlykh та Tofudj.
Подія у Фейсбуці
Читайте також:
- Неожиданный формат: Зачем Boiler Room объединился с киевской Схемой
- Еще один глобальный проект: Нужен ли Украине Boiler Room
- Первый ночной мэр в Германии — о том, зачем он нужен городу и клубам
- 5 инноваций ночной индустрии, которые нужны Украине
- Третій кит. Ігор Глушко про історію та майбутнє Rhythm Büro
Переклад з англійської — Михайло Богачов
Фото Штанґля — Дмитро Зубицький
Фото Схеми — Яна Франц
Подписывайтесь на DTF Magazine в Facebook, Instagram, Twitter и Telegram
Также подписывайтесь на нашу еженедельную рассылку на сайте
